3. Цивільне законодавство України: поняття і структура.

Цивільне законодавство - це система законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів, які містять цивільно-правові норми.

Цивільне законодавство відрізняється від цивільного права як правової галузі тим, що в першому випадку йдеться про сукупність нормативних актів, а не норм права, сукупністю яких є цивілістика як галузь права.

Особливість цивільного законодавства полягає в наявності значної кількості диспозитивних правил, які діють лише в тому випадку, якщо самі учасники регульованих відносин не передбачають інший варіант своєї поведінки. Однак цивільне законодавство містить багато загальнообов'язкових, імперативних норм, які не допускають жодних відступів від змісту, особливо при визначенні статусу суб'єктів і режиму речових та виключних прав. У разі сумніву в юридичній природі конкретної цивільно-правової норми слід виходити з її імперативного характеру, оскільки диспозитивність повинна бути прямо, недвозначно виражена в ній.

Цивільне законодавство має значний обсяг і різноманітність, що викликано складністю і широтою предмета цивільно-правового регулювання. Спрощення ознайомлення з чинним цивільним правом і встановлення взаємозв'язків між різними нормативними актами проводяться шляхом систематизації та упорядкування цивільного законодавства.

4. Конституція України - основа цивільного законодавства України.

5. Цивільний кодекс України як основний акт цивільного законодавства України, історія його прийняття та структура.

6. Дія актів цивільного законодавства в часі, просторі т а з а колом суб’єктів.

7. Міжнародні договори та їх значення у регулюванні цивільних

правовідносин.

8. Акти цивільного законодавства і договір.

9. Звичай як джерело цивільного права. Звичаї ділового обороту.

10. Оцінювальні поняття в цивільному праві.

11. Аналогія в цивільному праві.

12.Поняття та особливості цивільних правовідносин. Елементи цивільних правовідносин (суб’єкти, об’єкт, зміст). Суб’єктивне цивільне право: поняття, види. С уб’єктивний цивільний обов’язок.

13. Види цивільних правовідносин.

14. Поняття фізичної особи як суб’єкта цивільних правовідносин. Ім ’я фізичної

особи. Місце проживання фізичної особи.

15. Цивільна правоздатність фізичної особи: поняття, виникнення і припинення.

16. Цивільна дієздатність: поняття, види. Часткова цивільна дієздатність, її обсяг. Неповна цивільна дієздатність. Повна цивільна дієздатність. Надання повної цивільної дієздатності.

17.Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи: підстави, порядок та

правові наслідки. Визнання фізичної особи недієздатною.

18.Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави, порядок, правові

наслідки. Оголошення фізичної особи померлою.

19.Поняття та ознаки юридичної особи. Види та організаційно-правові форми юридичних осіб.

20. Створення юридичної особи. Установчі документи юридичних осіб.

21. Цивільна право- і дієздатність юридичної особи. Органи юридичної особи.

22. Філії і представництва юридичної особи.

23. Припинення юридичної особи: поняття, способи, підстави. Загальний

порядок ліквідації юридичної особи. Задоволення вимог кредиторів при

ліквідації юридичної особи.

24. Припинення юридичної особи з правонаступницгвом

25. Господарські товариства: поняття, види. Учасники господарських товариств,

їх права і обов ’яз ки.

26. Повне товариство. Командитне товариство.

27. Товариство з обмеженою відповідальністю.

28. Товариство з додатковою відповідальністю.

29. Акціонерне товариство.

30. Кооперативи як суб’єкти цивільних правовідносин.

31. Громадські організації та політичні партії як юридичні особи.

32. Форми участі держави в цивільних правовідносинах.

33. Автономна Республіка Крим та територіальні громади як суб’єкти цивільних

правовідносин.

34. Поняття та види об’єктів цивільних прав. Оборотоздатність об’єктів цивільних прав.

35. Речі як об’єкти цивільних прав: поняття, класифікація.

36. Гроші як об’єкти цивільних прав. Валютні цінності. Майно, майнові права.

37. Підприємство як єдиний майновий ком плекс.

38. РеЗУ льтати робіт, послуги як об’єкти цивільних прав.

39. Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав.

40 .Поняття та види юридичних фактів в цивільному праві. Юридичні склади.

41.Правочин: поняття та ознаки. Види правочинів.

42. Умови дійсності правочину.

43. Форма правочину. Способи волевиявлення.

44. Тлумачення змісту правочину.

4 5 .Недійсні правочини, їх правова природа і види.

46 .Загальні правові наслідки недійсності правочину. Недійсність частини правочину.

47. Недійсні правочини з вадами змісту. Недійсні правочини з вадами форми.

Недійсні правочини з вадами суб’єктного складу. Недійсні правочини з

вадами волі.

48. Фіктивні та удавані правочини.

4 9 .Поняття і сутність представництва в цивільному праві. Види цивільно-

правового представництва. Суб’єкти представництва.

50. Повноваження представника. Правові наслідки перевищення повноважень

представником.

51. Довіреність: поняття, види. Форма довіреності. Зміст довіреності.

Припинення представництва за довіреністю.

52. Цивільно-правові строки і терміни: поняття, правова природа. Види

цивільно-правових строків і термінів. Способи визначення строків і термінів.

Порядок обчислення строків.

53. Позовна давність.

54 .Поняття та ознаки особистих немайнових прав фізичної особи. Класифікація особистих немайнових прав в цивільному праві.

55. Загальні засади здійснення особистих немайнових прав.

56. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної

особи.

57. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

58. Поняття та ознаки речових прав. Види речових прав.

59. Поняття власності і права власності. Зміст права власності.

60 .Суб’єкти права власності. Право власності Українського народу. Право

приватної власності. Право державної власності. Право комунальної

власності.

61 .Здійснення права власності. Межі здійснення права власності.

62. Обов’язки власника. Тягар утримання майна. Ризик випадкового знищення

та випадкового пошкодження майна.

63. Підстави (способи) набуття права власності: поняття, види.

Первісні підстави набуття права власності передбачають заволодіння майном, також набуття права на речі, від яких власник відмовився; на загальнодоступні дари природи; на знахідку; скарб; бездоглядну домашню тварину; безхазяйну річ. До первісних підстав відноситься й набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це право; набуття права власності за набувальною давністю; в реЗУ льтаті створення майна (виготовлення речей) або виробництва; переробки речей; відділення плодів; націоналізації; реквізиції; конфіскації.Універсальною первісною підставою набуття права власності можна назвати заволодіння, оскільки право власності на річ набувається у будь-якому разі, якщо володіння особи не оспорено іншою особою, якою доводиться її право на річ. Для виникнення права власності факт заволодіння особою певною річчю може бути достатнім сам по собі (беЗУ мовне заволодіння) - наприклад, внаслідок привласнення загальнодоступних дарів природи або набуття права власності на рухому річ, від якої власник відмовився. У інших випадках необхідне додержання певних умов (умовне заволодіння), визначених законом, наприклад, при знайденні речі, відшуканні скарбу, виявленні безхазяйної речі тощо.