33. Поняття ринку та умови функціонування ринкової економіки.

Важливою причиною виникнення ринку є природна обмеженість виробничих можливостей людини. Навіть сама здатна людина може зробити лише невелику кількість благ. Обмежені в суспільстві не тільки виробничі можливості людини, але й всі інші фактори виробництва (земля, техніка, сировина). Їхня загальна кількість має границі, а застосування в якій-небудь одній сфері виключає можливості такого ж виробничого використання в іншій. В економічній теорії це явище одержало назву закону обмежених ресурсів. Обмеженість ресурсів переборюється за допомогою обміну одного продукту на іншій через ринок.

Для успішного функціонування ринку й виконання його функцій необхідне дотримання ряду умов:

-воля економічної, господарської, підприємницької діяльності;

-вільні ринкові ціни, які встановлюються на основі взаємодії попиту та пропозиції;

-конкуренція, що є основою ринку;

-гнучке державне регулювання ринку, не гнітюче й не руйнуючий ринок;

-стійкі грошова й фінансова системи;

-стабільна політична обстановка.

Функції бувають:

1. Інформаційна. Через постійно мінливі ціни, процентні ставки на кредит ринок дає учасникам виробництва об'єктивну інформацію про суспільно необхідній кількості, асортиментах і якості тих товарів і послуг, які поставляються на ринок.

2. Посередницька. Економічно відособлені виробники в умовах глибокого суспільного поділу праці повинні знайти один одного й обмінятися результатами своєї діяльності. Без ринку практично неможливо визначити, наскільки взаємовигідної є та або інша технологічний і економічний зв'язок між конкретними учасниками суспільного виробництва. У нормальній ринковій економіці з досить розвитий конкуренцією споживач має можливість вибору оптимального постачальника (з погляду якості продукції, її ціни, строків поставки, після збутового обслуговування й інших параметрів). У той же час продавцеві надається можливість вибрати найбільш підходящого покупця.

3. Ціноутворююча. Вступники звичайно на ринок продукти й послуги одного призначення містять неоднакова кількість матеріальних і трудових витрат. Але ринок визнає лише суспільно необхідні витрати, тільки їх згодний оплатити покупець. Отже, тут формується відбиття суспільної вартості, розрахувати яку не здатна жодна ЕОМ. Завдяки цьому встановлюється рухливий зв'язок між вартістю й ціною, чуйно реагуюча на зміни у виробництві, потребах, кон'юнктурі.

4. Регулююча - найважливіша. Вона пов'язана із впливом ринку на всі сфери економіки, і насамперед на виробництво. Ринок немислимий без конкуренції. Внутрішньогалузева конкуренція стимулює зниження витрат на одиницю продукції, заохочує ріст продуктивності праці, технічний прогрес, підвищення якості продукції. Міжгалузева конкуренція шляхом переливу капіталів з галузі в галузь формує оптимальну структуру економіки, стимулює розширення найбільш перспективних галузей.

34. Поняття і функції ринку.

У широкому розумінні ринок є сферою прояву економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну і споживання. У вужчому розумінні ринок – це сфера товарного обігу і зв’язана з ним сукупність товарно-грошових відносин, яка виникає між виробниками (продавцями) та споживачами (покупцями) у процесі купівлі-продажу товарів.

Ринок забезпечує органічний зв’язок між виробництвом і споживанням, перебуває під їхнім впливом і сам впливає на них. На ринку виявляються реальні обсяги та структура різноманітних потреб, суспільна значущість виробленого продукту й витраченої на його виготовлення праці, встановлюється співвідношення між попитом і пропозицією, яке формує певний рівень цін на товари та послуги.

Прагнення дістати переваги на ринку стимулює інтенсивну інноваційну діяльність виробників, спрямовану на своєчасне оновлення техніко-технологічної бази підприємств, освоєння нових видів продукції і послуг, а також підсилює спонукальні мотиви працівників до підвищення своєї кваліфікації, творчої та високопродуктивної роботи.

Ринкові відносини мають загальний характер, поширюються на всі господарські сфери й регіони країни, проникають у всі частини економічної системи держави. У ці відносини вступає безліч суб’єктів, а у сферу обігу надходять різноманітні товари й послуги, що формує складну та багатовимірну структуру ринку. Вивчення останньої уможливлює комплексне дослідження єдності, взаємозв’язку і взаємодії складових елементів ринку, розвиток нових організаційних форм господарських зв’язків і товарно-грошового обміну. З огляду на такі завдання найбільш поширеним є чотирьохпозиційний підхід до загальної структуризації ринку, а саме: з позицій його суб’єктного складу, продуктово-ресурсного наповнення, елементно-технологічних зв’язків і територіально-просторової організації.

Функції ринку:

Регулююча: ринок, як регулятор виробництва, через механізм ринкових законів встановлює необхідні пропорції відтворення; завдяки цінам, ринок стимулює впровадження досягнень науки та техніки у виробництво — це сприяє розширенню асортименту товарів та послуг;

Стимулююча — ринок спонукає виробників товарів до зниження витрат, підвищення якості та споживчих властивостей товарів;

Розподільча — доходи споживачів і виробників у ринковій економіці диференціюються через ціни, зумовлюючи соціальне розшарування суспільства за доходами.

Алокаційна — ринок забезпечує виробництво оптимальної кількості товарів і послуг за допомогою найефективнішої комбінації ресурсів.

Інтеграційна — ринок об'єднує суб'єктів економічної системи в одне, сприяючи формуванню єдиного економічного простору як у межах окремої держави, так і в межах світової економіки.

Інформаційна — ринок дає об'єктивну інформацію про те, які товари мають попит; кожна фірма може регулювати власне виробництво.

Посередницька — ринок виступає посередником між виробником і споживачем.

Сануюча (оздоровча) — ринок очищує суспільне виробництво від економічно слабких та нежиттєздатних господарських одиниць.