Бухгалтер, начисляя Вам зароботную плату, может Вас обмануть только по незнанию или из-за человеческого фактора (т.к. присвоить себе эти деньги натурально он не имеет возможности – если мы конечно рассматриваем схемы без прямого нарушения законов). Экономика предоставляет возможность контролировать Ваши доходы пока Вы не стали только их одним – прямым источником, управляя собственным предприятием.
И.И. Дульцева
Приклади розрахунку заробітної плати.
Почнемо з того, як потрібно виплачувати зарплату на підприємстві. Потрібно сказати, що до 2010 р. цьому питанню не приділялося належної уваги. А з внесенням змін в 115 статтю Кодексу Законів про працю ситуація докорінно змінилася і держава дійсно стала на захист прав працівників. У відповідності з цими змінами виплата заробітної плати повинна здійснюватися не менше двох разів на місяць, з проміжком не більше 16 днів. Крім того, остаточний розрахунок за відпрацьований місяць повинен відбутися не пізніше ніж через 7 днів після його закінчення. Важливим моментом є те, що виплата за першу половину місяця (сума авансу) не повинна бути менше, ніж оплата за фактично відпрацьований час. Остаточні терміни виплати і процентне співвідношення закон пропонує закріпити в колективному договорі, а за відсутності такого узгодити з керівництвом, вибравши уповноважених представників в своєму колективі. Перевірити терміни та повноту виплати заробітної плати на підприємстві може інспектор з охорони праці, який крім усього іншого (повноважень у нього багато), за несвоєчасну її виплату може залучити керівництво підприємства (директора і бухгалтера) до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу, а заплатять вони його зі своєї зарплати.
Нарахування на заробітну плату
Тепер перейдемо власне до самої заробітної плати. Для того, щоб на підприємстві виплатити заробітну плату, бухгалтеру необхідно зробити необхідні утримання і нарахування податків. З’ясуємо, як і коли це робиться. У цьому зв’язку існує два основних поняття:
Нарахування на заробітну плату — це податок, який сплачує роботодавець. Цим податком обкладаються практично всі виплати найманим працівникам.
Заробітна плата не є винятком. У нашій країні цей податок називається єдиний соціальний внесок (далі ЄСВ). Він включає в себе повний соціальний пакет, законодавчо передбачений нашою державою. Цей пакет складається з пенсійного страхування (виплата пенсії), страхування на випадок тимчасової втрати працездатності (оплата лікарняних, догляд за дитиною тощо), страхування, пов’язане з виникненням нещасних випадків на виробництві (компенсація повної або часткової втрати працездатності). Його величина залежить від класу професійного ризику, який встановлює Фонд соціального страхування від нещасного випадку на виробництві, за інформацією про підприємство, наданої йому Пенсійним фондом. Існує спеціальна таблиця, в якій передбачено 67 класів професійного ризику, розроблених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №1423 від 13.09.2000 р., де кожному з класів відповідає певна ставка податку у відсотках. Само собою зрозуміло, чим вище ймовірність отримання травми на підприємстві, тим більше ставка, і навпаки. Ставка цього податку перебуває в межах від 36,76 % для 1 класу до 49,7 % для 67 класу. Якщо на підприємстві працює інвалід, то до його доходів застосовується спеціальна (знижена ) ставка цього податку, в розмірі 8,41 %. Також знижена ставка передбачена для оплати лікарняних листів — 33,2 %.
Відрахування із заробітної плати
Утримання із заробітної плати — це податки, які утримуються з суми доходу яка виплачується працівнику, проте їх перерахування до відповідних бюджетів покладено на плечі роботодавця.
Таких податків із зарплати в нашій країні утримується два:
• ЄСВ — сума, яку працівник зобов’язаний сплатити до відповідних фондів, розглянуті вище, з будь-якого одержуваного на підприємстві доходу. Розмір цього податку має два значення 3,6 % і 2 %. Перша ставка застосовується до всіх доходів, що виплачуються працівникові на підприємстві, крім лікарняних, а друга, відповідно, тільки до суми оплати лікарняного листа.
• Податок на доходи фізичних осіб (далі ПДФО) — податок, що стягується з доходів фізичних осіб та надходить у місцевий бюджет міста, селища, загалом, того місця де зареєстроване підприємство. Якщо говорити про зарплату, одержуваної громадянами України, то його ставка буде дорівнювати 15 %. Інші нюанси тут ми не розглядаємо.
Що таке податкова соціальна пільга і як вона розраховується?
Тут потрібно зауважити, що для деяких категорій населення передбачена податкова соціальна пільга з ПДФО, яка звільняє частину (або весь) дохід таких громадян від сплати цього податку. На даний момент ця пільга дорівнює 50 % мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня року в якому проводиться нарахування доходу. Однак застосовується вона лише в тому випадку, якщо доходи цих громадян не перевищують встановлену межу. У загальному випадку правило визначення доходу, до якого можна буде застосувати цю пільгу виглядає наступним чином. Береться прожитковий мінімум для працездатної особи на 1 січня року, в якому нараховується зарплата і множиться на коефіцієнт 1,4 і округляється до найближчих 10 грн. У перебігу року розмір пільги і гранично допустимого доходу не змінюється. На це ні як не впливає збільшення розмірів мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму протягом року.
В особливих випадках, коли співробітники працюють на підприємстві мають особливі заслуги або є багатодітною матір’ю або батьком, розмір пільги з ПДФО для них може бути збільшений в 1,5 або 2 рази, з відповідним збільшенням гранично допустимого доходу. Пільга в будь-якому розмірі надається тільки за письмовою заявою співробітника в бухгалтерії підприємства.