6. Абіотичний фактор – повітря.

Повітря – це фізична суміш газів різної хімічної природи, які мають для живих істот першочергове значення. З біологічної точки зору повітря – це не тільки газова оболонка Землі, але й газовий компонент грунту, розчинні гази природних вод і тканинних рідин організмів. Повітря є матеріальним середовищем, з яким тісно пов'язана життєдіяльність практично всіх організмів.

Склад повітря, позбавлений вологи і твердих домішок, практично однаковий у всіх місцях земної кулі.

До складу повітря входять основні наступні елементи:

Кисень – 20,95%;

Азот – 78,01%;

Вуглекислий газ – 0,035%

Аргон – 0,93%.

Г азовий склад повітря відрізняється відносно великою сталістю як на протязі доби, так і в різні пори року. Для абсолютної більшості живих організмів кисень є життєво необхідним. У безкисневому середовищі можуть розвиватися лише анаеробні бактерії.

Повітря, як й інші фактори, здійснює на організми пряму і опосеред­ковану дію. За прямого впливу воно має невелике екологічне значення.

Опосередкований вплив повітря здійснюється через вітри, які, крім того, що змінюють характер таких важливих факторів як температура і вологість, мають механічний та фізіологічний вплив на організм.

При сильних вітрах проходить вивертання з коренями (вітровал) особливо великих дерев. Від вітровалу більше всього страждають дерев'янисті породи з поверхневою кореневою системою, наприклад, ялина, а серед листяних порід – береза і бук.

Рис.4. Склад повітря.

Але вітер відіграє в житті рослин і позитивну роль. Без нього не було б можливим існування великої групи вітрозапильних рослин (близько 10% усіх видів покритонасінних). До них належать багато деревних порід, майже всі злаки, осокові, хміль, коноплі тошо. Вітрозапильних рослин багато в тих умовах, де комахи не багаточисельні (на високогір'ї біля межі снігів, в Арктиці).

У районах, де постійно дмуть сильні вітри, завжди збіднений склад дрібних літаючих тварин, оскільки останні можуть бути легко знесені ними. Тварини, що мешкають у таких місцях, характеризуються густими покривами, які запобігають охолодженню тіла та втраті вологи. На океанічних островах з постійним сильними вітрами багато птахів і, особливо, комахи втрачають крила і здатність до польоту.

Повітряні потоки виконують певну роль у розповсюдженні рослин і тварин. Плоди вітрозапильних рослин мають багато пристосувань, що збільшує їх парусність, і вони розносяться вітром на великі відстані. Далеко переносяться вітром спори мікроорганізмів та найпростіших. Павуки розносяться вітром на павутині, активно літаючі комахи – постійними потоками повітря на великих висотах.

7. Абіотичний фактор – грунт.

Ґрунтовий покрив є самостійною земною оболонкою, яка відіграє досить важливу роль у енергетичному балансі атмосфери.

Основною особливістю ґрунту є здатність забезпечувати умови для продукування рослинами органічної речовини, тобто родючість, яка обумовлена всією сукупністю його властивостей.

Грунт складається з мінеральних, органічних і органомінеральних механічних елементів, що знаходяться в хімічній взаємодії.

Крім мертвих решток рослин і тварин, шо розкладаються, у грунті знаходиться велика кількість мікро- і макроорганізмів, які відіграють виключно важливу роль у житті вищих рослин. Ю. Одум (1975 р), виходячи з розмірів живих ґрунтових організмів, поділяє їх на такі групи:

— мікробіота – бактерії, гриби, грунтові водорості і наішросііші;

— мезобіота – нематоди, кліщі, ногохвістки, найдрібніші личинки комах і деякі інші організми;

— макробіота – корені рослин, великі комахи і дощові черви.

Рис.5. Грунт як середовище життя.

Вплив живих мешканців рослин, тварин, мікроорганізмів виділяють в особливу групу біотичних факторів. Їхня дія на організм може бути як прямою (поїдання тваринами, запилення комахами, паразитування од­них організмів на інших), так і опосередкованою (зміна біотичних факторів середовища). Вплив біотичних факторів не менш (а, інколи, значно більш) дієвіший, ніж вплив факторів неорганічного середовища. Воно переважно визначає особливості будови і життєдіяльності організмів, а на рівні екосистем – напрям, характер та інтенсивність перетворення речовин і енергії.

Виділяють різні форми біотичних відносин.

Конкуренція – такий тип міжвидових та внутрішньовидових взаємовідносин, при якому популяції або особини в боротьбі за їжу, середовище існування та інші необхідні для життя умови, впливають один на одного негативно.

Так, у випадку обмежених харчових ресурсів два однакових у екологічному відношенні і потребах види співіснувати не можуть і рано чи пізно один конкурент витіснить іншого («закон конку­рентного виключення», сформульований Г.Ф. Гаузе).

Хижаки – це тварини чи рослини, які ловлять і поїдають інші живі організми (об'єкт живлення). Усім цим хижим тваринам і рослинам властивий надзвичайно широкий спектр об'єктів живлення за рахунок можливості переключення з однієї здобичі на іншу, більш багаточисельну і доступну.

Паразитизм – така форма біологічних зв'язків організмів різних видів, при яких один з них живе за рахунок іншого, знаходячись всередині або на поверхні його тіла. При цьому організм-споживач використовує живого хазяїна не лише як джерело їжі, але і як місце постійного чи тимчасового існування. Паразити використовують у їжу організм господаря поступово, зберігаючи життя жертви до закінчення свого життєвого циклу.

Симбіоз є тривалим, нероздільним і взаємовигідним співіснуванням двох чи більше організмів. Симбіонтами можуть бути рослини і тварини. Наприклад, деякі коралові поліпи, прісноводні губки утворюють угрупо­вання з одноклітинними водоростями. Однак, потрібне об'єднання вини­кає не з метою живлення одного за рахунок іншого, а для посилення (або й отримання) захисту чи механічної опори.