13. Обсяг і задачі планування то і р.

Технічна служба АТП розробляє плани : КР автомобілів (річний), ТО (річний, квартальний, місячний, недільний і добовий), перспективного використання автомобілів (річний, квартальний, місячний), оперативного використання автомобілів (добовий) і інші.

Ці плани покликані забезпечити своєчасне і безперебійне виконання транспортної роботи, встановлений порядок відправки транспортних засобів у ремонт, ритмічну роботу РОП АТП, відділів матеріального забезпечення та складського господарства підприємства.

Плани розробляють на основі вихідних даних:

• річного планового завдання на автотранспортні перевезення;

• середньорічного пробігу;

• спискового складу транспортних засобів;

• періодичності ТО-1, ТО-2 та інших показників.

Розрізняють три принципи призначення термінів виконання профілактичних робіт: регламентний, календарний і комбінований.

При регламентному принципі профілактику проводять після досягнення автомобілем певного наробітку, який вимірюють у кілометрах пробігу або годинах роботи. У тих випадках, коли автомобіль знаходиться на зберіганні(тобто не працює) або коли інтенсивність спрацювання залежить в основному від тривалості зберігання( залежність від пробігу невелика) профілактичні роботи проводять за календарними строками.

Коли ж окремі елементи автомобіля спрацьовуються як під час роботи так і при їх зберіганні приймають комбінований принцип. Профілактику проводять по плановому або змішаному режимах.

Плановий режим полягає у тому, що профілактику проводять через постійний пробіг або час експлуатації автомобіля незалежно від кількості відказів, що трапилась. Змішаний режим включає планову і непланову профілактику. Останню проводять після відказу, включаючи у неї крім ремонту, ще і профілактичні роботи.

14. Види, суть і методи управління.

Управління-це цілеспрямована дія на якийсь об’єкт. Поняття “управління” можна застосовувати до найрізноманітніших галузей і сфер. Управління здійснюється як у неживій, так і у живій природі: у людському суспільстві,в біологічних системах (організмах),у техніці.

Розрізняють такі види управління: у біологічних системах, автоматичне, соціальне, яке у свою чергу поділяється на громадське, державне, господарське, управління у межах організованої системи,управління у рамках виробничого колективу.

Методом управління є закони,які передбачають системне дослідження процесу управління.

Керуючу систему можна уявити як сукупність органів управління. У АТП це лінійне управління: директор, його заступники, керівники філіалів і т.д. До цієї системи належать функціональні відділи, служби, підрозділи АТП, управлінський персонал філіалів, котрий здійснює управлінські функції щодо забезпечення процесів управління АТП.

До керованої системи або об’єктів управління належать: робочі місця, лінії, бригади, зміни, дільниці, майстерні.

На об’єктах управління відбувається процес неперервного управління технічною підготовкою автомобілів до експлуатації.

Керуюча і керована системи перебувають у кількісних, якісних, інформаційних, зовнішніх і внутрішніх зв’язках та залежностях.

Кількісні зв’язки проявляються у розмірах керованої системи.Чим вона більша, тим більша керуюча система. Однак треба враховувати, що тут не просто пряма пропорційна залежність, оскільки керуюча система залежить також від інших факторів: ступеня автоматизації і механізації управління, організованості керованої системи.

Методи управління за своєю суттю об’єктивні, зумовлені певним способом виробництва і відображають загальні методи управлінської дії. Вони дуже відрізняються як від методів управлінської роботи, що характеризують суб’єктивні здібності і прийоми діяльності конкретних керівників (органів), так і від методів прийняття рішень, що відображують одну зі сторін технології управління. Методи управління повинні діяти одночасно і в сукупності(щоб весь механізм у цілому працював синхронно).

Методи управління – це способи впливу на колективи людей. Вони нерозривно зв’язані з метою управління. Мета управління визначає вибір методів, а сукупність мети – арсенал методів. Метод управління виступає у вигляді способу реалізації принципу управління. Методи управління можна розуміти як способи діяльності на тих чи інших стадіях суспільного виробництва (постачання, фінансування, збут і т.д), способи(прийоми) здійснення і реалізації певних функцій управління (планування, організація, координація, облік і контроль та ін.).

Використання тих чи інших методів управління багато в чому залежить від того, по відношенню до кого їх застосовують. Методи призначені для середовища з відносно низьким культурним рівнем працівників, можуть бути неефективними в колективі, що складається з самостійних, ініціативних людей. Одні підлеглі відчувають потребу в незалежності, інші люблять, щоб їх “водили за руку”. Одним подобається відповідальність, інші воліють отримувати точні інструкції. Ось чому один метод ефективніший в одній ситуації, інший- в іншій. Навіть в одному колективі одним працівникам потрібно давати поради, а іншим - безумовні накази. Тому, конкретні методи управління неминуче стають не тільки галуззю теорії управління, а й галуззю мистецтва.

Методи управління об’єктивно зумовлені існуючими у виробництві відносинами і мотивами діяльності. Класифікація методів управління за видами відносин у виробництві багато у чому збігається з класифікацією за мотивами діяльності:

• Організаційні(адміністративні)- мотиви діяльності, зумовлені службовим станом працівників, їхніми правами й обов’язками (владна чи примусова мотивація).

• Економічні – мотиви зумовлені матеріальними інтересами.

• Соціально-психологічні – мотиви, зумовлені соціальними інтересами-духовні(моральні мотиви).

Розглядаючи методи управління, треба розрізняти два цикли дії:

Пряма дія здійснюється в тому разі, коли керівникові точно відомо кому, що і коли треба робити.

Непряма дія здійснюється тоді, коли керівник відчуває певні труднощі у виборі якогось рішення.