29. Розрахунки кількості робочих постів і їх типи.

Попередньо ми розглянули визначення робочого поста як дільниці чи участка виробничої площі, що призначена для розміщення автомобіля і яка включає одне або декілька робочих місць для проведення ТО і ремонту.

У свою чергу робоче місце – це зона трудової діяльності виконавця, що оснащена предметами і знаряддями праці, а також засобами необхідними для виконання конкретного робочого завдання.

По конструкції і технологічному оснащенню робочі пости підрозділяються на групи:

Табл.4.1

Підлогові, не обладнані оглядовими канавами або естакадами і піднімачами	Використовуються для виконання робіт, що не потребують вивішування автомобіля (підготовчі в малярному відділенні, електротехнічні, карбюраторні, кузовні, шиномонтажні та інш.).
На оглядових канавах, не обладнаних піднімачами	Забезпечують доступ до автомобіля в двох рівнях (зверху і знизу)

Продовження табл..4.1

На оглядових канавах, що оснащені піднімачами	Забезпечують повний доступ до автомобіля зверху і знизу і дозволяють здійснювати всі види постових робіт одночасно в двох рівнях
Обладнані стаціонарними піднімачами	Призначені для виконання певних видів робіт по ТО і ПР на одному рівні
Обладнані спеціальними стендами	Використовуються для перевірки і регулювання світла фар, кутів керованих коліс, гальмівних систем, балансування коліс, монтажу-демонтажу шин та інш.

За технологічним призначенням робочі пости поділяються на універсальні і спеціалізовані.

За способом встановлення рухомого складу можуть бути тупикові і проїздні.

Тупикові:

паралельні без проїзду	тіж з проїздом	тіж двосторонні з проїздом

косокутні з проїздом

комбіновані з проїздом

Проїздні:

паралельні

послідовні

На проїздні пости в’їзд і з’їзд проводиться тільки переднім ходом. В залежності від організації виробництва тупикові і проїздні пости використовуються як універсальні чи спеціалізовані.

За взаємним розташуванням пости бувають паралельні і послідовні. При цьому тупикові пости тільки паралельні, а проїздні, - паралельні і послідовні.

Зміст робіт і їх послідовність, інструмент і пристрої, спосіб виконання і необхідний для цього час, а також спеціальність і кваліфікація виконавців встановлюються для кожного поста і його робочих місць операційно-технологічними картами.

Для розрахунку кількості універсальних постів та ліній ТО і ПР попередньо визначають:

Добову програму кожного виду ТО:

N_iд = ΣN_i / Д_р

де і – вид технічного обслуговування (ЩО, ТО-1, ТО-2);

N_i – річна програма і-го виду ТО по всіх моделях автомобілів;

Д_р – кількість робочих днів за рік.

Ритм виробництва:

R_i = (60T) / N_iд

де Т – тривалість роботи зони ТО на добу, год.;

N_iд – число обслуговувань автомобілів на добу по даному виду ТО.

Такт поста чи лінії:

τ_п = (60 t_сер) / ρ_н + t_п

де t_сер – середня трудомісткість одного ТО, люд.год.

t_сер = Т_і / N_і

Т_і – сумарна річна трудомісткість і-го виду ТО, зменшена на величину трудомісткості діагностування;

ρ_н – кількість робітників, які одночасно працюють на посту;

t_п – час переміщення автомобіля при встановленні його на пост і з’їжджанні з поста (t_п = 1…3 хв.).

Такт лінії визначається аналогічно.

τ_л = (60 t_сер) / ρ_л + t_п

де ρ_л – кількість робітників на лінії

ρ_л = ρ_н ∙ Х_л

ρ_н – кількість робітників на посту лінії;

Х_л – кількість постів лінії;

t_п – час переміщення з поста на пост

t_п = (L_а + а) / V_к

L_а – габаритна довжина автомобіля чи автопоїзда, м;

а – відстань між автомобілями на постах, м;

V_к – швидкість переміщення автомобіля конвейєром, м/хв.

Кількість універсальних постів ТО чи ПР, загального та поглибленого діагностування (Д-1, Д-2), зварювально-жерстяницьких, деревообробних і малярних робіт

де – річний обсяг робіт, люд.год.;

– коефіцієнт нерівномірності завантаження постів;

– кількість робочих днів на рік;

– кількість змін роботи на добу;

– тривалість зміни, год.;

– кількість одночасно працюючих на одному посту;

– коефіцієнт використання робочого часу поста.

Кількість ліній потокового обслуговування розраховують за умови періодичної чи неперевної дії.

Лінії періодичної дії

Кількість поточних ліній періодичної дії

m = τ_л / R

При цьому розрахунку накладається обов’язкова умова, що кількість ліній повинна бути цілим числом. Для досягнення цього змінюють кількість робочих на лінії ρ_л у припустимих межах так, щоб відношення τ_л до R було цілим чи близьким до цілого.

ρ_л = ρ_н ∙ Х_л

Наприклад

ρ_н = 2,5; Х_л = 4 ρ_л = 10

ρ_н = 2,3; Х_л = 3 ρ_л ≈ 7

Це пояснюється тим, що робочі на лінії можуть бути розподілені по постах у кількості, що відрізняється від середнього значення і фактично рівному цілому числу. Однак повинна зберігатись умова рівності такта кожного поста лінії. Наприклад для трьох постової лінії

60t₁ / ρ₁ + t_п = 60t₂ / ρ₂ + t_п = 60t₃ / ρ₃ + t_п = τ_л

де t_1,2,3 – обсяги робіт кожного поста, люд.год.;

ρ_1, ρ_2, ρ₃ – число виконавців на кожному посту.

Довжина лінії обслуговування

L_л = L_а ∙ Х_л + а (Х_л – 1)

де Х_л – кількість постів лінії;

а – віддаль між автомобілями, що стоять на двох сусідніх постах, м,

а = 1,2 м - для автомобілів І-ї категорії;

а = 1,5 м – для ІІ і ІІІ категорії;

а = 2,0 м – для ІV категорії.

Фактична довжина лінії збільшується за рахунок додаткових постів (постів очікування), які передбачаються по одному на кожну лінію.

L_ф = L_л + L_а+ а.