22. База і ресурси інженерно-технічної служби автомобільного транспорту.

База і ресурси ІТС автомобільного транспорту – це сукупність слідуючих складових:

1. Матеріально-технічна або виробничо-технічна база, що включає у себе будівлі, споруди, технічні засоби для зберігання, ТО і Р автомобілів. Стан виробничо-технічної бази характеризується рівнем забезпечення, тобто відношенням фактичних і нормативних показників. В якості показників, що характеризують виробничо-технічну базу використовують узагальнені показники, – капіталовкладення у виробничо-технічну базу, що припадають на один автомобіль.

Цей показник складає для АТП на 100 і 300 автомобілів відоповідно: (тис.грн.)

Таксомоторні АТП 4,68 3,86

Вантажні АТП 8,09 5,35

Автобусні АТП 14,70 10,21

До окремих показників відносяться: число робочих постів, що припадає на 1 млн. км. сумарного пробігу; площі виробничо-складських і допоміжних приміщень на 1 автомобіль; площі стоянок на 1 автомобіль; рівень механізації

ТО і Р і т.і.

2. Рухомий склад певних техніко-експлуатаційних властивостей, що є предметом праці ІТС і характеризується:

– типом рухомого складу, призначенням і модифікацією, вантажопідйомністю і вмісткістю, видом палива і надійністю, рівнем уніфікації конструкції, габаритними розмірами, масою і т.і.

3. Матеріально-технічні ресурси у вигляді запасних частин, шин, мастил, металів, палива, електричної і теплової енергії.

4. Фінансові ресурси, що необхідні для: фінансування капіталовкладень у будівництво, розширення, реконструкцію і технічне переозброєння виробничо-технічної бази; купівлю автомобілів, технологічного обладнання і знаряддя, оплату праці персоналу ІТС, купівлю експлуатаційних матеріалів і забезпечення запасів.

5. Кадри наукових, інженерно-технічних, ремонтних і допоміжних робітників.

23. Форми організації праці ремонтно-обслуговуючого персоналу.

За характером роботи і виробничими принципами окремих виконавців об’єднують у групи, які утворюють бригади.

Бригадна форма організації праці виконавців є найбільш поширеною в АТП. Однак при цьому часто порушують основні принципи формування і організації роботи бригади ( не визначається кінцевий результат і показники роботи бригади; оплату часто проводять за проміжними показниками і т.і.). Це не стимулює зацікавленість колективу у покращенні показників роботи. Кінцеві результати обов’язково повинні оцінюватись за витратами і величиною простою автомобілів у ТО і Р. Як правило в АТП організовують спеціалізовані (по видах ТО і Р та ТО іР окремих агрегатів) і комплексні бригади.

Спеціалізовані бригади формуються з робітників різних професій і кваліфікацій. Кожний виконавець виконує певні операції. Робочі можуть спеціалізовуватись: по видах дій, тобто одна бригада проводить ТО-1, друга – ТО-2, третя – ПР, четверта – ремонт агрегатів і деталей, що зняті з автомобіля; по групах робіт (контрольно-діагностичні; кріпильні, регулювальні, мастильні, заправляльні, електротехнічні і т.і.); по окремих агрегатах і механізмах автомобіля. Спеціалізовані бригади можуть обслуговувати як закріплені так і не закріплені за ними автомобілі. У залежності від обсягу виконаної роботи на кожну бригаду планують свій штат і фонд заробітної плати.

Однак, оцінювати результати роботи таких бригад складно, зміст і трудомісткість робіт ТО-1 і ТО-2, а також витрата окремих матеріалів для ТО строго реглемантована і обґрунтована. Тому скорочення витрат тут, як правило, досягається тільки за рахунок безпідставного зменшення числа виконавців, що веде до зниження якості робіт ТО.

Виконавці, що спеціалізуються на окремих групах робіт, по агрегатах чи механізмах автомобіля і об’єднані в одну бригаду, мають вищу продуктивність праці. За такої організації робіт від якості праці бригади в значній мірі залежать витрати і простої автомобілів через несправність агрегатів. Роботу таких бригад можливо оцінювати за витратами і простоями автомобілів. Результати роботи допоміжних робітників оцінюють у залежності від досягнутих показників основних бригад, тому вони прямо зацікавлені у своєчасному виконанні потреб і замовлень.

За такої організації і стимулювання праці колектив зацікавлений у підвищенні якості ТО і Р автомобілів.

Комплексні бригади організовують з робочих – універсалів високої кваліфікації, так як приходиться виконувати різні і різної складності роботи. При такій формі організації праці, робочі виконують будь які роботи по ТО ( ТО-1, ТО-2,СО) і ПР автомобілів на універсальних тупикових постах. Ремонт агрегатів і ЩО проводить одна бригада. Однак праця комплексних бригад малопродуктивна через неможливість широкої механізації робіт. Зберігається безвідповідальність за якість ТОіР в межах комплексної бригади, розпорошуються матеріальні засоби

( обладнання, інструмент,матеріали, обмінний фонд агрегатів ) АТП між бригадами, що знижує ефективність матеріально-технічної бази і ускладнює оперативне керівництво.

В АТП крім перелічених вище форм організації праці ремонтно-обслуговуючих робітників використовуються і інші форми, що утворюються від сполучення розглянутих форм.

Так, для проведення ПР звичайно створюють самостійні спеціалізовані бригади. Число виконавців у бригаді коливається в межах від декількох чоловік до декількох десятків спеціалістів. У зоні ПР використовується найбільша кількість працюючих – близько 50%, у зоні ЩО – близько 20%, у зоні ТО-1,ТО-2 – близько 30%, від усіх ремонтно-обслуговуючих працівників підприємства. У середньому один працюючий обслуговує від 2,5 до 4,5 автомобілів. Кожній формі організації праці відповідає своя схема управління виробництвом і певна структура технічної служби підприємства.