4. Принципи та класифікація конституційних прав і свобод людини і громадянина

Конституція України 1996 р. юридично закріпила широкий спектр прав і свобод людини і громадянина.

їх перелік і зміст в повному обсязі відповідають сучасним міжнародно-правовим стандартам прав людини, що містяться в таких міжнародних документах:

• Загальна декларація прав людини (1948);

• Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966);

• Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966);

• Європейська конвенція про захист прав та основних свобод людини (1950);

• Заключна Нарада з питань безпеки та співробітництва в Європі (1975);

• Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав-учасників наради з питань безпеки та співробітництва в Європі (1989);

• Конвенція про права дитини (1989);

Конституція України, згідно з цими документами, чітко визначає єдиний і однаковий для всіх конституційний статус людини і громадянина та його принципи.

Принципи конституційного статусу людини і громадянина

- свобода людини

- рівність людей у своїй гідності та правах

- не відчужуваності та непорушності прав та свобод людини

— гарантованості прав і свобод людини і громадянина

— невичерпності конституційного переліку прав і свобод людини і громадянина

— рівності конституційних прав і свобод громадян України та рівності їх перед законом

— єдності прав людини та її обов'язки перед суспільством

Конституційні принципи свободи людини (ст. 21,23) обумовлює її право на вільний розвиток своєї особистості, можливість людини діяти у відповідності до норм чинного права та моралі.

Принципи рівності у своїй гідності та правах (ст. 21) означає, що права і свободи визначаються за будь-якою людиною, забороняється дискримінація в користуванні правами зa будь-яких підстав.

Принцип не відчужуваності та непорушності прав і свобод людини (ст.21) стосується основних конституційних прав і свобод людини, які мають невід'ємний природний характер, тобто тільки тих, що зафіксовані в Конституції України. Людина не може бути позбавлена цих прав і свобод, відмова людини від них є юридично не дійсною. У разі будь-яких порушень прав і свобод людини вони повинні бути поновлені. Вони також не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією (ст.64).

Принцип гарантованості прав і свобод людини і громадянина (ч.2 ст.22) означає, що держава має сприяти повній і ефективній їх реалізації, не допускати звуження їх змісту та обсягу.

Принцип невичерпності конституційного переліку прав і свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 22) означає, що Конституція України в міру розвитку суспільства може зафіксувати нові права і свободи людини і громадянина.

Принцип рівності конституційних прав і свобод громадян України і їх рівності перед законом (ст. 24) означає, що забороняється будь-які спроби обмеження прав громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними та іншими ознаками.

Принцип єдності прав людини і обов'язків перед суспільством означає, що, одночасно з наданням конституційних прав, на людину покладаються і певні конституційні обов'язки.

Права людини - це права, пов'язані з самою людською істотою, її існуванням і розвитком.