34

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. Безеквівалентна лексика як об’єкт лінгвістичних досліджень

1.1. Сутність поняття «безеквівалентна лексика»

1.2. Класифікація безеквівалентної лексики

РОЗДІЛ 2. Особливості передачі структурних екзотизмів в процесі перекладу

2.1. Основні прийоми передачі безеквівалентної лексики

2.2. Основні прийоми передачі структурних екзотизмів в процесі перекладу роману Е.М. Ремарка «Чорний Обеліск»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ФАКТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

ВСТУП

В даній роботі розглядається проблема перекладу такого цікавого і неоднозначного мовного явища як безеквівалентна лексика.

Безеквівалентна лексика – надбання кожного народу, їхні традиції, звичаї тощо. В лінгвістичній науці це одна з найцікавіших проблем, яка хвилює багатьох лінгвістів-теоретиків, а особливо перекладачів-практиків. Під час перекладу такої лексики завжди виникають певні труднощі, адже потрібно правильно підібрати еквівалент мови перекладу, якого не існує у словниковому складі мови. Справа ускладнюється й потребою врахувати цілу низку умов, що надають певним явищам життя різного словесного відображення. У процесі перекладу відбувається не тільки зіставлення різних мовних систем, а й зіткнення різних культур і навіть цивілізацій.

Умовно безеквівалентну лексику можна поділити на дві групи: власні імена та слова реалії. Насправді ж, поняття «безеквівалентна лексика» значно ширше, ніж семантичне поле поняття «реалія». Всі реалії входять в обсяг без еквівалентної лексики. Але до складу цієї лексики входить також частина прислів’їв та приказок, окремі лексеми надзвичайно змістовного семантичного наповнення.

Актуальність теми роботи зумовлена загальною орієнтацією сучасної лінгвістики на проблему вивчення безеквівалентності, розходження в розумінні поняття та в способах перекладу.

Мета роботи: вивчити основні способи передачі безеквівалентної лексики. Поставлена мета передбачає вирішення конкретних завдань:

• дослідити теоретичний матеріал із зазначеної проблематики;

• визначити поняття – «безеквівалентна лексика» та «структурний екзотизм»;

• на фактичному матеріалі продемонструвати переклад структурних екзотизмів – як різновиду безеквівалентної лексики.

Об’єктом дослідження є без еквівалентна лексика.

Предметом дослідження є структурні екзотизми.

Методи дослідження:

Описовий метод – планомірна інвентаризація одиниць мови і пояснення особливостей їх будови та функціонування на певному етапі розвитку мови, тобто в синхронії.

Трансформаційний метод – експериментальний прийом визначення синтаксичних і семантичних подібностей і відмінностей між мовними об’єктами через подібності й відмінності в наборах їх трансформацій.

Семантичний метод – намагається надавати точне контекстуальне значення оригіналу настільки близько, наскільки семантична і синтаксична структури другої мови це дозволяють.

Практичне значення курсової роботи полягає в тому, що отримані результати дослідження можуть бути використані студентами на заняттях з теорії та практики перекладу.

Структура роботи: робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел.

У вступі обґрунтовується вибір теми, зазначається актуальність дослідження, визначається мета, завдання, об’єкт та предмет дослідження. Акцентується увага на практичному використанні отриманих результатів дослідження.

У першому розділі досліджуються поняття безеквівалентної лексики та структурного екзотизму.

У другому розділі досліджується процес перекладу структурних екзотизмів.

У висновках узагальнюються результати дослідження.

РОЗДІЛ 1

ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ «БЕЗЕКВІВАЛЕНТНА ЛЕКСИКА»

1.1. Сутність поняття «Безеквівалентна лексика»

У сучасній мовознавчій науці термін «безеквівалентна лексика» порівняно новий, і в його витлумаченні немає одностайності, а інколи й конкретності, що не сприяє визначенню «безеквівалентна лексика» як категорії лінгвістики. Мовознавці намагаються відмежувати цей термін від інших, або, порівнюючи з іншими “національно маркованими” поняттями, дати визначення БЛ (М.П. Кочерган, Л.М. Дяченко, Н.Ф. Зайченко, О.В. Коваль-Костинська, О.Л. Паламарчук, Т.А. Космеда, А.В. Волошина, Л.І. Машуровська, О.І. Кремльова та ін.). Розглядаючи проблему співвідношення слова і денотата, лінгвісти намагаються також дати відповідь на питання про існування цього своєрідного етнокультурного шару лексики, але особливості функціонування національно маркованої лексики в тексті залишаються сьогодні ще недостатньо вивченими.

Семантична структура кожної лексичної одиниці може утворюватися кількома компонентами, тобто семами. Семантика безеквівалентної лексики багато в чому зумовлена історією, культурою країни, діяльністю людини, її світобаченням тощо.

Безеквівалентна лексика відображає національно-культурну своєрідність мови на лексичному рівні, називає такі поняття та явища у сфері певної культури, які не властиві іншим. Наші спостереження доводять, що безеквівалентна лексика як складова образності тексту створює емоційно-експресивний підтекст, пов’язаний з ідеоетнічним компонентом значення, висувається у смисловій ієрархії твору, виступає своєрідною функціонально-смисловою домінантою тексту.

Безеквівалентна лексика наявна в кожній мові. М.П. Кочерган вважає, що безеквівалентна лексика, як правило, становить не більше 6-7% загальної кількості активно вживаних слів [8, с.171-172]. Загалом поява безеквівалентної лексики зумовлена життєдіяльністю певного лінгвокультурного колективу та відбиває розбіжності між лінгвістично-понятійними кодами. Поява безеквівалентної лексики пояснюється також екстралінгвальними факторами. А.В. Волошина вважає, що “кожен етнос у процесі своєї життєдіяльності “олюднює” навколишнє середовище та вносить у нього специфічні риси. З плином часу виникають етнічно значущі предмети-реалії. У лексиці вони фіксуються словами-реаліями” [4, с.57].

Природу лексичної безеквівалентності вчені-мовознавці розглядають у різних аспектах, отже, існує декілька класифікацій безеквівалентних лексичних одиниць. Під час дослідження ми розглянули найпоширеніші класифікації, а саме Бархударова Л.С., Влахова С., Флоріна С. та Латишева Л.К.

До складу безеквівалентної лексики Бархударов Л.С. відносить: реалії, випадкові лакуни, структурні екзотизми та окрему групу слів, які не підходять ні під одну з названих категорій, до якої на думку Бархударова належать:

1) Власні назви, географічні назви, назви закладів, газет, суден та ін., що не мають ні повних, ні часткових еквівалентів у лексиці іншої мови. Наприклад, в звичайній газеті трапляються такі українські прізвища, як Глущенко, Бойко, Терещенко та ін. і назви населених пунктів Бердичів, Городище, Фастів та ін. – звичайно що ніяких еквівалентів цим словам в німецькій мові немає, на відміну від таких прізвищ як Шевченко, Хмельницький чи таких географічних назв як Київ, Одеса, Крим, які вже давно отримали усталені еквіваленти в словнику німецької мови: Kyjiw, Odesa, die Krim, Schewtschenko, Chmelnyzkyj. Аналогічним чином в романі німецького письменника Еріха Марії Ремарка «Три товариші» зустрічаються прізвища Stoß, Köster, Zalewski, які не мають еквівалентів у словнику української мови, на відміну від таких імен і прізвищ, як Michael, Einstein, Guttenberg і таких географічних назв, як Bayern, die Alpen, Hamburg та ін., які мають в українському лексиконі усталені відповідники: Міхаель, Ейнштейн, Гуттенберг, Баварія, Альпи, Гамбург.

Власне кажучи, на завжди можна провести чітку межу між безеквівалентними власними назвами і тими, які мають в словнику іншої мови сталі відповідники – та чи інша власна назва, яка спочатку не мала еквіваленту в іншій мові, згодом може не однократно вживатися на сторінках періодичних видань чи художньої літератури, і отримати такий відповідник, при цьому не завжди можливо точно встановити час, коли оказіональний еквівалент перейшов в узуальний, тобто став сталим. Однак в цілому можна вважати, що до числа безеквівалентної лексики відносяться власні імена, маловідомі для носіїв іншої мови (враховуючи, звичайно, що поняття «маловідомий» є відносним). Варто зазначити, що до цієї категорії Флорін та Влахов цілком виправдано додали окрім перерахованих класів слів, також: терміни, звертання, іншомовні вкраплення, та відступи від літературної норми (просторіччя, діалект, жаргон). Для даної роботи це може здатися не актуальним, адже так чи інакше всі ці групи слів не матимуть відповідних еквівалентів, але для перекладу це відіграє надзвичайно важливу роль, тому що для різних безеквівалентних одиниць існують чітко визначені відповідні їм засоби передачі.

2) Реалії. На підставі численних дефініцій цього поняття академік Р.П. Зорівчак вивела своє значення реалії: «Монолексемні і полілексемні одиниці, що вміщують як основне лексичне значення традиційно закріплений комплекс краєзнавчої інформації, чужої для об’єктивної дійсності мови сприймача» [5, 58].

На основі численних досліджень у перекладознавстві виділяють: а) побутові реалії; б) етнографічні та морфологічні реалії; в) реалії світу природи; г) державно-адміністративного укладу та суспільного життя; д) ономастичні реалії; е) асоціативні реалії.

Побутові реалії стосуються житла та особливостей побудови (Fachwerk), інструментів, одягу (Lederhose), харчів (Eintopf, Lebkuchen, Bohnensalat, Schnapps), види занять та професій, грошових знаків та мір (Mark, Schilling, Pfund) тощо.

Етнографічні й морфологічні реалії охоплюють етнічні та соціальні групи (нижні й верхні німці, Ossi, Wessi: східняки та західники, бюргери), регіональні звертання, регіональні свята та традиції (Октоберфест, вальс(авст.)), назви богів, міфологічних та казкових персонажів (Волан, Одін, Фрейя в Скандинавії та Німеччині. Кампус та Святий Ніколас у німецькомовних, та Дід Мороз зі Снігуронькою в Східнослов’янських країнах), позначення легендарних місць тощо.

