22

ЗМІСТ

Передмова ………………………………………………………….
ЧАСТИНА ПЕРША. Місце кризової психології у системі психологічних знань ………………………………………………
Розділ 1. Методологічні основи та система принципів кризової психології ………………………………………………..
Розділ 2. Основні поняття, що використовуються в межах кризової психології, їх семантичний та феноменологічний аналіз ……………………………………………………………….
2.1. Криза й критична ситуація …………………………………
2.2. Кризова подія ……………………………………………….
2.3. Психічна травма …………………………………………….
2.4. Психологічний зміст переживання ………………………..
Розділ 3 Методичний арсенал психологічних засобів корекції кризових станів особистості
3.1. Класифікація видів психологічної допомоги ………………
3.2. Сучасні напрями й організація психологічної допомоги при кризових станах особистості ……………………………….
Додатки до розділу 3 …………………………………………
Додаток 3.1. Програма кризової допомоги як моделі розв'язання проблем …………………………………………
Додаток 3.2. Схема втручання при кризі …………………..
Додаток 3.3. Які почуття виникають під час кризи і що з ними робити ………………………………………………….
Додаток 3.4. Як пережити кризу ……………………………
ЧАСТИНА ДРУГА. Психологічна допомога в умовах втрати особистісної цілісності ……………………………………………
Розділ 4. Особливості надання психологічної допомоги людині, яка перебуває у передсуїцидальному стані …………….
4.1. Загальнотеоретичні передумови аналізу проблеми суїцидальної поведінки в контексті основних наук про людину
4.2. Фактори суїцидальної небезпеки …………………………...
4.3. Індикатори суїцидального ризику …………………………
4.4. Допомога потенційному суїциденту ……………………….
Додатки до розділу 4 …………………………………………
Додаток 4.1. Причини та приводи суїцидальної поведінки персоналу МНС України …………………………………….
Додаток 4.2. Основні групи факторів, що сприяють виникненню аутодеструктивної поведінки серед персоналу МНС України …………………………………………………
Додаток 4.3. Основні фази в динаміці передсуїцидальної поведінки людини ……………………………………………
Додаток 4.4. Психологічні характеристики потенційного суїцидента
Додаток 4.5. Характер суїцидальних реакцій
Додаток 4.6. Алгоритм діяльності практичного психолога щодо організації та проведення превентивно-профілактичної роботи, спрямованої на запобігання аутодеструктивної поведінки серед персоналу МНС України
Додаток 4.7. Медико-психологічна структура надання допомоги після суїцидальної спроби
Додаток 4.8. Візуальна діагностика людини, яка знаходиться в передсуїцидальному стані
Додаток 4.9. Дії персоналу МНС України щодо нейтралізації спроби самогубства (неозброєний, але «активний» самогубець)
Додаток 4.10. Дії персоналу МНС України щодо нейтралізації спроби самогубства (потенційний самогубець озброєний)
Додаток 4.11. Особливості проведення бесіди з людиною, яка знаходиться в передсуїцидальному стані
Додаток 4.12. Особливості індивідуальної профілактичної бесіди з працівником МНС України, у поведінці якого присутній аутодеструктивний компонент
Додаток 4.13. Методики прогнозування суїцидальної поведінки персоналу МНС України
Додаток 4.14. Карта суїцидального ризику
Додаток 4.15. Анкета для опитування персоналу МНС України щодо вивчення життєвих ситуацій, які дезадаптують особистість та можуть стати причиною суїцидальної поведінки
Додаток 4.16. Деякі підходи щодо прогнозування нервово-психічної нестійкості кандидатів на службу та фахівців МНС України
Розділ 5. Особливості надання психологічної допомоги людині, яка перебуває в алкогольному стані
5.1. Вплив алкоголю на організм людини
5.2. Психологічні особливості людини, яка вживає алкоголь
5.3. Особливості надання психологічної допомоги людям, що перебувають у алкогольній залежності
Додатки до розділу 5
Додаток 5.1. Специфічні поведінкові та психологічні прояви алкоголізму
Додаток 5.2. Особистісні зміни при алкоголізмі
Додаток 5.3. Позиція людини, у структурі особи якої переважає алкогольна залежність
Додаток 5.4. Візуальна діагностика людини що знаходиться в стані алкогольного сп'яніння
Розділ 6. Особливості надання психологічної допомоги людині, яка перебуває у наркотичному стані
6.1. Класифікація та основні групи наркотичних речовин
6.2. Основні фактори наркотичної залежності
6.3. Основні критерії та стадії формування наркотичної залежності
6.4. Психологічна допомога наркозалежному
Додатки до розділу 6
Додаток 6.1. Мотиви вживання алкоголю та наркотичних речовин серед неповнолітніх
Додаток 6.2. Класифікація неповнолітніх токсикоманів у залежності від вигляду токсичної речовини та способу її вживання
Додаток 6.3. Психологічні типи наркоманів
Додаток 6.4. Як розпізнати підлітка-наркомана
Додаток 6.5. Візуальна діагностика людини, що знаходиться в стані наркотичного сп'яніння
Додаток 6.6. Короткий словник наркоманів
ЧАСТИНА ТРЕТЯ. Попередження та подолання психологічних наслідків надзвичайних ситуацій
Розділ 7. Екстрена психологічна допомога постраждалим в умовах надзвичайної ситуації
7.1. Семантичний та феноменологічний аналіз поняття «екстрена психологічна допомога»
7.2. Особливості підготовки психолога МНС до виїзду в зону надзвичайної ситуації
7.3. Особливості роботи психолога МНС в зоні надзвичайної ситуації
Додатки до розділу 7
Додаток 7.1. «Валіза психолога»
Додаток 7.2. Основні засоби психологічної підтримки потерпілого в умовах надзвичайної ситуації
Додаток 7.3. Основні правила поведінки психолога МНС з родичами загиблих
Додаток 7.4. Загальні принципи надання психологічної підтримки населенню, постраждалому внаслідок надзвичайних ситуацій (за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров'я)
Додаток 7.5. Рекомендації психологу мнс з усунення стану втоми
Додаток 7.6. Особливості надання екстреної психологічної допомоги при маренні та галюцинаціях
Додаток 7.7. Особливості надання екстреної психологічної допомоги при нервовому тремтінні
Додаток 7.8. Особливості надання екстреної психологічної допомоги при плачу
Додаток 7.9. Особливості надання екстреної психологічної допомоги при апатіі
Додаток 7.10. Особливості надання екстреної психологічної допомоги при руховому збудженні
Додаток 7.11. Особливості надання екстреної психологічної допомоги при ступорі
Додаток 7.12. Особливості надання екстреної психологічної допомоги при агресіі
Додаток 7.13. Візуальна діагностика агресивних намірів особистості
Додаток 7.14. Особливості надання екстреної психологічної допомоги при істериці
Додаток 7.15. Особливості надання екстреної психологічної допомоги при страху
Додаток 7.16. Візуальна діагностика у практиці діяльності працівників МНС
Додаток 7.17. Глазні сигнали доступу
Додаток 7.18. Рука як джерело інформації
Додаток 7.19. Типові помилки при сприйнятті
Додаток 7.20. Психофізіологічні аспекти сприйняття
Додаток 7.21. Рекомендації, які може надати психолог МНС постраждалому з метою послаблення стресу
