
- •Лабораторна робота № 161 визначення універсальної газової сталої
- •Опис установки та методу вимірювань
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 162 визначення відношення теплоємностей повітря методом адіабатичного розширення
- •Теоретичні відомості
- •Опис установки і методу вимірювань
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 181 визначення коефіцієнта динамічної в’язкості рідин методом стокса
- •Теоретичні відомості
- •Опис приладу
- •Порядок виконання роботи
- •Опис установки та методу вимірювань
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні питання
- •Лабораторна робота № 190 визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідин
- •Теоретичні відомості
- •Опис приладів та методу вимірювань
- •Порядок виконання роботи
- •Лабораторна робота № 191 максвеллівський розподіл молекул газу за швидкостями
- •Теоретичні відомості
- •Порядок виконання роботи
- •Контрольні запитання
- •Додаток і
- •Додаток іі
- •Список літератури
Контрольні питання
Які величини називають молярною, питомою теплоємностями? Назвати їх одиниці вимірювання.
Чому Ср >СV?
Записати І закон термодинаміки для різних ізопроцесів.
Як теоретично визначити γ?
5.Яку величину називають ступенем вільності? Чому дорівнює число ступенів вільності для різних молекул?
Лабораторна робота № 181 визначення коефіцієнта динамічної в’язкості рідин методом стокса
Мета роботи: ознайомитись з одним із методів вимірювання коефіцієнта динамічної в’язкості рідин та визначити коефіцієнт динамічної в’язкості заданої рідини.
Прилади і матеріали: скляний циліндр висотою 70 см, діаметром 3...6 см, закріплений на підставці; досліджувана рідина (гліцерин, машинне масло та ін.); сталеві кульки різного діаметру; мікрометр, секундомір.
Теоретичні відомості
В’язкість – явище виникнення опору між шарами рідини (газу), які рухаються паралельно один одному з різними швидкостями.
У потоках реальних рідин поблизу поверхонь змочуваних твердих тіл різні шари рідин мають неоднакову швидкість. Швидкість шару, який безпосередньо прилягає до поверхні твердого тіла, дорівнює нулю; а в міру віддалення від поверхні твердого тіла швидкість шарів рідини збільшується. Інакше кажучи, в таких потоках спостерігається рух одних шарів рідини або газу відносно інших (в напрямку, перпендикулярному до потоку, існує градієнт швидкості).
Явище
внутрішнього тертя (в’язкості) при
ламінарній течії підлягає закону
Ньютона: ∆F
= –
S
(181.1)
де ΔF- сила внутрішнього тертя, що діє між шарами; η - коефіцієнт динамічної в’язкості, Па·с; d/dx - зміна швидкості руху шарів на одиницю довжини x в напрямі внутрішньої нормалі до поверхні шару - градієнт швидкості.
Ф
ізичний
зміст коефіцієнта динамічної
в’язкості
η
видно з формули (181.1).
Коефіцієнт внутрішнього тертя (в’язкості)
чисельно дорівнює силі внутрішнього
тертя, що діє на одиницю площі поверхні
шару при градієнті швидкості, який
дорівнює одиниці.
Крім
динамічної в’язкості, використовують
також кінематичну
,
м2/с;
де ρ-
густина
речовини.
В’язкість рідин і газів зумовлена перенесенням імпульсу напрямленого руху їх частинок при переході останніх з шару в шар за рахунок хаотичного руху.
Н
Рис.181.1
При падінні кульки в рідині ця сила спочатку зростає. Потім при зрівноваженні сили в’язкості, архімедової сили FA та сили тяжіння P (P=F + FA) рух кульки стає рівномірним згідно І закону Ньютона (див. рис. 181.1). Підставимо значення цих сил і дістанемо
πr3ρg
=
πr3ρ1g
+ 6πηr
;
звідки
η
=
gr2, (181.3)
де ρ, ρ1 - густина відповідно тіла та рідини, в якій воно падає; g- прискорення вільного падіння.
Для визначення в'язкості рідини формула (181.3) справедлива для випадку твердої кульки, яка рухається рівномірно без обертання при відсутності турбулентності, та якщо рідина гідродинамічно нестислива, гомогенна і має необмежену протяжність у всіх напрямках (радіус кульки не перевищує 1/10 радіуса циліндра, в якому знаходиться досліджувана рідина).