5. Шляхи зниження ціни на продукцію за допомогою зниження оптимізації поточних витрат підприємства

Економічний розвиток держави залежить від багатьох факторів, які мають безпосередній вплив на собівартість тієї чи іншої продукції.

Обґрунтування і вибір стратегії зниження поточних витрат на підприємствах України повною мірою залежить від стратегії розвитку народного господар­ства держави в цілому. До стратегії зниження поточних витрат у державному масштабі можна в першу чергу віднести розміщення економічного потенціалу на його території, можливість комплексного використання природоресурсного потенціалу, створення територіально-виробничих комплексів. Обґрунтуванням і вибором стратегії і її узагальненням має стати комплексна програма, яка охоплюватиме стратегію науково-технічного і соціально-економічного розвит­ку на період 15-20 років.

Такій стратегії має передувати демографічна ситуація прогнозів, розрахована на 25-30 років, тобто на період трудової діяльності одного покоління людей.

При стратегії обґрунтування і вибору зниження поточних витрат на підприєм­ствах України необхідний комплексний підхід, який має охоплювати такі провідні напрямки: задоволення особистих і суспільних потреб людини; вдос­коналення виробничого потенціалу країни; розвиток інфраструктури, вклю­чаючи науку, управління і планування; комплексне використання природоре­сурсного потенціалу і відновлення природного середовища.

У процесі виробничої діяльності необхідно зміцнювати регіональну політи­ку комплексного територіального розвитку, об'єднуючи галузі, розташовані на відповідній території з наявним ресурсним і економічним потенціалом. Таке поєднання дасть можливість комплексно використовувати як промислову, так і соціальну інфраструктури, що ефективно впливатиме на зниження поточних витрат на підприємствах, розміщених на цій території. За такої ситуації відпадає потреба кожному підприємству розвивати власну інфраструктуру, що ефек­тивно вплине, наприклад, на такі витрати, як енергозабезпечення, вода, кана­лізація, транспортне сполучення тощо.

Стратегія майбутнього розвитку підприємницької діяльності промислових підприємств і зниження поточних витрат на виробництво продукції - у по­єднанні територіального і галузевого управління економічними процесами.

Однією з найбільш важливих умов економічного й ефективного використан­ня виробничих ресурсів є розробка комплексних, напружених і реальних пла­нових завдань зі зниження собівартості продукції на основі визначення еконо­мічного обґрунтування величини витрат на одиницю продукції.

Стратегія регулювання поточних витрат орієнтує на економічне й раціональ­не використання трудових і матеріальних ресурсів на підприємствах різних галузей народного господарства. Для цього необхідно активно і широко вико­ристовувати наявні можливості удосконалення організації виробництва і підви­щення його технічного рівня, впровадження наукової організації праці (НОП), здійснювати режим економії.

Як відомо, структура витрат на собівартість продукції включає:

• поелементні витрати, структура яких показана вище;

• .змішані витрати: проценти за кредит, відрядження, представницькі витрати, на підготовку кадрів, рекламу, утворення страхових фондів та інше;

- витрати, що зараховуються на фінансові результати (рахунок "При­буток і збитки"). Це витрати з анулювання замовлень на виробництво, на утри­мання законсервованих виробничих потужностей, втрати від непередбачених простоїв виробництва, штрафів, пені, порушення умов господарських договорів, збитки від списання простроченої дебіторської заборгованості, некомпенсуючі витрати від стихійних явищ: пожеж, аварій, паводків, інших надзвичайних ситуацій, збитки від крадіжок, винуватці яких за рішенням суду не встанов­лені, різні місцеві податки, збори тощо.

Є ще витрати, які здійснюються виключно за рахунок чистого прибутку, але це також негативно впливає на загальні результати виробничої діяльності підприємства. Це, зокрема, оплата змішаних витрат понад установлені норми, оплата відсотків за прострочені позики, витрати на утримання культурно-по­бутових об'єктів, благоустрій міста, надання матеріальної допомоги, надбавки до пенсії, інше.

При розробці стратегічних напрямків регулювання поточних витрат на підприємствах незалежно від галузі виробництва необхідно враховувати вище перераховані можливо часом не передбачувані витрати, які мають місце в про­цесі виробництва.

До груп чинників зниження поточних витрат у розрахунку на одиницю продукції враховують основні фактори, які мають прямий і безпосередній вплив на собівартість одиниці цієї продукції незалежно від галузі виробничої діяль­ності. До цих груп належать такі: підвищення технічного рівня виробництва; удосконалення організації виробництва, праці та управління; збільшення об­сягу виробництва і підвищення якості продукції; поліпшення використання природних ресурсів; комплексна територіальна організація виробництва, вклю­чаючи галузеві фактори виробничої діяльності; міжгалузева структура удос­коналення виробництва.

Перечислені групи чинників (заходів) є базою розробки стратегічних на­прямків зниження поточних витрат, які розробляються на кожному підпри­ємстві. Такі заходи, як правило, розробляються на поточний плановий рік, а окремі з них можуть мати стратегічне значення і розроблятися на перспективу.

Із наведених груп чинників зниження поточних витрат у розрахунку на одиницю продукції найчастіше використовують такі: застосування прогресив­них норм витрат на сировину і матеріали; заміна цін на окремі матеріали; зміна окремих матеріалів дешевшими і більш прогресивними; зменшення відходів виробництва за рахунок комплексного використання сировинних ресурсів для виробництва інших виробів (організація і застосування безвідходних техно­логій); економія паливних ресурсів з використанням вторинного тепла; еконо­мія енергоресурсів; кооперація і спеціалізація виробництва; вдосконалення організаційної структури виробництва; зниження затрат на експлуатацію устат­кування; зниження цехових і загальнозаводських витрат; посилення впливу винахідницької і раціоналізаторської роботи.

Для реалізації заходів зниження поточних витрат на одиницю продукції, що виготовляється, має бути розроблена система управління витратами.

Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування ви­трат за їх видами, місцями та носіями в процесі постійного контролювання рівня витрат і стимулювання їхнього зниження.

Система управління витратами охоплює функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі функції підсистеми: пошук і виявлення чинників економії ресурсів; нормування, планування, облік і аналіз витрат; стимулю­вання економії ресурсів і зниження витрат.

Виявлення та використання чинників економії ресурсів і зниження втрат має бути одним із головних обов’язків керівників і спеціалістів усіх рівнів виробництва.

До вирішальних чинників економії ресурсів і зниження поточних витрат належить безперервне підвищення технічного та організаційного рівня вироб­ництва. З цією метою розробляються норми витрат усіх видів матеріальних ресурсів.

Основні напрями розв’язання проблеми зниження ціни – це легкий спосіб швидко привернути увагу клієнтів, але поганий спосіб для забезпечення успіху на довгостроковий період. Причина в тому, що знизивши ціну на 10%, ви ризикуєте понизити свій прибуток на 50%. Підприємство часто намагається знизити ціну, але знизити ціну може кожен, але не кожному вистачає розуму зробити товар кращим.

Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку її виробництва, виготовлення і збут. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання усіх ресурсів підприємства, а значить, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Чим краще працює підприємство, інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше удосконалює техніку, технологію і організацію виробництва, тим нижча собівартість продукції. Тому собівартість є одним з важливих показників ефективності виробництва. Собівартість продукції має тісний зв'язок з ціною. Це проявляється в тому, що собівартість слугує базою ціни товару і її нижньою межею для виробника.

На ТзОВ Молокозавод «Самбірський» особливу увагу звертається на групу чинників зниження поточних витрат. До цих груп належать такі:

• підвищення технологічного рівня виробництва;

• удосконалення виробництва, праці та управління;

• збільшення обсягу виробництва;

• підвищення якості продукції;

• поліпшення використання ресурсів.

Підвищити технічний рівень Молокозаводу дала можливість зміна стратегії виробництва. В 2001 – 2003 роках ТзОВ Молокозавод «Самбірський» змінив стратегію виробництва і перейшов на виробництво твердих сирів. В цей період показники фінансових результатів та прибутковості показали, що найсприятливішими для заводу є вихід від широкого виробництва цільномолочної продукції і перехід до виробництва сирів. Протягом останніх десяти років проводилася реконструкція виробничого плану, модернізувалося виробниче обладнання. ТзОВ Молокозавод «Самбірський» співпрацював з голландськими сироварами; збудував камеру для дозрівання і зберігання сирів, розширив асортимент сирів твердих до 15 найменувань.

Підприємство почало виготовляти такі елітні сири, як «Гауда», «Масдаме», «Радамер», «Едам», «Сметанковий», «Мисливський» та «Мармурковий». Такі зміни дали можливість ТзОВ Молокозавод «Самбірський» ефективно працювати і на нинішньому етапі фінансово-економічні показники показують, що рентабельність – 1,4%, прибуток – 301 тис.грн., витрати – 21279,70 тис.грн., обсяг випуску – 22540,6 тис.грн..

Для того, щоб удосконалити організацію виробництва праці та управління керівництво ТзОВ Молокозавод «Самбірський» особливу увагу звертає на фактори підвищення продуктивності праці. До них належать: пошук, виявлення чинників економії ресурсів; нормування, планування, облік і аналіз витрат; стимулювання економії ресурсів і зниження витрат. Істотно впливають на продуктивність праці такі фактори:

• вдосконалення обладнання;

• застосування нових видів матеріалів;

• вдосконалення системи управління та організації праці, покращення системи оплати праці та участі працівників у прибутках;

• створення морально-психологічного клімату, нематеріальне заохочення, поліпшення системи підготовки персоналу.

Одним з шляхів зниження собівартості продукції є зміна організації виробництва і поліпшення умов праці. Це сприяє підвищенню продуктивності праці, а отже і збільшенню обсягів виробництва належної якості. Ріст продуктивності праці сприяє зниженню трудомісткості, виготовлення продукції, що дозволить знизити собівартість продукції.

Важливим чинником зниження собівартості є також зміна структури обсягів виробництва. Вона дає можливість знизити умовно постійні витрати, а отже знизити і собівартість продукції.

Одним із шляхів зниження собівартості є також пошук нових господарств – вони будуть давати дешеву сировину. Якщо знайти дешеві ринки сировини, або купувати матеріали замінники з такими ж якісними характеристиками, то це дозволить суттєво зменшити витрати на виробництво.

На зниження собівартості впливає раціональне використання основних фондів. Для аналізу ефективності використання основних фондів проведемо оцінку їх наявності, стану, структури і динаміку у звітному році (дод.Б). Наявність, структура і динаміка основних фондів основного виду діяльності підприємства ТзОВ Молокозавод «Самбірський» представлена в таблиці 5.1.

Отже, проведені розрахунки в таблиці свідчать про те, що основні виробничі фонди підприємства за звітний період зросли на 262 тис.грн., найбільший приріст мають машини та обладнання, що зросли за рік відповідно на 127 тис.грн. Раціональне використання основних фондів як чинник зниження собівартості досягається також через досягнення підприємством коефіцієнтів ефективного і інтенсивного завантаження устаткування, характеризує рівень його завантаження у часі в визначається співвідношенням часу фактичної роботи за рік до часу його ймовірної експлуатації, а коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування визначається, що використання до його нормативної продуктивності, тобто техніко-обгрунтованої прогресивної.

Таблиця 5.1.

Наявність, структура і динаміка основних фондів основного виду діяльності на ТзОВ Молокозавод «Самбірський»

Види основних фондів	На кінець минулого року		На кінець звітного року		Зміна за рік
	Сума, т.грн	%	Сума, т.грн	%	Сума, т.грн	%
Основні фонди основного виду діяльності:
Будівлі, споруди та передавальні пристрої	1577	33,28	1577	31,53	-	-
Машини та обладнання	2027	42,77	2154	43,07	127	6,27
Транспортні засоби	1015	21,41	1093	21,86	78	7,69
Інструменти, прилади, інвентар	120	2,54	177	3,54	57	47,50
Всього	4739	100,00	5001	100,00	262	-

Одним з шляхів зниження поточних витрат є економія палива, енергія на виробничі цілі. Тому підприємству слід використовувати енергозберігаючу технологію.

Однією із статтей калькуляції є витрати від браку. Тому, щоб знизити собівартість треба підвищити якість продукції і зменшити обсяг браку. Для цього потрібно зміцнити технологічну дисципліну на підприємстві, ефективно використовувати методи управління.

На сьогоднішній день на зниження поточних витрат істотно в пливає економічна криза. Адже на все піднімаються ціни, зокрема на сировину, матеріали, паливо і т.д. Підприємство повинно купувати сировину за такою ціною, яку ставлять постачальники, чим вона більша тим більше витрат на ці статті собівартості. Підприємство продає товар за вищою ціною за рахунок зростання витрат в собівартості. Оскільки ціна вища, то збут менший, і зокрема, прибутки менші. Це призводить до того, що нема за що платити заробітну плату працівникам. ТзОВ Молокозавод «Самбірський», щоб вийти з цього скорочує робочий тиждень до 4 днів, а це зменшує продуктивність праці і не сприяє зниженню витрат.