Розрахунок лінії неперервної дії

Як правило це лінія ЩО і пропускна здатність такої лінії визначається продуктивністю мийної установки ЩО.

τ_л = 60 / N_у

де N_у – продуктивність механізованої установки для миття, авт-год.

Необхідна швидкість конвейєра лінії

V_к = (L_а + а) ∙ N_у / 60

Кількість ліній

m=τ/R

30. Організація прийому рухомого складу атп з лінії.

Функціонування системи підтримування роботоздатності рухомого складу в АТП здійснюється по слі­дуючій схемі (рис. 13.1)

В сі автомобілі, що поверну­лися з лінії,приймаються черговим механіком. Мож­ливі дві форми організації приймання і випуску авто­мобілів на лінію: операції виконуються механіком КПП, що є працівником ВТК; операції виконуються механіками колон. Черго­вий механік приймає авто­мобілі з лінії і направляє на прибирально-мийні роботи. Після прибирально - мийних робіт справні автомобілі відправляються на стоянку. Автомобілі, що потребують чергового ТО, або ПР після оформлення необхідних документів черговим механіком направляються за вказівкою диспетчера ВОУ на пости діагностування, обслуговування і ремонту, або у зону очікування ремонту, якщо всі пости зайняті.

31. Розрахунки кількості виконавців робіт з то і пр транспортних засобів.

Після цих розрахунків необхідно визначити кількість виконавців виробничих робіт.

Розрізняють технологічно необхідну (явочну) Р_Т і штатну Р_ш кількість робітників.

Кількість явочних робітників у зонах ТО і ПР визначається як добуток кількості робочих одного поста Р_n на кількість постів Х_n і на кількість змін n, чи кількість робочих однієї лінії на кількість ліній.

На дільницях (цехах), кількість явочних робітників можна визначити за співвідношенням

Р_Т = Т_р / Ф_м

де Т_р – річний обсяг робіт цеху чи дільниці, люд.год.;

Ф_м – річний фонд часу робочого місця чи технологічно необхідного працюючого, год.

Штатна кількість працюючих

Р_ш = Р_Т / η_ш

де η_ш – коефіцієнт штатності, рівний 0,85…0,95.

Він враховує невиходи на роботу за поважних причин (відпустка, хвороба і т.д.).

Чисельність допоміжних робітників можна визначити у залежності від числа виробничих робітників за даними, наведеними в технічній літературі.

32. Організація і облік щоденного обслуговування транспортних засобів.

ЩО включає в себе контрольно-оглядові роботи, що виконуються механіком КПП і водієм при випуску і прийманні автомобіля з лінії, заправочні роботи і прибирально-мийні роботи, які виконуються у спеціалізованій зоні АТП. Операції ЩО, які виконуються водієм, проводяться у підготовчо-заключний час, передбачений режимом роботи водія (18хв).

Ці операції (контроль герметичності і щільності, зовнішній стан деталей, вузлів, агрегатів), інформація водія про технічний стан автомобілів мають суттєве значення для забезпечення надійності автомобіля.

33. Види основного технологічного обладнання постів і дільниць з то і р транспортних засобів, його вибір та розрахунок.

Обладнання АТП за виробничим призначенням поділяється на загальновиробниче, профілактичне, ремонтне, піднімально-оглядове і складське.

Загальновиробниче обладнання – призначене для забезпечення нормальної діяльності всього підприємства. Основні групи цього обладнання:

- технічна (вентиляційне устаткування, обладнання котелень і т. і.)

- транспортна (кран-балки, електрокари, візки і т. і.)

- протипожежна (вогнегасники, насосні установки, тощо)

- канцелярська (столи, шафи, стільці і т. і.)

- допоміжна (вішаки, табельні годинники і т. і.)

Профілактичне обладнання призначене для виконання ТО автомобілів і підрозділяється на підгрупи у залежності від видів обслуговування і діагностування (обладнання зони ЩО, ТО-1, ТО-2, Д-1, Д-2).

Ремонтне обладнання використовується на постах ПР автомобілів (постове обладнання) і на дільницях (спеціалізоване цехове обладнання).

Піднімально-оглядове обладнання (канави, піднімачі і інші),використовується при ТО і Р автомобілів.

Складське обладнання - стелажі, цистерни, тара і т. і. що використовується на складах.

Обладнання робочих постів і поточних ліній складає значну частину профілактичного, ремонтного і піднімально – оглядового обладнання. Цей вид обладнання доцільно розділити на слідуючі основні групи: оглядові канави; естакади, гаражні піднімачі і домкрати, піднімально–транспортні пристрої, конвейєри і мастильно-заправляльне обладнання.

Оглядові канави поділяються на вузькі, широкі і комбіновані.

Естакади – використовують для облаштування відкритих постів ЩО, постів ТО і ПР у польових умовах або при високому рівні ґрунтових вод. Інколи суміщують естакади з неглибокими оглядовими канавами.

Піднімачі різних типів поділяються на стаціонарні і пересувні, за типом приводу електрогідравлічні, електромеханічні, гідропневматичні з вантажопідйомністю від 1,5 т до 14 т і більше, одно і багато – плунжерні. Час піднімання автомобіля на висоту 1,5….1,8м складає 1….2 хвилини. Для бокового нахилу автомобіля використовують перекидачі різних конструкцій. Значний клас обладнання складають домкрати.

Великою є номенклатура піднімально транспортного і конвейєрного обладнання різних типів.