Реалії світу природи містять: назви тварин, рослин та назви ландшафту.

Реалії державно-адміністративного устрою та суспільного життя охоплюють: адміністративні одиниці та державні інститути (бундестаг та федеральні землі в Німеччині).

Ономастичні реалії вказують на національну належність назви, що допомагає зберегти національний колорит оригіналу. До таких реалій належать: антропоніми загальні (Іван, Ганна – Ганс, Беата), та індивідуальні, зо стосуються видатних діячів цієї країни (Бісмарк, Гуттенберг); топоніми звичайні (Мюнхен, Бремен, Женева) та меморативні (Карлсбад як фешенебельний курорт для багатих); імена літературних героїв (Фауст, Нібелунги, Робі Локамп), назви концернів, аеропортів, палаців тощо (Мерседес Бенц, Опель, Фольксваген).

Асоціативні реалії включають, за В.С. Виноградовим: рослинні символи (дуб – символ Німеччини, калина – символ України), анімалістичні символи, кольорові символи (коричневий як колір неонацизму чи чорний ХСД в Німеччині), загальнокультурні фольклорно-літературні та історичні алюзії, мовні алюзії – натяки на відомий фразеологізм, прислів’я, крилату фразу (типу Aller Anfang ist nötig в рекламах на новий товар).

Зберегти національну своєрідність оригіналу в перекладі є завданням досить складним. «У процесі перекладу відбувається не тільки зіставлення різних мовних систем, а й зіткнення різних культур і цивілізацій. Цей аспект виступає, зокрема, рельєфно при перекладі реалій»[30, 150]. У практиці перекладу українські дослідники Кияк Т.Р. і Науменко А.М. дають такі п’ять основних способів відтворення реалій: а) транскрипція (транслітерація); б) гіперо-гіпонімічний переклад; в) уподібнення; г) перифрастичний переклад (дескриптивна перифраза); д) калькування. Про усі способи мова буде йти уже в безпосередньому розгляді способів передачі без еквівалентної лексики.

Знову ж таки, не завжди легко визначити, коли те чи інше слово можна віднести до числа без еквівалентної лексики, що позначає реалію, адже оказаціональний перекладацький еквівалент може перейти в сталий словниковий відповідник, в результаті чого німецьку лексику вже не можна вважати безеквіалентною. При цьому, як і у власних імен, момент переходу оказаціонального відповідника в узуальний не завжди може бути чітко визначеним.

3) Лексичні одиниці, які можна назвати випадковими лакунами (Випадкові без еквіваленти). Маються на увазі ті одиниці словника однієї з мов, яким по якимсь причинам (не завжди зрозумілим) немає відповідників. Ці лексичні одиниці позначають предмети та явища, які присутні в практичному досвіді як носіїв МО так і носіїв МП. Наприклад в словнику німецької мови немає одиниці, відповідній по значенню українському доба, тому це поняття доводиться передавати німецькою мовою описово або шляхом зазначення кількості годин, наприклад, Я приїду через добу (через дві доби) Ich komme in vierundzwanzig (achtundvierzig) Stunden. Або ж якщо підкреслюється непереривність, цілодобовість дії, то сполученням Tag und Nacht. Також в українській мові немає наступних спеціальних позначень для відрізків доби: Vormittag (час з ранку до полудня), Nachmittag (час між полуднем та вечором), Spätnachmittag (час близько 6 годин вечора). Ще в українській мові відсутні відповідники таких німецьких слів, як Windei (яйце без шкаралупи), Schnapszahl (число, що складається з однакових цифр), Beifahrer (пасажир вантажного автомобіля, який сидить поряд з водієм) та довгий шлях інших. Найбільш загальним поясненням випадкової лексичної безеквівалентності може послужити посилання на широковідому теорію лінгвістичної відносності, відповідно до якої різні мови по-різному формують картину світу для людей, що розмовляють цими мовами.

4) Структурні екзотизми – це група без еквівалентних лексичних одиниць МО подібна до випадкових безеквівалентів тим, що предмети та явища які вони позначають, присутні як в практичному досвіді носіїв МО, але не мають у ньому визначень, як і у випадку з лакунами. Відмінність структурних екзотизмів від випадкових безеквівалентів у тому, що їх відсутність піддається поясненню. Воно зводиться до того, що МП просто не володіє засобами, які були б аналогічні засобам МО і дозволили б створити достатньо компактне визначення для згаданих предметів і явищ. Так, наприклад, німецьке словосполучення в окремих випадках дозволяє визначити одним складним словом достатньо тонкі деталі навколишнього середовища, в той час як в українській мові для цього треба розгорнута характеристика:

Wunschendenken – мислення, що визначається бажаннями людини та ігнорує реальність

Anlerberuf – професія, що опановується шляхом короткострокового навчання безпосередньо за місцем роботи

Перестаратися – das Guten zu viel tun

Недописати – Nicht zu Ende schreiben

Надихатися – sich satt atmen