- •Тема 1. Суть, види та принципи менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •1.Суть, зміст менеджменту та управління.
- •2. Види та принципи менеджменту.
- •3. Менеджмент як система, її елементи.
- •Суть, зміст менеджменту та управління.
- •2. Види та принципи менеджменту.
- •Поняття, ознаки та види організацій.
- •4. Внутрішнє середовище організації.
- •5. Зовнішнє середовище організації.
- •Тема 2. Менеджер в організації. Планування та організування як функції менеджменту.
- •1. Менеджер як професія. Роль менеджерів.
- •2. Характеристика класифікаційних груп менеджерів.
- •Суть, завдання і принципи планування.
- •4. Стратегічне і оперативне планування.
- •Оцінювання та аналізування сильних і слабких позицій організації.
- •5. Сутність та особливості функції організування.
- •6. Побудова організацій. (Організаційні структури управління:осу).
- •Тема 3. Мотивування та контроль як функції менеджменту.
- •1.Суть і роль мотивування.
- •4. Сутність і особливості контролювання.
- •5. Види контролю.
- •1. За змістом:
- •6. Принципи контролю.
- •Тема 4. Влада і лідерство в менеджменті.
- •1. Влада та її форми.
- •2. Суть і стилі лідерства.
- •3. Відмінності менеджера і лідера:
- •Тема 5. Управління конфліктними та стресовими ситуаціями.
- •Суть та види конфліктів.
- •2. Причини та способи подолання конфліктів.
- •Вплив на поведінку через систему винагород.
- •3. Стреси і шляхи їх уникнення.
2. Причини та способи подолання конфліктів.
Основні причини конфлікту:
1.розподіл ресурсів (вони завжди обмежені, а претендує на їх використання кілька сторін);
2.різниця у цілях (спеціалізація, конкретизація та дроблення на підрозділи передбачає їх різну стратегічну спрямованість);
3.взаємозалежність у досягненні результату (вимагає співробітництва, хоча, реалізовуючи власні завдання, люди інколи нехтують іншими);
4.різниця в уяві та цінностях (відсутність об’єктивної оцінки ситуації);
5.незадовільні комунікації (відсутність повної та достовірної інформації);
6.різниця у досвіді та манері поведінки;
7.різка зміна подій чи умов.
Розподіл ресурсів. Будь-яка загальна власність підсвідомо викликає бажання в осіб, що наділені певними повноваженнями, розподілити її так, щоб якнайліпше виконати завдання власного підрозділу.
Різниця у цілях. Кожна організація, як правило, складається з кількох напівнезалежних структурних підрозділів. Цілі цих підрозділів, хоча і зорієнтовані на досягнення загальної мети, але все ж таки суттєво відрізняються за змістом.
Взаємозалежність у досягненні результату. У випадках, коли вимагається координація, узгодженість і взаємодія багатьох ланок, важко визначити першочерговість завдань, виділити серед них головні, визначальні, сприяти суміжним ланкам у реалізації їх цілей.
Різниця в уяві та цінностях. Фаза оцінки ситуації найбільш вразлива для неправильних суджень (в силу існування комунікаційних бар’єрів розглядаються лише ті варіанти, що влаштовують членів даної групи).
Незадовільні комунікації. Інформаційний вакуум, брак чи нестача актуальної інформації, нездатність чи небажання керівництва передати достовірну інформацію викликає у працівників відчуття роздратування, є проводом до появи необґрунтованих пліток, заснованих на сумнівних джерелах, невиправданих підозрах і побоюваннях.
Різка зміна подій чи умов. Ця ситуація вимагає неабиякого хисту, інтуїції та перспективного мислення. Зміна пріоритетів, несподівані обставини породжують хаос. Швидко проаналізувати ситуацію і визначити сили, що її формують – це завдання під силу вирішити далеко не кожному. Хибні судження та неправильно вибраний тип поведінки на такому етапі нерідко є темою для дискусії, отже джерелом конфлікту.
Розрізняють дві категорії способів вирішення конфліктних ситуацій: структурні та міжособистісні.
До структурних методів належать: