2.5 Тригліцериди

Тригліцериди – Це найбільш поширені жири, завданням яких є енергопостачання організму. Тригліцериди в організм надходять з їжею або утворюються в організмі, як продукт обмінних реакцій. Основні джерела тригліцеридів – це тварини або рослинні жири. Як відомо, жири не розчиняються у воді, тому тригліцериди оточені фосфоліпідами і білками, такий комплекс називається ліпопротеїновий.

Недолік тригліцеридів

Знижений вміст тригліцеридів у крові часто свідчить про наявність різних захворювань: гіпертиреоз, хронічні хвороби легенів, нирок, міостенія, інфаркт мозку, та інші. Крім цього рівень тригліцеридів знижується під час прийому вітаміну С, при поганому харчуванні, при травмах і опіках.

Надлишок тригліцеридів

Жири необхідні людині для нормальної життєдіяльності, але надлишок жирів призводить до ряду захворювань (атеросклероз, гіпертонія, цироз печінки, цукровий діабет, ожиріння, та ін.) Нормою вважається вміст тригліцеридів у крові не вище 160мг/дл. Підвищена концентрація тригліцеридів (200-500мг/дл) є вісником метаболічного синдрому, що об’єднує цілий ряд ознак: підвищений артеріальний тиск, брак в крові хорошого холестерину, підвищений рівень цукру в крові. Тому разом з цукром і холестерином визначають концентрацію тригліцеридів у крові.

Причини підвищення в крові концентрації тригліцеридів

Недостатня фізична активність, систематичне переїдання, захворювання нирок і щитовидної залози, зловживання алкоголем – все це призводить до підвищення вмісту трігліцедов.

У зв’язку з гормональними перебудовами рівень тригліцеридів підвищується у вагітних жінок, що є варіантом норми.

Способи нормалізації рівня тригліцеридів у крові

Підтримувати в нормі в нормі рівень вмісту тригліцеридів в крові необхідно, дотримуючись здорового способу життя: правильно харчуватися, відмовитися від прийому алкоголю, збільшити фізичні навантаження.

При гострій необхідності лікар може призначити статини, які спрямовані на регулювання синтезу тригліцеридів, а так само фібрати і нікотинову кислоту

Гіперліпопротеїнемія

Гіперліпопротеїнемія — клініко-біохімічний синдром, при якому в плазмі крові людини спостерігається підвищення (порівняно з нормою для певної популяції) концентрації певних класів ліпопротеїнів, а також триацилгліцеролів та холестерину.

За механізмом походження виділяють:

- первинні (спадкові) гіперліпопротеїнемії, тобто такі, що спричинені генетичними дефектами в синтезі певних ферментів обміну ліпідів крові (зокрема, ліпопротеїнліпази, холестерол-ацилтрансферази) або неферментних білків — порушеннями в синтезі певних апопротеїнів, рецепторів для апобілків та ліпопротеїнів (зокрема ЛПНЩ);

- вторинні (набуті) гіперліпопротеїнемії— Гіперліпопротеїнемії, що розвиваються внаслідок певних хвороб внутрішніх органів (гепатит, цироз печінки, нефроз), ендокринопатій (порушення функції щитовидної залози, статевих залоз, цукровий діабет), дії пошкоджуючих факторів середовища (хронічний алкоголізм).

Сучасна класифікація гіперліпопротеїнемій, запропонована ВООЗ, бере до уваги клініко-біохімічні характеристики порушень ліпідного обміну у людини (зокрема концентрації ЛПНЩ, ЛПДНЩ, триацилгліцеролів та холестерину) без врахування причин їх розвитку (первинних (генетичних) або вторинних). Згідно з класифікацією ВООЗ, виділяють п'ять основних типів гіперліпопротеїнемій (І, II, ІІІ, IV, V) та два субтипи (ІІ а та ІІb)