17. Одомашнення тварин. Перспективи одомашнення нових видів.

Одомашнивание или иначе доместикация — это процесс изменения диких животных или растений, при котором на протяжении многих поколений они содержатся человеком генетически изолированными от их дикой формы и подвергаются искусственному отбору.

Процесс одомашнивания диких животных начинается с искусственной селекции отдельных индивидов для получения потомства с определенными признаками, необходимыми человеку. Индивиды, как правило, выбираются в соответствии с определённым желаемым характеристикам, включая снижение агрессивности по отношению к человеку и представителям собственного вида. В этом отношении принято говорить об укрощении дикого вида. Целью одомашнивания является использование животного в сельском хозяйстве в качестве сельскохозяйственного животного или в качестве домашнего питомца. Если эта цель достигнута, можно говорить об одомашненном животном. Одомашнивание животного коренным образом изменяет условия для дальнейшего развития вида. Естественное эволюционное развитие заменяется искусственной селекцией по критериям разведения. Таким образом, в рамках одомашнивания меняются генетические свойства вида.

18. Лінії як структурний елемент породи?

Поняття про породу. В основу породотворення покладено те­орію формотворних процесів. Порода є продуктом людської діяль­ності, оскільки діяльність людини постійно була спрямована на підвищення продуктивних якостей овець та поліпшення інших їхніх корисних ознак. Під час такої спрямованої діяльності фор­мувалися нові спадкові якості тварин. У процесі доместикації свійські вівці набули нових ознак, які не виражені або яких зо­всім немає у диких форм.

Отже, за комплексом ознак розрізняють породи овець, які роз­водять у господарствах із певною господарською метою. Порода — це група тварин спільного походження, що склалася під впливом творчої діяльності людини за певних господарських обставин і природних умов, достатня за кількістю для тривалого розведення «в собі» та вдосконалення, має господарську й племінну цінність, чітку специфічність за типом, кількісними та якісними показни­ками вовнової, смушкової, м’ясної, овчинної продуктивності й від­творної здатності. Більшість порід, які розводять в Україні, ство­рено шляхом комбінативної мінливості, тобто комбінуванням різ­них генотипів та збагаченням і поліпшенням генотипів місцевих порід, добре пристосованих до зональних умов годівлі й утриман­ня. У селекційному процесі схрещуванням низькопродуктивних тварин із високопродуктивними, яких інколи завозили з-закор­дону, створювали на комбінативній основі нові цінні популяції.

Основними методичними принципами виведення нових порід, що запропоновані М.Ф. Івановим, є такі:

♦ ретельний відбір батьківських пар за міцністю конституції;

♦ жорстке вибраковування тварин, які не відповідають стан­дарту;

♦ закріплення бажаних успадкованих якостей проведенням інбридингу;

♦ відбір кращих нащадків за бажаними ознаками неспорідне- них між собою тварин і створення на їх основі структурних запо- чаткувань породи — ліній та родин;