Наукове дослідження — процес вивчення, експерименту та перевірки теорії, пов'язаний з отриманням нових наукових знань.

Наукове дослідження — це процес дослідження певного об'єкта (предмета або явища) за допомогою наукових методів, яке має на меті встановлення закономірностей його виникнення, розвитку і перетворення в інтересах раціонального використання у практичній діяльності людей

Методи поділяються на дві групи: теоретичні та емпіричні.

Види досліджень: Фундаментальне дослідження, розпочате головним чином, щоб виробляти нові знання незалежно від перспектив застосування.

Прикладне дослідження має на меті одержання і використання знань для практичних цілей. (від грец. Ὑπόθεσις — «основа», «припущення») 

Теорія— система знань, що має характер передбачення відносно якого-небудь явища

Гіпотеза— недоведене твердження, припущення

Експеримент (від лат. Experimentum — проба, досвід) в науковому методі — набір дій і спостережень, які виконуються для перевірки (істинності чи хибності) гіпотези або наукового дослідження причинних зв'язків між феноменами.

Експеримент поділяється на такі етапи:

• Збір інформації;

• Спостереження явища;

• Аналіз;

• Вироблення гіпотези, щоб пояснити явище;

Розробка теорії, що пояснює феномен, заснований на припущеннях, в ширшому плані

. Спостереження — це цілеспрямований процес сприйняття предметів дійсності. Результати його фіксуються в описах

Для отримання значущих результатів необхідно багаторазове спостереження

Вимірювання — це визначення кількісних значень, властивостей об'єкта з використанням спеціальних технічних пристроїв та одиниць виміру.

Вищими формами організації науки в Україні є Національна Ака­демія наук (НАН) і галузеві академії (Академія сільськогосподарських наук, Академія педагогічних наук, Академія медичних наук та ін.).

До структури академій належить велика кількість спеціалізованих науково-дослідних інститутів, проблемних лабораторій, дослідницьких станцій, наукових товариств, інформаційних центрів, видавництв, бібліотек, музеїв тощо. Крім того, існують галузеві наукоуково-дослідні і проектні інститути, відділи, лабораторії та допоміжні заклади, які безпосередньо підпорядковані міністерствам і відомствам України (промисловості, сільського господарства, транспорту, екології, освіти і науки, культури та ін.).

Наука, як соціальний інститут, має у своєму розпорядженні потужну матеріально-технічну базу. Сюди належать: техніка, будинки, обчислювальні центри, експериментальні заводи, іспитові полігони, дослідницькі станції та багато чого іншого.

Для сучасної науки характерним є прискорення протікання циклу: фундаментальні дослідження — прикладні дослідження — експериментальна розробка — практичне впровадження.

Велику допомогу в підборі необхідної літератури можуть надати каталоги місцевих бібліотек. Як правило, бібліотеки мають три каталоги: систематичний, предметний і алфавітний.

У систематичному каталозі міститься література із всіх галузей знань: філософії, математики, товарознавства тощо. Кожен розділ поділяється на підрозділи.

У предметних каталогах література розподілена за прізвищами авторів або за назвами книг в алфавітній послідовності.

Актуальними проблемами для наукових досліджень у ресторанному господарстві України є:

1. Інтенсифікація і оптимізація технологічних процесів.

1. Створення прогресивних технологій і високопродуктивного обладнання.

2. Підвищення якості продукції, що випускається, розширення і поновлення асортименту.

3. Збільшення охоплення населення послугами ресторанного господарства з запровадженням прогресивних форм обслуговування, підвищенням культури обслуговування.

4. Індустріалізація галузі, подальший розвиток науково-технічного прогресу. Перехід від одиничних механізмів до системи машин. Впровадження масового, серійного, потокового виробництва всіх видів кулінарної продукції.

5. Комплексна раціоналізація діючих підприємств за рахунок технічного переозброєння, реконструкції, модернізації.

6. Подальше зростання продуктивності праці, посилення інтенсивних форм організації праці.

2. Створення і дослідження систем і засобів автоматизації.

9. Створення безвідхідних виробництв.

10. Розробка нових методів дослідження процесів із застосуванням сучасних засобів.

Ці та інші актуальні проблеми мають бути конкретизовані з урахуванням умов і особливостей діяльності підприємств та організацій ресторанного господарства.