Додаток 7.22. Експрес - методика оволодіння основами психічної саморегуляції
Додаток 7.23. Психопатологічні прояви серед цивільного населення в умовах надзвичайної ситуації
Додаток 7.24. Різні ознаки фізіологічного й патологічного афектів
Додаток 7.25. Візуальна діагностика фактичних переживань людини за її зовнішніми проявами
Додаток 7.26. Дії, що рекомендуються, відносно психічно хворих людей
Додаток 7.27. Рекомендації по встановленню контакту з психічно хворою людиною
Додаток 7.28. Візуальна діагностика осіб із психічними аномаліями
Додаток 7.29. Типологія чуток
Додаток 7.30. Класифікація причин та умов появи чуток
Додаток 7.31. Принципи створення чуток
Додаток 7.32. Основні напрями використання чуток
Додаток 7.33. Психологічні прийоми припинення чуток
Додаток 7.34. Основні принципи та завдання профілактики поширення чуток
Додаток 7.35. Стратегія організації протидії чуткам
Додаток 7.36. Форми роботи по контролю над чутками і інформуванню громадян в умовах кризи
Додаток 7.37. Етапи психологічного контакту при спілкуванні
Додаток 7.38. Чинники, що визначають міжособистісну привабливість при спілкуванні
Додаток 7.39. Умові успішного встановлення психологічного контакту
Додаток 7.40. Міжособистісний простір
Додаток 7.41. Бар'єри спілкування в професійній діяльності працівників МНС
Додаток 7.42. Стимулятори психологічних бар'єрів
Додаток 7.43. Ручна символіка чисел
Додаток 7.44. Дактильна (ручна) азбука (російськомовний варіант)
Розділ 8. Основні аспекти переживання горя
8.1. Психологія горя
8.2. Переживання суїциду близької людини
8.3. Допомога людині, яка переживає горе
8.4. Як спілкуватися з тим, хто втратив близьку людину
8.5. Ускладнене горе
Додатки до розділу 8
Додаток 8.1. Психокорекція горя по загиблому
Додаток 8.2. Етапи горя (за Л.Б. Шнейдером)
Додаток 8.3. Психотехніки психологічної допомоги при значних втратах. Робота з горем
Розділ 9. Надання психологічної допомоги дітям, що пережили травматичну ситуацію
9.1. Діти й горе
9.2. Реакція дитини на втрату
9.3. Вимоги до фахівців, що проводять екстрену психологічну допомогу дітям, які пережили трагедію
9.4. Принципи й методи психокорекційної роботи з дітьми
Додатки до розділу 9
Додаток 9.1. Ігри для проведення психологічної роботи з дітьми в умовах надзвичайної ситуації
Додаток 9.2. Матеріал для проведення казкотерапіЇ
Додаток 9.3. Як спілкуватися з дітьми, якщо в сім'ї відбувся суїцид
Додаток 9.4. Рекомендації вчителям стосовно організації роботи з дитиною, яка переживає горе втрати близької людини
Додаток 9.5. Що не треба робити батькам в умовах надзвичайної ситуації при спілкуванні зі своєю врятованою дитиною
Додаток 9.6. Найбільш типові порушення у дітей при постравматичному стресі
Додаток 9.7. Психологічні методи, що активно зарекомендували себе при роботі з дітьми в умовах надзвичайної ситуації та які спрямовані на зняття основних симптомів посттравматичних стресових розладів та приведення дітей до позитивних образів і перспектив
Додаток 9.8. Що найбільш важливо для тих, хто пережив надзвичайну ситуацію
Додаток 9.9. Суб'єктивні фактори, що впливають на якість та ефективність надання психологічної допомоги потерпілим у посткатастрофний період
Додаток 9.10. Психофізіологічний ефект кольорів
Розділ 10. Збереження психічного здоров’я та професійного довголіття кризових психологів
Додатки до розділу 10
Додаток 10.1. Антистресовий тренінг для психологів
ЛІТЕРАТУРА

