3.3 Механізація виробничих процесів і атестація робочих місць

Рівень механізації ТО і Р автомобілів можна підвищити за допомогою підлогових механізованих комплексів, які дозволяють перейти до якісно нових, близьких до цехових, умов праці і значно скоротити (у 3 – 4 рази) витрати на будівельно-монтажні роботи. На таких лініях пости спеціалізують і оснащують обладнанням для переміщення і вивішування автомобілів і автопоїздів. Створена ціла серія комплексно-механізованих спеціалізованих постів канавного і підлогового типів. До таких відносять канавний спеціалізований пост моделі ПЗА-02 для заміни агрегатів автомобілів ГАЗ, ЗИЛ, МАЗ, КамАЗ і їх модифікацій.

Значне розповсюдження отримали спеціалізовані механізовані пости моделі ПУМ-1 і їх різновидності.

Він призначений для заміни передніх і задніх мостів, коробок передач, редукторів і ресор вантажних автомобілів і автобусів. При заміні редуктора, задніх ресор і заднього моста автомобіль встановлюється на пост переднім ходом, а при заміні інших агрегатів – заднім.

Нормативи рівня механізації і автоматизації робіт ТО і ПР складають:

Вид ТО і Р ЩО ТО-1 ТО-2 ПР

Інтегральний показник

рівня механізації 0,65..0,75 0,32..0,33 0,30..0,33 0,35..0,37

і автоматизації

Атестація робочих місць безпосередньо впливає на продуктивність праці виконавців. До робочих місць пред’являють певні вимоги, які зведені у п’ять груп:

1 – вимоги до технічного стану машин, механізмів і іншого основного обладнання, що використовується на робочому місці;

2 – вимоги до планувальних рішень і забезпечення робочих місць необхідним пристосуванням і оснасткою;

3 – вимоги до організації їх обслуговування;

4 – вимоги до форм і методів організації праці виконавців;

5 – вимоги до умов праці і безпеки життєдіяльності.

Робоче місце атестується при дотриманні двох обов’язкових умов: коли кількість виконаних вимог складає не менше 80% їх загальної сукупності і якщо інші 20% можуть бути виконані або виправлені на протязі 3-х місяців після атестації.

Атестація робочих місць дозволяє виявити невикористані резерви технічного, технологічного та організаційного характеру.

26. Принципи побудови організаційної структури управління ітс атп.

Під організаційно-виробничою структурою ІТС розуміється впорядкована сукупність виробничих підрозділів, що визначає їх кількість, розмір, функціональне призначення, взаємозв'язок, методи і форми взаємодії.

Під структурою системи управління розуміють склад і взаємопідлеглість ланок, що здійснюють керівництво виробничими підрозділами.

Для розробки організаційно-виробничих структур управління найбільш перспективним є програмно-цільовий метод, визначальною рисою котрого являється орієнтація системи на найбільш ефективні шляхи досягнення поставлених перед нею цілей. Тому головною вимогою, що покладена в основу розробки організаційно-виробничої структури ІТС і системи її управління є встановлення цілей і задач системи підтримання роботоздатності транспортних засобів. При цьому враховується як відповідність поставлених цілей з цілями системи більш високого структурного рівня ієрархії, так і внутрішніми вимогами високого розвитку і функціонування самої системи.

Для розв'язання питань готовності рухомого складу до перевезень ІТС АТП вирішує ряд задач, виконання яких пов'язане з створенням виробничих підрозділів, що складають її організаційно-виробничу структуру і які дозволяють проводити:

- постові роботи ТО і ПР, що виконуються безпосередньо на автомобілі;

• роботи по відновленню знятих з автомобіля несправних агрегатів, вузлів і деталей, які виконуються у спеціалізованих цехах чи на дільницях;

• роботи по забезпеченню підготовки виробництва, запасу агрегатів, вузлів і деталей на складах різних рівнів, переганяння автомобілів у виробничих зонах і т.і.;

• роботи пов'язані з утриманням, реконструкцією і технічним переозброєнням виробничо-технічної бази.

В загальному випадку організаційно-виробнича структура ІТС АТП має вигляд:

На формування структури ІТС АТП мають вплив як зовнішні(по відношенню до виробничого процесу) так і внутрішні фактори.

До основних внутрішніх факторів можливо віднести: розміри і структуру парка рухомого складу, режим роботи виробництва і інтенсивність експлуатації рухомого складу, характер розташування виробничих зон, наявність їх територіальної розділеності, чисельність виробничого персоналу і інше.

До основних зовнішніх факторів відносять: фактори, що визначаються підлеглістю цілям системи більш вищого рангу(регіональному, територіальному, виробничому об'єднанню автомобільного транспорту). Це фактори централізації, концентрації, спеціалізації і кооперування.