- •Тема 1. Суть, види та принципи менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •1.Суть, зміст менеджменту та управління.
- •2. Види та принципи менеджменту.
- •3. Менеджмент як система, її елементи.
- •Суть, зміст менеджменту та управління.
- •2. Види та принципи менеджменту.
- •Поняття, ознаки та види організацій.
- •4. Внутрішнє середовище організації.
- •5. Зовнішнє середовище організації.
- •Тема 2. Менеджер в організації. Планування та організування як функції менеджменту.
- •1. Менеджер як професія. Роль менеджерів.
- •2. Характеристика класифікаційних груп менеджерів.
- •Суть, завдання і принципи планування.
- •4. Стратегічне і оперативне планування.
- •Оцінювання та аналізування сильних і слабких позицій організації.
- •5. Сутність та особливості функції організування.
- •6. Побудова організацій. (Організаційні структури управління:осу).
- •Тема 3. Мотивування та контроль як функції менеджменту.
- •1.Суть і роль мотивування.
- •4. Сутність і особливості контролювання.
- •5. Види контролю.
- •1. За змістом:
- •6. Принципи контролю.
- •Тема 4. Влада і лідерство в менеджменті.
- •1. Влада та її форми.
- •2. Суть і стилі лідерства.
- •3. Відмінності менеджера і лідера:
- •Тема 5. Управління конфліктними та стресовими ситуаціями.
- •Суть та види конфліктів.
- •2. Причини та способи подолання конфліктів.
- •Вплив на поведінку через систему винагород.
- •3. Стреси і шляхи їх уникнення.
4. Внутрішнє середовище організації.
Основні елементи (чинники) внутрішнього середовища: місія, цілі, структура, завдання, технологія, інформація, персонал (люди), організаційна культура.
Місія – це покликання, чітко виражена причина існування організації.
Цілі – це запрограмований результат, заради якого здійснюється управлінський процес; або це бажаний стан об’єкта чи бажаний кінцевий результат діяльності. Цілі – це те, до чого прагне чи має здійснити персонал організації.
Н-д: при плануванні керівництво розробляє цілі і доводить їх до працівників. Саме організацію можна розглядати як засіб досягнення цілей.
Структура – це логічні взаємозв’язки рівнів управління та функціональних ділянок, що дозволяють ефективно досягати цілей організації. Складовими частинами структури управління є ланка, ступінь (рівень), зв'язок.
Завдання – це робота, серія робіт або частина роботи, яка має виконуватися певним способом у певні строки. Завдання – це перелік видів робіт, які потрібно виконати для досягнення цілей. З технічної точки зору, завдання приписують не працівнику, а його посаді. Завдання організації традиційно поділяються на три категорії:
1. робота з людьми;
робота з предметами (машинами, сировиною, інструментами);
робота з інформацією.
Технологія – це сполучення кваліфікаційних навичок, обладнання, інфраструктури, інструментів, відповідних технічних знань для здійснення бажаних перетворень у матеріалах, інформаціях та людях. Технологія – це спосіб перетворення вхідних елементів (матеріалів, сировини, інформації) на вихідні (продукти, послуги). Перевороти технології: промислова революція, стандартизація, механізація та автоматизація із застосуванням конвеєрних ліній, інформатизація.
Персонал. Жодна технологія не може бути корисною і жодне завдання не можна виконати без співпраці людей, які є центральним фактором будь-якої моделі управління. Для успішного управління керівники повинні вивчати особливості поведінки окремих осіб і груп людей. Аспектами індивідуальної поведінки особистості, які мають найбільше значення для керівника, є здібності, обдарованість, потреби, сподівання, сприйняття, точка зору, цінності.
Інформація – це сукупність відомостей про внутрішнє і зовнішнє середовище організації.
Організаційна культура – це позиція, точка зору і манера поведінки, в яких втілюються основні цінності.
5. Зовнішнє середовище організації.
Основні елементи (чинники) зовнішнього середовища прямої дії ( прямого впливу):
постачальники,
споживачі,
конкуренти,
покупці і клієнти,
постачальники трудових ресурсів,
закони,
державне регулювання,
урядові установи.
Середовище прямого впливу включає в себе фактори, які безпосередньо впливають на операції організації.
Основні елементи (чинники) зовнішнього середовища непрямої дії (непрямого опосередкованого впливу):
політико-правовий,
соціально-культурний,
економічний,
екологічний,
технологічний,
міжнародний.
Під середовищем непрямого впливу розуміють фактори, які можуть не справляти прямого негайного впливу на операції організації, але все ж таки позначаються на них.
Організація повинна уміти ефективно реагувати на зміни зовнішнього оточення та пристосовуватись до нього, щоб забезпечити виживання і досягнення поставлених цілей.