16.Економічна характеристика зон економічної стійкості діяльності підприємства (за графіком прибутковості).

Головне завдання при побудові графіка рентабельності полягає у визначенні точки беззбитковості – точки, у якій грошові доходи (отриманий виторг) дорівнюють грошовим витратам. Для цього треба знати умовно постійні витрати, змінні витрати, обсяг продажу, відношення змінних витрат до обсягу продажів і до обсягу випуску.

Рис. 1. Графіки рентабельності:

а – залежність абсолютних показників;

б – залежність відносних показників

Аналітичний метод розрахунку точки беззбитковості діяльності полягає у визначенні мінімального розміру виторгу від реалізації продукції, при якому рівень рентабельності підприємства буде дорівнювати 0,00%. Значення мінімального обсягу розраховується за формулами :

а) Для бізнес-плану:

, (1)

де: Nрп min – мінімальна кількість реалізації продукції в натуральному

обчисленні;

Спост, Сзмін – відповідно сума постійних і змінних витрат;

Ц – оптова ціна одиниці продукції (послуг) по підприємству, грн.;

б) Для плану розвитку підприємства й аналізу його виконання:

, (2)

де : Qрп min – мінімальний розмір виторгу від реалізації продукції, при якому рівень рентабельності більше 0,00%;

Qрп – виторг від реалізації продукції;

сзмін – відносні змінні витрати на одну гривню реалізованої продукції.

Аналіз системи «витрати – виробництво – прибуток» може передбачати визначення таких показників:

1. Маржинальний прибуток, ПМ:

Пм = Q – Cзмін. (3)

2. Коефіцієнт маржинального прибутку, КПМ:

Кпм = Пм : Q. (4)

3. Рівень безпеки операційної діяльності, Кб:

Кб = (Q – Qmin) : Q ; (5)

Кб = (N – Nmin) : N. (6)

4. Обсяг операційної діяльності (обсяг виробництва, Nц), що забезпечує цільовий прибуток, Пц:

Nц = (Спост + Пц) : (Ц – сзмін). (7)

5. Приріст прибутку, ΔIп, залежно від приросту обсягу виробництва, ΔIQ, визначається за допомогою показника, що називається операційним ліверіджем, L:

L = Пм : П . (8)

Індекс приросту прибутку, залежно від індексу приросту обсягу виробництва, визначається виразом (264):

ΔIп = ΔIQ • L. (9)

17.Основні види цін на продукцію підприємства. Методика їхнього формування.

основні види цін на продукцію підприємств, що поділяються по ряду ознак.

У залежності від сфери обороту, виділяють внутрішні ціни підприємства і відпускні оптові ціни, по яких підприємства реалізують продукцію споживачам.

Внутрішні ціни використовуються для обороту засобів усередині підприємств, є основним інструментом внутрішньогосподарських відносин. Вони повинні відповідати наступним вимогам:забезпечувати ув'язування і порівнянність економічних показників, підрозділів і підприємства в цілому;сприяти збігу інтересів колективів і підрозділів підприємств;забезпечувати стимулююче вплив на якість роботи виробничих підрозділів; нейтралізувати розходження в об'єктивних умовах виробництва.

Внутрішні ціни підприємства поділяються на наступні види:

Внутрішньогосподарські ціни, по яких здійснюють внутрішні постачання цеху, ділянки, виробництва усередині одного підприємства.

Внутрішньофірмові, по яких самостійні підприємства (юридичні особи) здійснюють постачання усередині об'єднання.

Трансферні — внутрішньофірмові ціни, що обслуговують оборот між підрозділами, що знаходяться в різних регіонах.

Внутрішньогосподарська ціна — це сума перемінних витрат і прибутку підрозділу.

Внутрішньофірмова ціна включає перемінні витрати і доход, що йде на покриття постійних витрат підрозділу і фірми.

Трансферна ціна включає внутрішньофірмову ціну з урахуванням факторів регіонального характеру.

Відпускна (оптова) ціна виступає верхньою межею внутрішньої ціни, визначається виходячи з впливу як внутрішніх факторів, так і зовнішніх, що характеризують кон'юнктуру ринку.

Таким чином, по-перше, внутрішньофірмове ціноутворення є істотним чинником, що впливає на ціну підприємства; по-друге, внутрішньофірмова ціна, відрізняючи від ціни підприємства, — більш об'єктивна, оскільки не є результатом взаємодії інтересів виробника і кінцевого споживача, тобто не піддана суб'єктивній оцінці.

Поряд із внутрішніми цінами підприємства й оптовими цінами, у залежності від характеру обороту виділяються закупівельні ціни, по яким реалізується сільськогосподарська продукція (колгоспами, радгоспами, фермерськими господарствами, населенням) державним і комерційним організаціям.

За роздрібними цінами товари реалізуються в роздрібну торгову мережу. За цими цінами звичайно реалізуються товари народного споживання населенню, у меншій мірі — підприємствам, організаціям, підприємцям. Роздрібна ціна звичайно вище оптової на величину торгової надбавки, за рахунок якої компенсуються витрати звертання в роздрібній торгівлі і створюється прибуток організацій і установ роздрібної торгівлі.

По ступені і способу регулювання розрізняють:

Регульовані ціни. Їхня величина регулюється державними органами. Однак регулювання носить обмежений, непрямий характер, здійснюється за допомогою впливу на попит та пропозицію (податки, обмеження рентабельності і т.д.).

Фіксовані, тверді ціни. Встановлюються органами ціноутворення чи іншими державними установами. Вони призначаються по обмеженому колу товарів.

Договірні ціни. Це ціни, величина яких визначена передуючою акту купівлі-продажу угодою, документально зафіксованим контрактом між продавцем і покупцем. При цьому може обмовлятися допустимість зміни закріплених контрактом цін у наслідок, наприклад, інфляції, форс-мажорних обставин, прийняття нових законів.

Вільні ціни. Звільнені від цінового втручання держави, формуються під впливом кон'юнктури ринку, законів попиту та пропозиції.

Поряд з розглянутими вище основними видами цін у практиці господарювання застосовується ряд інших видів цін, виділюваних по найрізноманітніших ознаках.

По ступені обґрунтованості розрізняють ціни:

Базисні, застосовуються як вихідна база при встановленні ціни на аналогічні вироби. Їхнє використання необхідне в зв'язку з природною зміною багатьох цін, процесами інфляції.

Прейскурантні ціни — фіксуються в документальній формі у виді прейскурантів, тобто покажчиків цін.

Фактичні ціни угод, що враховують застосування різних надбавок, знижок до базисної ціни.

Досить часто вид ціни визначається видом ринку, на якому він утвориться. По даній ознаці виділяються біржові, аукціонні, комісійні ціни.