36. Планування постановки транспортних засобів на то-2 з д-2.

Планування проводиться ВОАІ ЦУВ за фактичним пробігом що відображений у «Лицевій карточці автомобіля». На основі даних «Лицевої карточки», скоригованої нормативної періодичності і розрахункової добової програми ТО-2 ВОАІ за три доби до постановки на обслуговування складає «План-звіт ТО» в декількох екземплярах і виписується на кожний автомобіль «Ремонтний листок», у який заноситься в графу «Зовнішні прояви несправності» запис «Обє’м ТО-2». Один екземпляр «Плану-звіту ТО-2» передається за три доби механіку КПП (або колони) разом з комплектом виписаних ремонтних листків; по екземпляру передається у зону Д-2 і майстру зони ТО-2.

Механік колони (КПП) разом з водієм проводить загальний огляд автомобіля і заносить до «Ремонтного листка» виявленні у результаті суб’єктивного контролю зовнішні прояви несправностей (як правило типу «Замінити зломану дошку борта», «Приварити бризговик» і т.і.) які накопичують і усувають під час чергового обслуговування щоб не знімати автомобіль з лінії. «Ремонтний листок» залишається у водія, котрий за планом після зміни за два дні до ТО-2 подає автомобіль на дільницю Д-2.

Механік діагност по мірі виконання Д-2 заповнює діагностичну карту і заносить у «Ремонтний листок» виявлені при діагностуванні несправності. Якщо виявлені несправності вдалося усунути на дільниці Д-2,то вони записуються у розділі «Фактично виконані роботи», якщо ні то у розділі «Зовнішні прояви несправності» ремонтного листка з поміткою «Д-2» або відповідним шифром.

Перелік несправностей які можливо усунути при Д-2 регламентується. Заповнена «Діагностична карта Д-2» і «Ремонтний листок» передаються в ВОУ ЦУВ. Диспетчер ВОУ вивчає занесену у них інформацію і приймає одне з двох рішень.

Якщо виявленні обсяги супутнього поточного ремонту не впливають на безпеку руху і економічність та не перевищують 20 % від об’єму ТО-2, автомобіль направляється в експлуатацію і у відповідності до графіка через два дні поступає на ТО-2, де бригада ТО-2 проводить йому обслуговування і виконує супутній поточний ремонт.

У іншому випадку автомобіль попередньо направляють у зону ПР, а після цього на обслуговування ТО-2 з регламентним обсягом. Всі роботи виконані у зоні ПР, реєструються в «Ремонтному листку». Після цього виконуються заключні контрольно-регулювальні операції в об’ємі Д-1,по вузлах,що забезпечують безпеку руху.

Контролер ВТК перевіряє якість і повноту виконання робіт по обслуговуванню і ремонту автомобіля,проставляє свій шифр і розписується у «Ремонтному листку», «План-звіті ТО», на «Діагностичній карті Д-2»,після чого ці документи передаються в ВОАІ.

37. Розрахунок площ допоміжних приміщень атп.

Площі складських приміщень розраховують за методикою в залежності від площі, яку займає обладнання, проходи і проїзди, а також маса запасів, що зберігаються.

де К_о – коефіцієнт щільності розташування обладнання, К_о ≈ 2,5;

Х_об – кількість складського обладнання, яке залежить від обсягу запасів;

f _об – площа одиниці обладнання в плані, м².

Гіпроавтотранс рекомендує іншу методику розрахунку площі складів – по питомій площі на 1 млн. км пробігу рухомого складу.

Значення коефіцієнтів К₁, К₂, К₃, К₄ знаходимо у технічній літературі.

Площі допоміжних приміщень поділяються на:

площі технічних приміщень

а) компресорні;

б) насосні;

в) вентиляційні;

г) трансформаторні;

д) котельні,

е) склади палива.

Площі санітарно-побутових, адміністративно-суспільних і інших допоміжних приміщень.

Це гардероби, умивальники, душові, туалети, кімнати для куріння, кімнати відпочинку, буфети, столова, вестибюлі, спортмайданчик, зала засідань, відділи, класи, кабінети, медпункт.

Площі встановлюються за СНиП ІІ-92-76 і СНиП ІІ-93-74.

Площі технічних приміщень встановлюють за укрупненими нормативами.

Компресорна – 15-20 м²

Трансформаторна ** – 15-25 м²

Насосна – 10-20 м²

Котельня *** – 50-100 м²

Вентиляторна * – 20-35 м²

Склад палива – 120-200 м²

* - при закритому зберігання збільшуються в 4 рази;

** - ці приміщення можуть бути розташовані на території АТП в окремих будівлях;

*** - розміри залежать від виду палива.

Площі санітарно-побутових, адміністративно-суспільних і деяких інших допоміжних приміщень визначається за формулою:

де δ – відсоток приміщень, що одночасно використовуються;

ρ – пропускна здатність одиниці обладнання або площа (для адміністративно-суспільних приміщень ρ = 1,0);

f_р – санітарна норма площі на одного виконавця;

Р – кількість виконавців робіт, що використовують дане приміщення.

Сумарну кількість виконавців робіт ΣР приймають по зміні, в якій працює найбільша кількість робітників.

Середні значення δ, ρ і f_р приведені в довідковій літературі.

Площі суспільних приміщень приймають по укрупнених нормативах.

Можливе використання і методики визначення площі допоміжних приміщень за питомою площею на одного працюючого.

Загальна площа всіх допоміжних приміщень

де значення F_y – визначають за графіком.

Після визначення загальної площі проводять її поділ на категорії.