
- •11.Комуністичний рух: мета, форми, перспективи.
- •27. Демократичні традиції в історії українського державотворення.
- •30.Передумови та етапи демократизації українського суспільства.
- •32.Громадянське суспільство, його сутність та умови становлення.
- •37.Основні концепції походження держави.
- •46.Класифікація органів державної влади. Поділ та система стримувань і противаг державної влади у демократичному суспільстві.
- •47. Загальні поняття парламентаризму і його особливості в Україні.
- •52.Моделі місцевого самоврядування: сутність та порівняльний аналіз (англо-американська та континентальна (французька) моделі).
- •53. Структура місцевих органів влади, їх повноваження, порядок формування і функціонування.
- •54. Роль і функції політичних партій.
- •55. Передумови, шляхи та моделі формування політичних партій.
- •60.Етапи становлення та сучасний стан багатопартійності в Україні.
- •61. Громадські організації та рухи: сутність, структура, особливості, роль в суспільстві
- •62.Сутність та типи партійних систем. Взаємозв’язок партійних і виборчих систем.
- •63. Основні стадії виборчого процесу.
- •64. Виборче право і виборча система в сучасній Україні.
- •65.Виборча система України: пошук оптимальної моделі.
- •66. Принципи виборчого права.
- •67. Політичний абсентеїзм: його причини та наслідки.
- •68. Мажоритарна виборча система.
- •69. Пропорційна виборча система
- •70. Змішана виборча система.
- •71. Порівняльна характеристика основних виборчих систем.
- •72. Парламентські вибори в Україні.
- •73. Президентські вибори в Україні.
- •74. Місце і роль еліти в суспільно-політичному житті. Теорії еліт.
- •75. Політична еліта України: особливості формування та етапи еволюції.
- •76. Типологія еліт
- •77.Система формування та змін політичних еліт.
- •79. Класифікація політичного лідерства.
- •80. Основні концепції політичного лідерства
- •81. Політична свідомість: поняття, структура, типи і функції.
- •82. Місце і роль політичної культури в загальній системі культури і в політичному житті суспільства.
- •83.Типологія політичної культури.
- •84. Політична соціалізація особистості: сутність, інститути, етапи.
- •86. Політична культура сучасної української еліти.
- •87. Громадська думка як форма політичної свідомості. Її роль у функціонуванні демократії.
- •88. Основні тенденції світового політичного процесу. Глобалізація.
- •89.Суб’єкти світового політичного процесу.
- •90. Держава як основний суб’єкт міжнародних політичних відносин.
- •91. Зовнішня політика, її особливості, цілі, функції та засоби.
- •92. Напрями і пріоритети зовнішньополітичної діяльності України.
- •93. Основні концепції геополітики.
- •94. Україна в сучасному геополітичному просторі: виклики і перспективи.
- •95. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •96. Міжнародний тероризм: його сутність, прояви та методи.
- •97. Міжнародні та регіональні організації як суб’єкти світового політичного процесу. Роль і місце в них України.
- •98. Україна і снд: проблеми і перспективи.
- •99. Євроатлантична інтеграція України: виклики і перспективи.
52.Моделі місцевого самоврядування: сутність та порівняльний аналіз (англо-американська та континентальна (французька) моделі).
Місце́ве самоврядува́ння — право та спроможність органів місцевого самоврядування в межах закону здійснювати регулювання й управління суттєвою часткою суспільних справ, які належать до їхньої компетенції, в інтересах місцевого населення.
Англосаксонська (англійська) модель
У рамках англосаксонської моделі, яка отримала поширення у Великій Британії, США, Канаді, Австралії та інших країнах, представницькі органи місцевого самоврядування формально виступають як діючі автономно в межах наданих їм повноважень і пряме підпорядкування нижчих органів вищим відсутнє. Крім того, для англосаксонської моделі характерна відсутність на місцях уповноважених центрального уряду, які б опікали представницькі органи, що обираються населенням. Значними повноваженнями тут наділяються й комісії (комітети) місцевих представницьких органів, які відіграють вагому роль в підготовці й прийнятті окремих рішень. Контроль за діяльністю місцевих органів в англосаксонських країнах здійснюється головним чином опосередковано, через центральні органи, а також суд. При аналізі місця й ролі місцевого самоврядування в політичній системі головний наголос звичайно робиться на тому, що вони є складовою частиною механізму держави.
Континентальна (французька) модель
Вона базується на поєднанні державного управління на місцях і місцевого самоуправління. Родоначальницею є Франція, тому специфіка моделі виходить з історії цієї країни, коли головною опорою королівської влади служили повноважні представники монархії на місцях, а не органи місцевого самоуправління комун.Особливістю даної системи є те, що вона заснована на поєднанні місцевого самоврядування і місцевого управління, і бере за основу різне тлумачення «природних» і «штучних» адміністративно-територіальних одиниць.
53. Структура місцевих органів влади, їх повноваження, порядок формування і функціонування.
Органи місцевого самоврядування — «виборні та інші органи територіальних громад наділені повноваженнями вирішувати питання місцевого значення».
За В.В. Кравченком це «орган, який утворюється територіальною громадою (територіальними громадами району, області) у встановленому законом порядку для виконання завдань і функцій місцевого самоврядування, наділений відповідно до закону владними повноваженнями, які реалізуються у визначених законом правових та організаційних формах. До них належать сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст;районні у містах ради та їх виконавчі органи.» [2]
О.В.Батанов та В.В.Кравченко разом із П.Д.Біленчуком, М.В.Підмогильним вважають, що
«органи місцевого самоврядування не належать до механізму державної влади, а місцеве самоврядування займає окреме місце в політичній системі (у механізмі управління суспільством та державою) і його необхідно розглядати як окрему форму реалізації народом належної йому влади.»[3][4]
Інше визначення органу місцевого самоврядування подається В.В.Кравченком у співавторстві з М.В. Пітциком, які визначають
«орган місцевого самоврядування як організаційно самостійний елемент системи місцевого самоврядування, що утримується за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування районних, обласних бюджетів і являє собою колектив громадян України, депутатів місцевої ради або службовців органів місцевого самоврядування, заснований у встановленому законом порядку для виконання завдань та функцій місцевого самоврядування, наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями, які реалізуються у визначених законом правових та організаційних формах в інтересах відповідної територіальної громади (територіальних громад)»