1.2.Фракції ліпопротеїнів.

Існує велика кількість якісно відмінних ліпопротеїнів. Перш за все, вони різняться за відошенням білково – ліпідним складом, а отже, за своєю густиною. Тому їх можна розділити за допомогою довготривалого центрифугування. Так щоб частина частинок флоктувала, а решта - осідала на дно. Цей референтний метод диференційного центрифугування дозволяє визначати різні фракціїї ліпопротеїнів (табл 1.). Інший метод базується на електричнофоретичному фракціонуванні завдяки різниці в електричному заряді частинок. Обидва методи дають подібні результати стосовно визначення основних фракцій ліпопротеїнів. Третій метод полягає у селективному осадженні ліпопротеїнів, наприклад, задопомогою геперину та хлориду марганцю. Названі методи можна поєднувати між собою.

За допомогою цих методів, перш за все ультрацентрифугуванням, у сироватці крові виявляють наступні головні фракції ліпопротеїнів :

1. Ліпопротеїни дуже низької густини (VLDL, пребета – ЛП). Утворються в печінці і транспортують ендогенні тригліцериди, які становлять близько 65 % від маси частинки.це досить великі частинки, які при високих концентраціях викликають помутніння сироватки крові.

2. Ліпопротеїни середньої густини (IDL, проміжна фракція ЛП). Виникає в плазмі з VLDL, які втрачють частинку тригліцеридів. І внаслідок цього відношення кількості холестерину до кількості тригліцеридів в IDL стає близьким до 1. У здорових осіб вміст цих ЛП є низьким.

3. Ліпопротеїни низької густини (LDL, бета - ЛП). Утворюються в плазмі як кінцевий продукт послідовних змін: VLDL=>IDL=>LDL. Містять лише біля 5% тригліцеридів, тоді як вміст холестерину в них становить біля 49% від маси частинки, і тому ця фракція є головним переносником холестерину.

4. Ліпопртеїни високої густини (HDL, альфа – ЛП). Утворюються в печінці та правдоподібно в стінці тонкого кішкивника і в плазмі з ЛП, багатих на тригліцериди. Їх характерною рисою є високий вміст аполіпопротеїну (близько 50% від маси частинки).

5. Хіломікрони.З’являються в сироватці крові через кілька годин після споживання жирів з їжею. Транспортують екзогенні тригліцериди, що становлять близько 80% від маси частинки, тоді як білок( апо В – 48) становить лише біля 10%. Вранці натщесерце вони відсутні у сироватці.

Крім головних фракцій ліпопротеїнів необхідно також назвати :

1. Ліпопротеїн (а) (ЛП(а)), густина 1055 – 1100 г/л, тобто проміжна між LDL та HDL, але відмінний від них за антигенними властивостями. Концентрація може сильно коливатися. Вважається важливим фактором загрози атеросклерозу. Білковий компонент містить крім апоВ – 100 також апо(а), який за структурою подібний до плазміногену.

2. Бета – VLDL : частинки з густиною VLDL, які за електрофоретичною рухливістю відповідають бета- ЛП. Макроваги можуть накопичувати його у вликих кількостях, перетворюючи при цьому у ксантомні клітини.

3. ЛП – Х: частинки,характерні для холестазу, що виявляються на дуже ранніх його стадіях, містять вільний холестерин і лецетин і мають структуру ліпосом.

Визначення фракцій ЛП є методично досить складним. Звичайно визначають один із зручних складників частинки і на цій підставі судять про умовну величину вмісту фракцій. Таким сладником є холестерин, концентрація якого вказує на характер ЛП – фракцій. Тому в клінічній практиці застосовують термін CH – LDL. Метод визначення ЛП може бути також дослідження аполіпопротеїну.

Табл 1. Фракції ліпопротеїнів виявлені методом диференційного центрифугування.

Фракції ліпопротеїнів
Діаметр,		Мол.мпса		густина	Ваговий о/о/ вміст частинки
нм		Х106		г/мл	B		TG		CH		FL
5-12	0.17-0.35		1.210-1.063		50	4		20		29		HDL
18-25	2-3		1.063-1.019		22	6		49		23		LDL
25-35	5-10		1.019-1.006		18	29		28		24		IDL
30-80	1-100		1.006-0.95		9	55		19		18		VLDL
75-1200	40-1000		< 0.95		1.5	87		6		6		CHM