4.2 Міжнародна система автострахування “Зелена карта”

Обов’язковою умовою виконання міжнародних перевезень вантажів практично в усіх європейських країнах є обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території інших країн по системі “Зелена карта” (Green Card). Без наявності Зеленої карти, яка має таку назву за кольором страхового поліса, виконання міжнародних перевезень неможливе.

Відповідальність у цьому виді страхування виникає зі збитків, заподіяних особі та майну третіх осіб у результаті зіткнення транспортних засобів, наїздів на пішоходів, будівлі, споруди тощо.

Історична довідка. Ще до II світової війни у скандинавських країнах діяло законодавство, що зобов’язувало власників транспортних засобів, як національних, так і іноземних, страхувати свою цивільну відповідальність за збитки, заподіяні їхнім автотранспортом третім особам. Для визначення національної приналежності автомобіліста йому видавалася зелена карточка, за якою можна було встановити страховика.

Скандинавська система була покладена в основу розробки системи захисту постраждалих від міжнародного автомобільного руху (нею займалася спеціальна група дорожнього руху КВТ ЄЕК ООН). Система “Зелена карта” введена в дію 1 січня 1953 р. Вона базується на системі двосторонніх угод, укладених на основі типового тексту, але не з усіма учасниками Угоди, а за взаємною домовленістю.

В теперішній час до системи “Зелена карта” входять близько 50 країн; система перестала бути суто європейською, так як, помимо європейських, до неї входять страховики Ірану, Іраку, Ізраїлю, Марокко, Тунісу, Туреччини. Україна є учасником міжнародної системи автострахування “Зелена карта” з 1996 року.

Координацію системи Зеленої карти здійснює Рада міжнародного Бюро (з місцезнаходженням у Лондоні). Це неурядова організація, яка об’єднує національні Бюро автостраховиків по Зелених картах. Законність її визнається на державному рівні.

Рада міжнародного Бюро розробила типовий проект двосторонньої угоди, яку національні Моторні Бюро можуть укладати між собою. За цією угодою національне Бюро виконує такі функції:

• платіжні, тобто оплачує претензії за Зеленими картами своїх членів;

• регулюючі, тобто оплачує претензії по збитках, заподіяних у його країні власниками Зелених карт, виданих в інших країнах, з якими укладено Угоду;

• сервісні, тобто регулює претензії як регулююче Бюро, але оплачує їх тільки після одержання грошей від платіжного Бюро.

Регулюючі Бюро мають право регулювати претензії за законами своєї країни. При цьому платіжне Бюро повинно оплачувати всі витрати регулюючого Бюро. Враховуючи безумовність платежів, Бюро створюють гарантійні фонди, з яких виконують платежі по збитках, скоєних власниками Зелених карт і не сплачених їх страховиками з будь-якої причини.

Довідка 2. Про Моторне (транспортне) страхове бюро України МТСБУ.

У кожній країні офіційно визнається тільки одна організація, створена страховиками, — національне Бюро. Тільки страховики, уповноважені займатися обов’язковим страхуванням автоцивільної відповідальності, можуть бути членами Бюро і офіційно видавати сертифікати “Зелена карта”. В Україні таким національним Бюро є Моторне (транспортне) страхове бюро України МТСБУ — об’єднання страховиків, створене для координації і регулювання на ринку страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, а також для забезпечення членства України в міжнародній системі автостраху- вання “Зелена карта”. Працює понад 10 років. МТСБУ не має власного страхового продукту — воно обслуговує сегмент страхового ринку і захищає його інтереси.

До МТСБУ входять 91 страхова компанія, серед яких 15 — повні члени, решта — асоційовані. Повні члени займаються внутрішнім та зовнішнім страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів, асоційовані — лише внутрішнім. Право розповсюджувати власну Зелену карту надано таким українським СК: ВАТ “Універсальна”, AT УСК “Гарант-Авто”, HACK “Оранта”, УАСК “Ас- ка”, ЗАТ СП “Галінстрах”, АСК “Остра-Київ”, АСК “Енергополіс”, AT “УКТК (UTIKO)”, ВАТ СК “Скайд-Вест”, АСК “Карпати”, AT “УПСК”, ЗАТ “Укрінмедстрах”, ЗАТ СК “ТАС”, ЗАТ “СК Кредо- класік”, ЗАТ “СК Еталон”. Умови страхування, форма сертифікатів і тарифні ставки з цього виду страхування — єдині для всіх вітчизняних компаній. У разі неспроможності страховика, шкоду, заподіяну життю і здоров’ю третіх осіб, відшкодовує МТСБУ.

Зелена карта підтверджує наявність обов’язкового страхування автоцивільної відповідальності на території всіх країн, що входять у систеку “Зелена карта”. Її головною задачею є сприяння безперешкодному пересуванню автотранспортних засобів через державні кордони країн-учасниць системи, а при дорожніх аваріях, скоєних іноземними автомобілістами, які в’їхали в країну, — максимально швидкому врегулюванню претензій постраждалих і одержанню ними відшкодування збитків у відповідності з вимогами національного законодавства. Інакше кажучи, Зелена карта — це страхування цивільної відповідальності лише перед третіми особами і, якщо перевізник є винуватцем ДТП на території іншої країни, страховик має виплатити відшкодування потерпілим.

Система “Зелена карта” має деякі особливості:

— Зелена карта не являється страховим договором (є його еквівалентом);

• Зелена карта є підтвердженням наявності страхування цивільної відповідальності;

• Зелена карта не дійсна на території тої країни, де вона видана;

• Зелена карта видається страховиками європейських країн безплатно, оскільки страхові суми за внутрішнім і зовнішнім страхуванням цивільної відповідальності власників транспортних засобів є однаковими;

• у країнах Східної Європи автовласник має придбати поліс страхування цивільної відповідальності на територію своєї країни, а при виїзді за кордон — Зелену карту.

Характерною особливістю цього виду страхування є відсутність договору, а наявність лише поліса “Зеленої карти”, який і є формою договору. В ньому міститься невелика, але достатня кількість інформації для його використання.

Зелена карта має строго встановлену форму. На лицевій стороні вказується термін дії (не менше 15-ти днів). Вона може продаватися на один або декілька місяців, а також на один рік. Перелік і найменування реквізитів не залежить від того, яка страхова компанія продала Зелену карту. На зворотній стороні поліса знаходиться перелік, адреси і телефони усіх національних бюро “Зеленої карти”. Зелена карта діє на території тих країн, які зазначені в таблиці на її лицевій стороні, за винятком країн, які викреслені.

Поліс видається особі, яка уклала договір страхування, в трьох примірниках (оригінал і дві копії). При ДТП одна з копій залишається в складі документів для отримання потерпілою особою страхового відшкодування.

За територією дії виділяють три типи договорів страхування:

• “Вся Європа” — діє на території 43 європейських країн;

• “Східна Європа” — діє на території Білорусії, Молдови, Румунії та Болгарії;

• “Білорусія” — діє лише на території Білорусії.

При страхуванні цивільної відповідальності по Зеленій карті в кожній країні установлюють ліміт страхового відшкодуван-

ня. Однак не підлягають відшкодуванню збитки, завдані умисно, внаслідок дії нездоланної сили, у випадках, якщо водій перебував у стані сп’яніння чи якщо автомобіль був у технічно несправному стані. Також не отримує відшкодування страхувальник за пошкодження власного автомобіля.

Український поліс у більшості випадків дешевший за поліси внутрішнього (європейського) страхування відповідальності, але він має таке ж страхове покриття, що і поліс будь-якої європейської країни — учасниці системи.

Враховуючи, що в багатьох європейських країнах страхове покриття у випадку каліцтва чи загибелі постраждалого складає сотні тисяч євро, то заплачені за Зелену карту кілька сотень гривень є гарантом спокійної поїздки, в якій відшкодування збитків за ДТП, скоєну з вини нашого перевізника, стає не його проблемою, а проблемою іноземного бюро і нашої страхової компанії.

Розмір страхового платежу залежить від території дії Зеленої карти, типу транспортного засобу та терміну дії договору (див. таблицю).

Бюро постраждалої сторони, відшкодовуючи збитки у відповідності з чинним національним законодавством, звертається до бюро тієї країни, де зареєстровано транспортний засіб наземних транспортних засобів, зареєстрованих в Україні, з дією на території

РОЗМІРИ єдиних страхових платежів за договорами міжнародного Транспортні засоби	Буква у ЗК	15 дн.	1 міс.	2 міс.
Легкові авто, пасажиромістк. до 9 осіб, до 3500 кг	А	150	240	414
Автобуси	Е	566	786	1180
Вантажні автомобілі	С	355	472	849
Причепи, напівпричепи до легкових автомобілів	F	52	72	124
Мотоцикли	В	60	83	138

винуватця ДТП і де видавалась Зелена карта, з вимогою про компенсацію збитків. Таким чином, урегулювання збитків відбувається на основі взаємних розрахунків між національними бюро, які є членами системи “Зелена карта”.

