
- •11.Комуністичний рух: мета, форми, перспективи.
- •27. Демократичні традиції в історії українського державотворення.
- •30.Передумови та етапи демократизації українського суспільства.
- •32.Громадянське суспільство, його сутність та умови становлення.
- •37.Основні концепції походження держави.
- •46.Класифікація органів державної влади. Поділ та система стримувань і противаг державної влади у демократичному суспільстві.
- •47. Загальні поняття парламентаризму і його особливості в Україні.
- •52.Моделі місцевого самоврядування: сутність та порівняльний аналіз (англо-американська та континентальна (французька) моделі).
- •53. Структура місцевих органів влади, їх повноваження, порядок формування і функціонування.
- •54. Роль і функції політичних партій.
- •55. Передумови, шляхи та моделі формування політичних партій.
- •60.Етапи становлення та сучасний стан багатопартійності в Україні.
- •61. Громадські організації та рухи: сутність, структура, особливості, роль в суспільстві
- •62.Сутність та типи партійних систем. Взаємозв’язок партійних і виборчих систем.
- •63. Основні стадії виборчого процесу.
- •64. Виборче право і виборча система в сучасній Україні.
- •65.Виборча система України: пошук оптимальної моделі.
- •66. Принципи виборчого права.
- •67. Політичний абсентеїзм: його причини та наслідки.
- •68. Мажоритарна виборча система.
- •69. Пропорційна виборча система
- •70. Змішана виборча система.
- •71. Порівняльна характеристика основних виборчих систем.
- •72. Парламентські вибори в Україні.
- •73. Президентські вибори в Україні.
- •74. Місце і роль еліти в суспільно-політичному житті. Теорії еліт.
- •75. Політична еліта України: особливості формування та етапи еволюції.
- •76. Типологія еліт
- •77.Система формування та змін політичних еліт.
- •79. Класифікація політичного лідерства.
- •80. Основні концепції політичного лідерства
- •81. Політична свідомість: поняття, структура, типи і функції.
- •82. Місце і роль політичної культури в загальній системі культури і в політичному житті суспільства.
- •83.Типологія політичної культури.
- •84. Політична соціалізація особистості: сутність, інститути, етапи.
- •86. Політична культура сучасної української еліти.
- •87. Громадська думка як форма політичної свідомості. Її роль у функціонуванні демократії.
- •88. Основні тенденції світового політичного процесу. Глобалізація.
- •89.Суб’єкти світового політичного процесу.
- •90. Держава як основний суб’єкт міжнародних політичних відносин.
- •91. Зовнішня політика, її особливості, цілі, функції та засоби.
- •92. Напрями і пріоритети зовнішньополітичної діяльності України.
- •93. Основні концепції геополітики.
- •94. Україна в сучасному геополітичному просторі: виклики і перспективи.
- •95. Глобальні проблеми сучасності та шляхи їх вирішення.
- •96. Міжнародний тероризм: його сутність, прояви та методи.
- •97. Міжнародні та регіональні організації як суб’єкти світового політичного процесу. Роль і місце в них України.
- •98. Україна і снд: проблеми і перспективи.
- •99. Євроатлантична інтеграція України: виклики і перспективи.
96. Міжнародний тероризм: його сутність, прояви та методи.
Тероризм — це метод політичної боротьби, який полягає у систематичному застосуванні нічим не обмеженого, не пов'язаного з військовими діями фізичного насильства для досягнення визначеної мети шляхом усунення політичних супротивників (вбивства політичних лідерів, військових або рядових громадян, вибухи, напади на банки, арсенали зброї, захоплення повітряних лайнерів, заручників тощо).
97. Міжнародні та регіональні організації як суб’єкти світового політичного процесу. Роль і місце в них України.
Міжнародні міжурядові організації (англ. International Intergovernmental Organization (IIGO's)), найчастіше асоціюються із терміном Міжнародні організації — об'єднання трьох або більше незалежних держав, їхніх урядів, інших міжурядових організацій, спрямоване на вирішення певних спільних питань чи організації проектів. Уряди діють від імені своєї держави і представляють її інтереси, дотримуючись поваги її суверенітету.
Ознаки:
1.членство 3 і більше країн.
2.наявність установчого міжнародного договору;
3.постійні органи і штаб-квартира
4.повага суверенітету членів-держав;
5.невтручання у внутрішні справи
6.встановлення порядку, прийняття рішень і їх юридичної сили;
Класифікація
За предметом діяльності — політичні, економічні, кредитно-фінансові, з питань торгівлі, охорони здоров'я, культури та ін.
За колом учасників — універсальні, регіональні.
За порядком прийому нових членів — відкриті, закриті.
За цілями та принципами діяльності — з загальною компетенцією, зі спеціальною компетенцією.
За кількістю членів — всесвітні, групові.
98. Україна і снд: проблеми і перспективи.
Україна знаходиться у складі СНД уже 21 рік. Але протягом останнього часу уряд нашої країни, як ніколи, гостро поставив питання про доцільність перебування у СНД. Необхідно визначити чи є доцільним Україні знаходитись у складі співдружності чи це лише тягар для нашої економіки. Дане питання є достатньо неоднозначним і потребує ретельного аналізу.
З одного боку, нашій країні досить вигідно співпрацювати з країнами СНД. До них насприв'язує суміжне географічне положення, культурна спільність. У регіональному аспекті одним з пріоритетних напрямів у зовнішньоторговельній діяльності України є співробітництво з країнами СНД, що обумовлено історичними зв’язками, взаємопов’язаністю економік, подібністю економічних проблем. Розрив цих зв’язків означав би грандіозний спад в українській економіці, втрату величезних ринків, майже повну переорієнтацію цілих галузей промисловості. Навіть часткове здійснення таких змін
вимагає величезної фінансової допомоги з-за кордону, а отже - збільшення зовнішнього боргу країни.
З іншого боку, щороку Україна сплачує членські внески у СНД біля одного мільйона доларів. Сплачує і рік від року скаржиться на неефективність цієї структури.
99. Євроатлантична інтеграція України: виклики і перспективи.
Початок XXI ст. позначився загостренням низки глобальних проблем. Але водночас окреслились й унікальні можливості для побудови світу, вільного від ядерної загрози, екстремізму та ненависті, світу, де має бути забезпечено прогресивний розвиток, безпеку і процвітання всього людства. Нині створюється нова архітектура міжнародної безпеки, головним імперативом якої є партнерство і співробітництво. Сьогодні жодна країна світу неспроможна гарантувати свою безпеку лише власними силами. У зв'язку з цим особливого значення набуває розширення Організації Північноатлантичного договору (НАТО) та Європейського Союзу (ЄС) як ключових міжнародних структур безпеки в Європі. В основі цього процесу лежить природне прагнення європейських держав до взаємної інтеграції. У регіональному безпековому просторі навколо України сьогодні відбуваються масштабні інтеграційні процеси. З одного боку - ЄС та НАТО розширюють свої кордони та сфери впливу у Центральній та Південно-Східній Європі; з іншого - на пострадянському просторі активно утворюється Організація договору про колективну безпеку (ОДКБ), що формується у руслі взаємодії з актуальних питань боротьби з міжнародним тероризмом та Програми "Партнерство заради миру" (ПЗМ). На тлі сучасних змін у системі міжнародних відносин для України було б нелогічним й надалі обмежувати свій внесок у зміцнення європейської безпеки тількиособливим партнерством з НАТО, дотриманням позаблокового чи нейтрального статусу.
100. ООН – міжнародна організація глобального масштабу, її основні органи та функції. Роль і місце України в ООН.
Організа́ція Об'є́днаних На́цій (ООН) — міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу.
Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ), Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний Суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.
Україна була однією з держав — засновниць Організації і стала повноправним членом ООН з дня її заснування.
Сучасними пріоритетними сферами діяльності ООН для України є:
— розробка ефективних підходів до зміцнення міжнародної та регіональної безпеки;
—більш повне залучення ООН до процесу роззброєння, зокрема ядерного, зниження військового протистояння у різних регіонах світу, проведення конструктивного діалогу з проблем конверсії, участь у формуванні нових і зміцненні існуючих регіональних структур безпеки, налагодження співробітництва з ними;
— використання досвіду ООН для розв'язання соціально-еко-номічних проблем, експертної допомоги в інтересах державного будівництва України, сприяння переходу до ринкової економіки;
—використання унікальних можливостей ООН для ведення діалогу з представниками інших держав.
Перебуваючи у вересні 1995 р. у Києві, Генеральний секретар ООН Бутрос Бутрос Галі зазначив: «У тому, що стосується Організації Об'єднаних Націй, роль України є унікальною і важливою. Я впевнений, що в найближчому майбутньому ми зміцнимо наші відносини, особливо у сфері інформації».