ПЕРЕДМОВА

Відомо, що надзвичайні події справляють потужний вплив на стан психічного здоров’я людей, які постраждали від них, або брали участь у ліквідації їхніх наслідків. Часто такий вплив сягає патогенного рівня і стає причиною формування цілої низки психічних та поведінкових розладів, (ППР) до яких, зокрема, відносяться: гострі реакції на стрес (F43.0 за МКХ-10), посттравматичний стресовий розлад (F43.1 за МКХ-10), різноманітні розлади адаптації (F43.2 за МКХ-10), а також стійкі зміни особистості після перенесеної катастрофічної події (F62.0 за МКХ-10).

З кожним роком стає усе більш очевидним, що сучасний фахівець- психолог, за якою б вузькою спеціальністю не працював, у будь-який момент може бути поставлений перед необхідністю надання невідкладної психологічної допомоги потерпілим у надзвичайній ситуації (НС).

Із психологічної точки зору, під НС розуміють обстановку, що склалася в результаті катастрофи, при якій число осіб, що потребують екстреної медико-психологічної допомоги, перевершує можливості її своєчасного надання силами й засобами місцевої охорони здоров'я, соціальних і психологічних служб і потрібно як залучення медико-психологічної допомоги ззовні, так і істотна зміна форм і методів повсякденної психологічної роботи.

Із цього визначення випливає, що в осередку НС для надання екстреної психологічної допомоги потерпілим можуть бути мобілізовані не тільки практичні психологи МНС, але й всі працівники місцевих психологічних служб, більшості з яких доведеться виконувати не зовсім звичну (або зовсім незвичну) для них роботу як за характером корекційно-діагностичних заходів, так і за їх інтенсивністю.

Психологічну допомогу великому потоку постраждалого населення, як правило, надають в умовах гострого дефіциту часу, при нестачі корекційно-діагностичних можливостей. Це вимагає від психолога не тільки високої теоретичної й практичної підготовки, але й граничної зібраності, почуття відповідальності, здатності до швидкого прийняття самостійних нестандартних рішень.

Щоб не розгубитися в НС, зробити допомогу постраждалим найбільш ефективною, необхідно керуватися деякими загальними принципами надання такої допомоги й добре уявляти собі її не тільки психологічні, але й організаційні аспекти.

Метою видання цієї книги є, по-перше, намагання наповнити теорію та практику надання екстреної психологічної допомоги населенню, постраждалому внаслідок надзвичайної ситуації, сучасним змістом; по-друге, прагнення авторів поповнити дефіцит психологічної літератури з проблем екстремальної та кризової психології, бажання реально допомогти широкому колу читачів опанувати теорію і практику зниження рівня психічних втрат та психічної недієздатності, збереження психічного здоров’я рятувальників та пересічних громадян.

У зв’язку з цим ця книга орієнтована на те, щоб ознайомити читачів як з традиційними, так і новітніми психологічними концепціями, а також на те, щоб її основні ідеї, положення та рекомендації могли успішно використовувати психологи МНС для поглиблення своїх психологічних знань, навичок та вмінь.

Основні ідеї, викладені в книзі, протягом 2006-2008 років пройшли широку апробацію в умовах надання екстреної психологічної допомоги населенню, постраждалому внаслідок таких надзвичайних ситуацій, як: вибух побутового газу у житловому будинку м. Дніпропетровська, вибух метану на шахті ім. Засядька у м. Донецьку, надання допомоги екіпажу судна «Lehmann Timber», який перебував у полоні сомалійських піратів, вибух боєприпасів на військових складах у м. Лозова Харківської області та ін. Автори висловлюють щиру подяку всім керівникам підрозділів МНС, державним посадовим особам, рятувальникам, з якими довелося працювати в цих складних умовах.

Частина перша місце кризової психології у системі психологічних знань

РОЗДІЛ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ТА СИСТЕМА ПРИНЦИПІВ КРИЗОВОЇ ПСИХОЛОГІЇ

Надзвичайні ситуації, великомасштабні аварії й катастрофи неминуче обумовлюють виникнення й широке поширення кризових станів особистості.

Це дало підставу розвитку в межах психологічної науки нового наукового напряму – кризової психології.

Кризова психологія – відносно нова, але така, що інтенсивно розвивається, сфера психологічної практики. Вона є однією з форм духовної практики, що спрямована на оптимізацію індивідуального розвитку людини та збереження її індивідуальності.

