Тема 5. Механізм індивідуальної злочинної поведінки.

План:

1. Поняття і загальна характеристика механізму злочинної поведінки.

2. Мотивація злочину.

3. Планування злочину.

4. Ситуація, її види і роль у вчиненні злочину.

5. Жертва злочину: поняття і класифікація.

6. Поняття і види віктимологічних ситуацій.

1. Поняття і загальна характеристика механізму злочинної поведінки.

Механізм індивідуальної злочинної поведінки – це зв язок і взаємодія зовнішніх факторів об єктивної дійсності і внутрішніх психічних процесів та станів, які детермінують рішення вчинити злочин, які спрямовують і контролюють його виконання.

Етапи :

- формування особи з антисуспільною орієнтацією;

- мотивація злочину;

- прийняття рішення про його вчинення – планування злочинних діянь;

- вчинення злочину та настання суспільно-небезпечних наслідків.

Психологічний механізм вчинення умисного злочину :

Безпосередньою психологічною причиною окремого злочину є прагнення особи задовільнити свою індивідуальну потребу всупереч і на шкоду суспільним інтересам. Злочинність діяння в кінцевому рахунку визначає протизаконний характер обраних особою засобів і способів задоволення своєї потреби і досягнення своєї мети.

2. Мотивація злочину.

Мотив – внутрішня спонука особи до того або іншого вчинку.

Мотивація злочину – етап механізму індивідуальної поведінки, який обумовлений потребами, інтересами, почуттями, цінностями особи, яка вчиняє злочин.

Функції мотивації :

1. Відображення;

2. Спонукальна;

3. Регулятивна.

Класифікація мотивів :

1. Негативно-нехтувальне ставлення до людини;

2. Індивідуально-нехтувальне ставлення до різних соціальних інститутів і вимог, своїх громадянських, сімейних та інших обов язків;

3. Легковажно-безвідповідальне і недбале ставлення до цих інститутів, вимог і обов язків.

3. Планування злочину.

Планування злочину – один з етапів індивідуальної злочинної поведінки, яка включає в себе:

- обрання мети – того результату, якого прагне злочинець.

Мета може бути: основна, проміжкова, кінцева.

Досягнення основної або кінцевої мети є як правило одночасно й задоволенням мотиву злочину.

- вибір об єкта посягання (потерпілого або матеріальний предмет, на який спрямовані дії злочинця).

При обранні об єкта злочинець враховує:

- корисність (вигідність) для досягнення поставленої мети;

- доступність об єкта для даної особи;

- безпеку посягання на цей об єкт.

- визначення способу вчинення злочину (засобів досягнення мети):

Вибір злочинцем певного засобу досягнення мети (способу вчинення злочину) залежить від:

- ефективності цього засобу досягнення меті;

- відносної безпеки для злочинця;

- уміння (навичок) злочинця;

- звичних стереотипів поведінки.

4. Ситуація, її види і роль у вчиненні злочину.

Життєва ситуація – певне поєднання об єктивних обставин життя людини, яке безпосередньо впливає на її поведінку в даний момент.

Ситуація злочину – сукупність обставин, в яких опиняється людина перед вчиненням злочину,що впливають на її свідомість, почуття, волю і відповідно до моральних якостей даної особи безпосередньо обумовлюють її намір і рішучість вчинити діяння, яке утворює злочин.

Конкретна життєва ситуація міститься у різних ланцюгах злочинної поведінки і відіграє різну роль:

- ситуація може бути джерелом мотивації злочину;

- ситуація може означати створення можливостей для задоволення мотиву поведінки і досягнення тих або інших цілей;

- ситуація може бути приводом для вчинення злочину;

- ситуація може сприяти або перешкоджати досягненню злочинного результату.

Класифікація кримінальних ситуацій:

І. За джерелом виникнення:

ІІ. За часом виникнення:

ІІІ. За рівнем дій:

ІУ. За просторовою поширеністю:

У. За характером впливу на винного:

УІ. За змістом: