1.3.Метаболізм ліпопротеїнів.

ЛП синтезуються в печінці та в мукозному шарі тонкого кишечника. Після чого потрапляють в кров. У крові ЛП переносять ліпіди і одночасно піддаються ензиматичній дії, що викликає зміни в їх метаболічній функції. В результаті тих змін ліпіди транспортуються до тканин і органів, жирні кислоти,т ригліцериди використовуються для енергетичних потреб та в жировій тканині, а холестерин – для побудови плазматичних мембран, синтезу гормонів та жовчних кислот. Транспорт ліпідів та метаболізм ЛП є взаємозалежними процесами. В цьому метаболізмі можна виділити три групи змін:

1. VLDL=> IDL=> LDL та ендоцитоз LDL різними клітинами. Цей процес (трансортує) є повільним і малозалежить від періодичності харчування. його наслідком є розподіл жирних кислот тригліцеридів, синтезованих в печінці, та підтримання необхідного вмісту холестерину в крові.

2. Хіломікрони залишкові частинки та їх інтерналізація в гепатоцитах.це кінцевий етап поглинання ліпідів їжи. Процес відбувається швидко із різною інтенсивністю.

3. HDL₃ =>HDL₂ =>HDL₃ ; цей процес необхідний для правельного протікання перших двох змін і становить елемент зворотнього транспорту холестерину від тканин до печінки.

Зміни ЛП залежать від кількох груп білків : Ензимів ЛП, апоЛП, клітин рецепторів,білків, які транспортують ліпіди.

1.4. Ензими ліпопротоеїнів

1) Ліполіз.

Внутрішньоклітинний ліполіз тригліцеридів здійснюється в три етапи, на кожному із яких від залишку гліцеролу відщеплюється по одній жирній кислоті, проміжними продуктами відповідно є диацилгліцероли та моноацилгліцероли. Кожен із етапів каталізується окремим ферментом: перший — тригліцеридліпазою, другий — дигліцеридліпазою, а третій — моногліцеридліпазою. Перший із зазначених ензимів є регуляторним, його активність може змінюватись внаслідок зворотного фосфорилювання/дефосфорилювання, яке відбувається під впливом гормонів, зокрема адреналіну, глюкагону, інсулінута соматотропіну. Каталітично активною є фосфорильована форма тригліцеридліпази. Проте головним чином вплив гормонів на мобілізацію жирних кислот опосередковується не зміною активності тригліцеридліпази, а зміною доступності запасів жиру для неї. Поверхня жирової краплі в адипоцитах покрита білками периліпінами, які перешкоджають взаємодії ферментів із тригліцеридами. Фосфорилювання цих білків змінює їх функції, і вони стають залучати тригліцеридліпазу до розщеплення ліпідної краплі.

Фосфорилювання периліпінів та тригліцеридліпази здійснюється цАТФ-залежною протеїнкіназою, активність якої залежить від концентрації циклічного АМФ. цАМФ синтезується аденілатциклазою, яка у свою чергу регулюється, зокрема G-білками (стимулючими та інгібуючими) спряженими із клітинними рецепторами до відповідних гормонів. Внаслідок фосфорилювання активність тригліцеридліпази зростає приблизно в 3 рази, тоді як фосфорилювання периліпінів призводить до п'ятдесятикратного пришвидшення мобілізації ліпідів.

Адреналін та норадреналін активують ліполіз в умовах фізичного або психологічного навантаження. Схожу дію має глюкагон, що виділяється підшлунковою залозою в разі зниження концентрації глюкози в крові. Соматотропін також стимулює розщеплення тригліцеридів у жировій тканині, проте він діє переважно за умов голодування і має інший молекулярний механізм. Цей гормон впливає не на периліпіни та активність ферментів, а на кількість останніх, тобто стимулює їх біосинтез. Дія соматотропіну проявляється значно повільніше, ніж адреналіну і глюкагону, вона необхідна для поступової адаптації організму до умов голодування.

Пригнічує ліполіз гормон інсулін, по-перше, він активує фосфодіестеразу, що розщеплює цАМФ, а по-друге — збільшує проникність мембран адипоцитів до глюкози, що опосередковано призводить до зміщення ліпідного метаболізму від ліполізу до ліпогенезу.

2)етерифікація холестерину жирною кислотою лецетину.

 Етерифікація холестерину ненасиченими жирними кислотами (лінолевою, ліноленовою, арахідоновою), які містяться в оліях або риб’ячому жирі, спричиняє появу важкорозчинних холестерин-естерів, які легко випадають з розчину. Наведені факти свідчать про те, що зменшення співвідношення ненасичених і насичених жирних кислот спричиняє розвиток атеросклерозу. Останнім часом у розвитку А. важливе значення надають зміні співвідношення різноманітних компонентів системи ліпопротеїдів, тобто жирових речовин, зв’язаних з білками.