Під джерелом інформації розуміється документ, що містить будь-які відомості. До документів відносять різного роду видання. Видання— це документ, призначений для поширення інформації, що міститься в ньому, та пройшов редакційно-видавничу обробку, виконаний друкуванням або тисненням, поліграфічно самостійно оформлений, що має вихідні відомості.

Усі документальні джерела наукової інформації діляться на первинні й вторинні. Первинні документи містять вихідну інформацію, безпосередні результати наукових досліджень (монографії, збірники наукових праць, автореферати дисертацій і т. ін.), а вторинні документи є результатом аналітичної й логічної переробки первинних документів (довідкові, інформаційні, бібліографічні й інші тому подібні видання).

Наукові видання діляться на види: монографія, автореферат дисертації, препринт, збірник наукових праць, матеріали наукової конференції, тези доповідей наукової конференції, науково-популярне видання.

Монографія — наукове або науково-популярне книжкове видання, що містить повне й всебічне дослідження однієї проблеми або теми й належить одному або декільком авторам.

Автореферат дисертації— наукове видання у вигляді брошури, яке містить складений автором реферат проведено­го ним дослідження, що представляється на здобуття науко­вого ступеня.

Препринт — наукове видання, що містить матеріали попереднього характеру, які публікуються до виходу самого видання.

Збірник наукових праць — збірник, що містить дослідницькі матеріали наукових установ, навчальних закладів або товариств.

Матеріали наукової конференції— науковий неперіодичний збірник, що містить підсумки наукової конференції (програми, доповіді, рекомендації, рішення).

Тези доповідей (повідомлень) наукової конференції — науковий неперіодичний збірник, що містить опубліковані до початку конференції матеріали попереднього характеру (анотації, реферати доповідей й (або) повідомлень)

Науково-популярне видання — видання, що містить відомості про теоретичні й (або) експериментальні дослідження у галузі науки, культури й техніки, викладені у формі, доступній читачеві-неспеціалістові.

Навчальне видання — це видання, що містить систематизовані відомості наукового або прикладного характеру, викладені у формі, зручній для викладання й вивчення, і розраховане на учнів різного віку й ступеня навчанні Види навчальних видань: підручник, навчальний посібник, навчально-методичний посібник й ін.

Підручник — навчальне видання, що містить систематичний виклад навчальної дисципліни, який відповідає навчальній програмі й офіційно затверджений як даний вид видання.

Навчальний посібник — навчальне видання, що доповнює або частково (повністю) замінює підручник, офіційно затверджений як даний вид видання.

Основні етапи будь-якого наукового дослідження включають:

• конкретизацію теми;

• попередню розробку теоретичних передумов;

• вивчення історії і сучасного стану проблеми;

• підготовка до дослідження;

• збір, відбір і вивчення інформації;

• розробка гіпотези;

• визначення методики дослідження;

• складання робочого плану;

• створення і обробка нової інформації (проведення спо­ стережень, експериментів, вимірювань, аналізів і їх логічна обробка);

• побудова висновків і пропозицій;

• літературне викладення матеріального дослідження, його ходу і результатів;

— колективне обговорення, консультування, рецензування і оформлення роботи;

— впровадження результатів дослідження.

Загальні методи наукового пізнання, на відміну від спеціальних, використовуються в дослідницькому процесі в різноманітних науках.

Спостереження — систематичне цілеспрямоване вивчення об'єкта. Це найелементарніший метод, який є, як правило, складовою інших емпіричних методів. Спостереження, як метод пізнання, дає змогу отримати пер-нинну інформацію про об'єкт дослідження у вигляді сукупності емпіричних тверджень.

Порівняння — один із найпоширеніших методів пізнання. Це процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об'єктам.

Найпоширенішим і найважливішим способом такої обробки є умовивід за аналогією. Об'єкти чи явища можуть порівнюватися безпосередньо або опосередковано через їх порівняння з будь-яким іншим об'єктом (еталоном). У першому випадку отримують якісні результати (більше-менше, миіцс-нижче). Порівняння ж об'єктів з еталоном надає можливість отримати кількісні характеристики. Такі порівняння називають вимірюванням.

Вимірювання — це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об'єкт. При вимірюванні необхідні такі основні елементи: об'єкт вимірювання, еталони, вимірювальні прилади, методи вимірювання.

Експеримент — це такий метод вивчення об'єкта, який пов'язаний з активним і цілеспрямованим втручанням дослідника в природні умови існування предметів і явищ або створенням штучних умов, необхідних для виявлення його відповідної властивості.

Експериментальне вивчення об'єктів порівняно зі спостереженням має такі переваги:

• у процесі експерименту можна вивчати явища у «чистому вигляді», звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес;

• в експериментальних умовах можна дослідити властивості об'єктів;

• експеримент можна повторювати, тобто є можливість проводити дослід стільки разів, скільки це необхідно.

Дослідження об'єкта проводиться поетапно: на кожному етапі застосовуються найдоцільніші методи відповідно до конкретного завдання. На етапі збору фактичного матеріалу і його первинної систематизації використовують методи опитування (анкетування, інтерв'ювання) і експертних оцінокСпостереження — систематичне цілеспрямоване вивчення об'єкта. Це найелементарніший метод, який є, як правило, складовою інших емпіричних методів. Спостереження, як метод пізнання, дає змогу отримати пер-нинну інформацію про об'єкт дослідження у вигляді сукупності емпіричних тверджень.

Порівняння — один із найпоширеніших методів пізнання. Це процес встановлення подібності або відмінності предметів та явищ дійсності, а також знаходження загального, притаманного двом або кільком об'єктам.

Найпоширенішим і найважливішим способом такої обробки є умовивід за аналогією. Об'єкти чи явища можуть порівнюватися безпосередньо або опосередковано через їх порівняння з будь-яким іншим об'єктом (еталоном). У першому випадку отримують якісні результати (більше-менше, миіцс-нижче). Порівняння ж об'єктів з еталоном надає можливість отримати кількісні характеристики. Такі порівняння називають вимірюванням.

Вимірювання — це процедура визначення числового значення певної величини за допомогою одиниці виміру. Цінність цієї процедури полягає в тому, що вона дає точні, кількісно визначені відомості про об'єкт. При вимірюванні необхідні такі основні елементи: об'єкт вимірювання, еталони, вимірювальні прилади, методи вимірювання.

Експеримент — це такий метод вивчення об'єкта, який пов'язаний з активним і цілеспрямованим втручанням дослідника в природні умови існування предметів і явищ або створенням штучних умов, необхідних для виявлення його відповідної властивості.

Експериментальне вивчення об'єктів порівняно зі спостереженням має такі переваги:

• у процесі експерименту можна вивчати явища у «чистому вигляді», звільнившись від побічних факторів, які затінюють основний процес;

• в експериментальних умовах можна дослідити властивості об'єктів;

• експеримент можна повторювати, тобто є можливість проводити дослід стільки разів, скільки це необхідно.

Дослідження об'єкта проводиться поетапно: на кожному етапі застосовуються найдоцільніші методи відповідно до конкретного завдання. На етапі збору фактичного матеріалу і його первинної систематизації використовують методи опитування (анкетування, інтерв'ювання) і експертних оцінок

Класифікація наук

Вищою атестаційною комісією (ВАК) України за згодою Міністерства освіти і науки України затверджена така Національна класифікація наук:

1.           Фізико-математичні науки.

2.           Хімічні науки.

3.           Біологічні.

4.           Геологічні.

5.           Технічні.

6.           Сільськогосподарські.

7.           Історичні.

8.           Економічні.

9.           Філософські.

10.        Філологічні.

11.        Географічні.

12.        Юридичні.

13.        Педагогічні.

14.        Медичні.

15.        Фармацевтичні.

16.        Ветеринарні.

17.        Мистецтвознавство.

18.        Архітектура.

19.        Психологічні.

20.        Воєнні.

21.        Національна безпека.

22.        Соціологічні.

23.        Політичні.

24.        Фізичне виховання й спорт.

25.        Державне управління.

Основні етапи будь-якого наукового дослідження включають:

• конкретизацію теми;

• попередню розробку теоретичних передумов;

• вивчення історії і сучасного стану проблеми;

• підготовка до дослідження;

• збір, відбір і вивчення інформації;

• розробка гіпотези;

• визначення методики дослідження;

• складання робочого плану;

• створення і обробка нової інформації (проведення спо­ стережень, експериментів, вимірювань, аналізів і їх логічна обробка);

• побудова висновків і пропозицій;

• літературне викладення матеріального дослідження, його ходу і результатів;

— колективне обговорення, консультування, рецензування і оформлення роботи;

— впровадження результатів дослідження.