29. Сутність і завдання розподільчої логістики

Розподільча логістика – це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.

Матеріальний потік у сфері розподілу має форму готової продукції. Залежно від суб'єкта економічних відносин, який бере участь у доведенні ресурсів до споживача, потік готової продукції можна подати як товарний потік або як вантажний потік (на транспорті).

При управлінні матеріальними потоками сфера розподілу і сфера закупівель значною мірою накладаються одна на одну. .

Склад завдань розподільчої логістики на мікро- та на макрорівнях різний. На рівні підприємства (мікрорівні) це:

– оптимізація формування портфеля замовлень;

– укладання договорів із замовниками на постачання продукції;

– забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації продукції;

– вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;

– раціоналізація параметрів, просування динамічних МП;

– оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;

– формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.

На макрорівні до завдань розподільчої логістики належать:

– вибір схеми розподілу матеріального потоку;

– визначення оптимальної кількості розподільчих центрів (складів) на території, яка обслуговується;

– визначення оптимального місця розташування розподільчого центру (складу) на території, яка обслуговується, та ін.

30. Переваги і недоліки використання непрямих каналів розподілу

Переваги:

1. економія фінансових засобів на розподіл продукції;

2. можливість укладення зекономлених засобів в основне виробництво;

3. продаж продукції більш ефективними способами;

4. висока ефективність забезпечення широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків;

5. скорочення обсягу робіт із розподілу продукції

Недоліки:

1. залучення посередників, як правило, подовжує логістичні ланцюги, а значить збільшує роздрібну ціну на продукцію;

2. виробнику важко контролювати збут продукції;

3. можливе виникнення конфліктів та конкуренції між учасниками товароруху, що може викликати зниження обсягів продажу

31. Канал розподілу, типи систем розподілу, управління каналами розподілу.

Канал розподілу – це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживання. Іншими словами канал розподілу – це шлях, яким товари переміщуються від виробника до споживача.

Структуру каналу розподілу визначають кількість рівнів каналу і конкретний склад членів каналу. Необхідною умовою можливості вибору каналу розподілу є наявність на ринку великої кількості посередників.

Кількість і тип посередників у каналі розподілу визначається типом системи розподілу.

1) Інтенсивний розподіл передбачає забезпечення запасами продукції якомога більшої кількості торгових підприємств.

2) Ексклюзивний розподіл передбачає навмисно обмежену кількість посередників, які торгують цією продукцією в межах збутових територій.

3) Селективний розподіл дає змогу виробнику досягти необхідного охоплення ринку за умови більш жорсткого контролю і з меншими витратами, ніж при організації інтенсивного розподілу.

Аби уникнути конфліктів слід:

1) дотримуватися розробленого алгоритму вибору каналу розподілу;

2) аналізувати фактори, які впливають на вибір каналу розподілу;

3) оцінювати фактори, що визначають рівень послуг та сервісу в каналі розподілу;

4) проаналізувати наявні та обрати оптимальний підхід до вибору каналу розподілу;

5) чітко сформулювати і дотримуватися критеріїв вибору каналів розподілу.

Алгоритм вибору каналу розподілу:

1) визначення потреби у виборі каналу; постановка та координація цілей розподілу;

2) специфікація завдань розподілу; розробка можливих альтернатив розподілу;

3) вибір структури каналу розподілу;

4) вибір оптимального каналу розподілу;

5) вибір суб'єктів каналу розподілу та системи управління ними.