Кризова психологія – це галузь професійної діяльності, яка має на меті визначення психологічних особливостей життєвої ситуації та індивідуальності людини або групи, внесення позитивних змін у процес взаємодії між ними і профілактику небажаних форм поведінки для найбільш повного розкриття сутнісних сил людини.

Отже, якщо у випадку наукової (або академічної) психології мова йде про дослідження явищ психічного життя людини, то у випадку практичної психології (якою і є кризова психологія) – про діагностично-корекційну та профілактичну роботу з окремим індивідом або групою для збереження їхнього психічного здоров'я та запобігання небажаних явищ у поведінці й розвитку. Досягнення цього відбувається за допомогою специфічних психологічних методів, методик і технологій.

Структура практичної психології багато в чому подібна до структури психології академічної. Разом з тим існують і деякі розбіжності. Головні – в орієнтації не на вивчення, дослідження, а на активне втручання в процеси індивідуальної або групової активності.

До базових категорій кризової психології можна віднести психологічну проблему та життєву ситуацію особистості.

У процесі життєдіяльності людина зіштовхується з багатьма життєвими проблемами. Кожна з них, як правило, має психологічну складову (психологічна проблема), без розв'язання якої неможливе розв'язання проблеми в цілому.

Психологічна проблема – це стан невизначеності, що виникає в процесі життєдіяльності індивіда між його намірами, уявленнями, мотивами й цілями поведінки та об'єктивними й суб'єктивними умовами її реалізації як протиріччя між очікуваними та реальними результатами дій людини.

В одних ситуаціях психологічні проблеми не відіграють вирішальної ролі, в інших вони є центральними. Одні психологічні проблеми вирішуються легко й не потребують сторонньої допомоги, інші пов'язані з багатьма ускладненнями та вимагають втручання оточуючих людей. З-поміж останніх є проблеми, що можуть бути розв'язані тільки за допомогою спеціалістів.

Психологічна проблематика особистості є багатоаспектною, як багатоаспектною є її життєва проблематика. Тому досить важко вирізнити типологію психологічних проблем людини.

Психологічні проблеми розрізнюються за рівнем їх усвідомлення суб'єктом або оточуючими його людьми (В.М. Крайнюк).

З огляду значення для індивіда, його подальшої долі, психологічні проблеми можуть бути більш значущі, актуальні й менш значимі. Залежно від вітальності проблеми, вона переживається з більшою або меншою гостротою.

Відносно життєвої ситуації та життєвого шляху особистості психологічні проблеми можуть бути кризовими, критичними, значущими та малозначущими.

Психологічні проблеми можна також класифікувати за основними сферами активності людини: сімейні, професійні, особисті, пов'язані із здоров'ям, навчанням, правовими відносинами, дозвіллям, політичною діяльністю та ін.

Психологічна проблема – результат взаємодії індивіда з навколишнім світом. Тому при аналізі проблеми логічно розглядати не тільки індивідуальність особистості, але й життєві обставини, у яких їй доводиться діяти.

Низка досліджень останніх років (зокрема Л.Ф. Бурлачука) показує необхідність психологічного аналізу ситуації діяльності індивіда в процесі психодіагностики рис його особистості. Адже ієрархічна структура особистості має широкі можливості пристосування до умов навколишнього середовища; тому в одній ситуації холерик може поводити себе як сангвінік, в іншій – як холерик. Отже, ми вийшли на другу базову категорію кризової психології – категорію життєвої ситуації особистості.

Життєва ситуація особистості – це сукупність обставин життєдіяльності, які прямо або опосередковано впливають на поведінку людини, її стан і внутрішній світ, обумовлюючи зміст та напрями індивідуального розвитку, тим самим сприяючи виникненню та розв'язанню проблем.