Довідка. Сума відшкодування в кожній з країн-членів Зеленої карти здійснюється з урахуванням законодавства країни і директив ЄС. Мінімальну страхову суму за одним полісом встановлено у розмірі 600 тис. €. У Республіці Польща сума встановлена саме в такому розмірі. В Німеччині вона становить 5 млн. € за збитки життю і здоров’ю та 1 млн. € — за майнові збитки, 'в Швеції — по 300 млн. шведських крон за кожен ризик. В інших країнах Європи (Великобританії, Бельгії, Франції, Словаччині, Угорщині, Чехії, Молдові) немає обмеження відповідальності страховика за такі збитки.

Використання Зеленої карти українськими перевізниками

Обов’язкове страхування цивільної відповідальності в Україні — одна з головних умов її інтеграції в Міжнародну систему автомобільного страхування “Зелена карта”. Це дозволило розпочати продаж українських сертифікатів (страхових полісів) Зелена карта і створити систему цивільного захисту потерпілих в ДТП за кордоном українських перевізників. У своїй діяльності страхові компанії керуються Законом України “Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”.

На даний час вітчизняні страховики пропонують два види полісів:

• “Вся Європа” — стосується всіх європейських країн;

• “Східна Європа” — дійсний на території Білорусії, Молдови, Румунії та Болгарії.

За законом, страхується відповідальність власника транспортного засобу:

• за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю фізичних осіб;

• за шкоду, заподіяну майну фізичних та юридичних осіб.

При виїзді українського перевізника до країн-учасників

Міжнародної системи автомобільного страхування “Зелена карта” водій повинен мати страховий поліс Зелена карта. У випадку ДТП він повинен передати представникам поліції чи потерпілому другий екземпляр чи копію поліса. На зворотному боці поліса є всі необхідні відомості про національні транспортні страхові бюро держав, у яких діє система “Зелена карта”.

Страхування власників автотранспорту “Зелена карта” — це засіб уникнути збитків у випадку ДТП на території іноземної держави. Страхові компанії країн-учасниць Союзу “Зелена карта” зобов’язуються документально оформити і відшкодувати збитки, заподіяні третім особам власниками Зелених карт. Страхове відшкодування гарантується органами країни, в якій було скоєно ДТП. Виплата страхового відшкодування здійснюється за законодавством країни відвідування.

Але на практиці власники АТЗ, які постраждали у ДТП, не знаючи правил відшкодування збитків, не маючи юридичної підтримки, часто стикаються з проблемою стягнення збитків з страхової компанії, яка видала Зелену карту винуватцю ДТП. Деколи українські перевізники навіть не намагаються відшкодувати свої збитки із застрахованої винної іноземної сторони, вважаючи такі дії безперспективними.

У випадку ДТП на території іноземної держави водію слід негайно, хоча би по телефону, інформувати страхову компанію, яка видала Зелену карту. Часто українських перевізників намагаються зробити винними, хоча аварійну ситуацію створив іноземний автомобіль. При таких обставинах українській страховій компанії складно виправити ситуацію. В багатьох західно-європейських країнах український водій має право не тільки не підписувати протокол, але й не давати ніяких письмових свідчень про ДТП, а також даних про свою особу. Водій може вимагати від поліції перекладача і російськомовного адвоката, що дає йому можливість уникнути крупних неприємностей.

У випадку ДТП без жертв водії обмінюються Зеленими картами і роз’їжджаються в різні сторони. В окремих випадках поліцейський може зафіксувати імена учасників ДТП. Далі страхові компанії розбираються між собою шляхом переговорів чи в судовому порядку.

У випадку ДТП з важкими наслідками для людей водій повинен негайно проінформувати свого страховика і керуватися його вказівками. Він має право залучити до захисту місцевого адвоката і перекладача. При затриманні водій має право негайно проінформувати про це українське посольство чи консульство. При тимчасовому затриманні водій повинен бути негайно (у крайньому випадку — до кінця наступного дня) представлений судді і йому повинен бути наданий адвокат. У присутності судді, але без участі адвоката, водій не зобов’язаний повідомляти будь-які дані у справі.

Якщо один зі страховиків несвоєчасно дізнається про скоєну ДТП (як правило, таке трапляється з вини водія), то справа частіше за все вирішується не на користь водія. Слід відзначити, що для західноєвропейських громадян оперативне інформування своєї страхової компанії — справа першорядної ваги.