5. Основні закономірності індивідуального розвитку?

Питання росту і розвитку сільськогосподарських тварин були докладно вивчені Н. П. Чирвінський і А. А. Малігонове. На основі вивчення впливу умов живлення ними були сформульовані положення, які отримали назву закону Чирвінський-Малігонове: «... при мізерному харчуванні тваринного більше страждають (недорозвиваються) органи і тканини з інтенсивним зростанням, ніж органи з менш інтенсивним зростанням в даний період» 12.Імі було показано, що ріст і розвиток тварин, а також окремих їх органів та тканин протікають нерівномірно. Так, в період ембріонального розвитку у більшості сільськогосподарських тварин інтенсивніше ростуть трубчасті кістки, складові кістяк передніх і задніх кінцівок, і порівняно повільно зростає плоский кістяк - осьовий скелет (кістки хребетного стовпа, ребра, кістки тазу та ін.) У постембріональний період картина змінюється: більш інтенсивно починає рости плоский кістяк, а трубчасті кістки ростуть значно повільніше. У зв'язку з цим пропорції статури новонародженої тварини в значній мірі відрізняються від пропорції статури дорослих особин. Зокрема, нормально розвинені новонароджений лоша, теля, ягня, порося завжди відрізняються відносною високоногая; у них вкорочене, плоске, неглибоке тулуб, вузький зад, підведений крижі, порівняно коротка, але широка голова, коротка шия.

З віком пропорції статури тварин поступово починають мінятися: тулуб подовжується, стає відносно більш широким і глибоким, вирівнюються лінії верху, ліквідується піднесеність крижів, голова набуває видовжену форму, шия стає відносно більш довгою.

При оцінці тварин щодо загального розвитку важливо враховувати вікові особливості в пропорціях їх статури, щоб правильно оцінити за екстер'єром тварин різного віку і своєчасно розкрити можливі затримки в рості і розвитку окремих частин їх тіла, або статей. Чирвінський і Малігон встановили, що за несприятливих умови годівлі та утримання спостерігається значна затримка у рості і розвитку тварини. Проте більшою мірою при цьому будуть страждати ті органи і тканини, які в даний період повинні були розвиватися з найбільшою інтенсивністю.

6. Ввідне схрещування?

Вводное схрещивание – (прилитие крови) – приминяется для чистичного улучшения качеств одной завод ской породы (улучшаемой) другой завод- ской породой улучшающий. При этом чистопородних маток завод ской породы спаривают с производителём улучшающей породы. Помесных маток 1, 2, 3 поколения спаревают с производители улучшающей породы . В 4 поколении помесных животных разводят в себе.

Розрізняють такі види схрещування:

- відтворне (заводське),

- ввідне (прилиття крові),

- поглинальне (вбирне, перетворювальне),

- промислове та пе­ремінне (ротаційне)

Ввідне схрещування (прилиття крові) застосовують в основ­ному в племінних господарствах із метою подальшого збагачення та посилення деяких господарсько корисних, технологічних і племін­них якостей або виправлення недоліків поліпшувальної заводської породи без зміни її генотипу. У ввідному схерещуванні беруть участь дві близькі за типом породи. При цьому чистопородних ма­ток заводської (поліпшуваної) парують з плідниками іншої високо­продуктивної породи (поліпшувальної), що має саме ті якості, через які й проводять схрещування.

Дуже важливо для прилиття крові вибрати цінного плідника, у якого необхідні ознаки виражені максимально і саме з тих ліній і родин, що стійко передають свої якості потомству. Одержаних помі­сей першого покоління послідовно протягом 2 — 3 поколінь парують із плідниками основної (поліпшуваної) породи, залишаючи на плем'я тільки тих тварин, у яких краще виражені бажані ознаки.

На завершальному етапі помісей, якщо вони за продуктивністю, будовою тіла, племінними якостями відповідають бажаному типу, використовують для розведення «в собі» і для парування з чистопо­родними тваринами основної породи.