Кожна з життєвих ситуацій особистості більшою чи меншою мірою обумовлює перспективу подальшого життя, вносить певні корективи в плани та цілі, що ставить перед собою кожна людина (О.Ф. Бондаренко, М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк, Є.М. Потапчук, С.І. Яковенко та ін.).

Змістом діяльності кризової психології є надання психологічної допомоги особистості, яка знаходиться в кризовому стані.

Кризові стани особистості характеризуються високим рівнем нервово-психічної напруги аж до перенапруги й психічного виснаження. Важливими ознаками кризових станів особистості є високий рівень тривоги, депресії, почуття безпорадності, апатії, суму, гніву, фізичного стомлення, зниження самооцінки, сенситивність, а також наявність психологічної фрустрації як нездоланної перешкоди або життєвої ситуації.

П сихологічно кризовий стан особистості характеризується інтенсивними негативними емоціями: почуттям невизначеності, занепокоєнням, тривогою аж до дезорганізації, фіксацією на психотравмуючій ситуації, переживаннями власної безпорадності, неспроможності, самотності, безнадійності, песимістичною оцінкою власної особистості, актуальної ситуації й життєвої перспективи, вираженими утрудненнями в плануванні майбутнього.

Кризовий стан треба розглядати як нормальну реакцію людини на аномальну (психотравмуючу) подію. Це пов'язане з тим, що людина в процесі подолання кризи може набути нового досвіду, розширити діапазон своїх адаптивних резервів. З іншого боку, у тому випадку, якщо людина схильна реагувати на кризу дезадаптивними реакціями, криза може поглибитися й викликати хворобливий стан, що вимагає спеціалізованої медичної допомоги (психіатра, психотерапевта, суїцидолога). Розвиток клінічної симптоматики в цьому випадку може прийняти катастрофічний характер і призвести до важких порушень психіки (психічних захворювань), смерті або суїциду.

З вичайно, будь-яка загрозлива ситуація викликає зміни в почуттях, поведінці й думках людини. Якщо ці трансформації підконтрольні людині й вона у силах самостійно впоратися з ними, то втручання психолога не потрібно. Якщо ж негативні зміни набувають тривалого характеру і виявляються поза зоною самостійного контролю, то виникає необхідність у професійній психологічній і психотерапевтичній допомозі.

При наданні психологічної допомоги (так званої «кризової інтервенції») психолог повинен керуватися наступними принципами:

1. Емпатичний контакт. Це найважливіша умова кризової допомоги. Співпереживання й розуміння психологічного стану іншої людини – це найпростіше й саме складне. Із встановлення емпатичного контакту починається кризове втручання.

2. Невідкладність. Кризове втручання характеризується невідкладністю, граничною терміновістю.

3. Високий рівень активності психолога. Психолог повинен проявляти максимальну активність у встановленні контакту з людиною, що переживає кризу, і в зборі інформації, щоб якомога швидше оцінити ситуацію й намітити план дій.

4. Обмеження цілей. Найближча мета кризової інтервенції – запобігання катастрофічним наслідкам. Основна мета – навчити користуватися адаптивними способами подолання кризи й відновлення психічної рівноваги.

5. Підтримка. При роботі з подолання кризи психолог у першу чергу забезпечує клієнтові підтримку.

6. Сфокусованість на основній проблемі. Кризове втручання повинне бути досить структурованим, щоб допомогти зосередитися на основній проблемі, що призвела до кризи.

7. Повага. Людина, що переживає кризу, сприймається психологом як знаюча, цілком компетентна, незалежна, прагнуча набути впевненості в собі, здатна зробити самостійний вибір.

Кризова допомога повинна бути реалістичною й цілеспрямованою, тому її загальна стратегія може бути побудована за типом навчання стратегії розв'язання проблем.

Завдання та запитання для самоконтролю:

1. Розкрийте сутність поняття «психологічна проблема».

2. Що є змістом діяльності кризової психології?

3. Які принципи є основними при наданні постраждалому екстреної психологічної допомоги?

РОЗДІЛ 2