Франція

Ще з часів першої революції Францію вважається республіканською державою. Це наклало свій відбиток і на організацію системи інформаційної безпеки цієї країни. Річ у тому, що у Франції питаннями захисту даних займаються як державні структури, так і недержавні організації. Цікава реалізація місцевих служб безпеки в цій країні. Адже ні для кого не секрет, що саме від їх коректної роботи залежить багато що.

У кожному регіональному французькому поліцейському управлінні існує спеціальний відділ по боротьбі із злочинами у сфері інформаційних технологій. Причому, що цікаво, в них працюють не лише робітники сфери інформаційних технологій (ІТ), але і професійні бухгалтери, аудитори і т.п. Втім, причини цього сповна зрозумілі. Інформаційні технології зараз розвивається швидкими темпами і щоб захиститися від різного роду зловмисників, потрібні фахівці широкого спектру сфер. Така тактика дає досить хороші результати, адже, наприклад, у Франції відсоток махінацій із банківськими картками в Інтернеті один із самих низьких в Європі.

Звичайно ж, найбільші організації у Франції мають власні служби безпеки. Правда, в цій країні дуже популярними залишаються приватні компанії, які розробляють, встановлюють і обслуговують комплексні системи захисту інформації. Вони, не дивлячись на свою незалежність, дуже тісно співпрацюють з відповідними відділами поліції. Це дозволяє правоохоронним органам швидко реагувати на будь-які правопорушення і попереджувати їх на самому початку.

Ще однією особливістю французької організації системи захисту інформації є її правове забезпечення. Річ у тому, що в цій країні немає спеціальних правових актів, регулюючих роботу людей з різними видами інформації. Безпека державної таємниці гарантується кримінальним, а персональної і комерційної таємниць – кримінальним, трудовим і цивільним кодексами.

В даний час у Франції створюється інформаційно-аналітична система підтримки ухвалення рішень вищого керівництва країни в будь-яких кризисних ситуаціях. Основна мета системи, що розробляється, – забезпечення найвищих органів державного управління необхідною інформацією, моделювання реальної ситуації в розвитку, підготовка прогнозів і рекомендацій.

У своїй політиці направленій на інформаційні розробки і фінансування військового виробництва, віддавати пріоритет інформаційним системам, у тому числі розвідувальним супутникам, телекомунікаційним мережам, засобам управління, і при цьому активно використовувати цивільні засоби ІТ. Крім того, враховуючи темпи розвитку інформаційних технологій, представлених у всіх системах озброєнь, необхідно звернути увагу на регулярну модернізацію технологічної бази.

Франція приділяє особливу увагу захисту своїх інформаційних ресурсів від несанкціонованого проникнення і маніпулювання

Розробкою стратегічних напрямів політики по забезпеченню національної безпеки займається об'єднання CLUSIF (Club de la securite informatique francaise), що є за своїм статусом відкритою асоціацією юридичних і фізичних осіб, що працюють в області інформатизації. CLUSIF користується повною підтримкою держави і має тісний контакт із спецслужбами.

Конституція Франції регулює організацію влади в галузі безпеки та оборони між президентом, прем’єр-міністром і міністром оборони. Конституційні поправки в 2008 році підсилили роль парламенту в цій сфері.

Табл.1. Розподіл влади в галузі безпеки і оборони Франції.

Президент	глава армії; гарант національної незалежності, територіальної цілісності та дотримання міжнародних договорів. очолює Раду оборони та національної безпеки, яка може скликати Національну раду з розвідки і Раду з питань обмежень зовнішніх відносин.
Прем’єр-міністр	гарант дій уряду у сфері оборони та національної безпеки; керує здійсненням всіх рішень, прийнятих Радою оборони та національної безпеки; працює із міністрами, які різним чином причетні до питання національної безпеки.
Парламент	визначення стратегії національної безпеки.
Міністр оборони	готує та здійснює оборонну політику яку він затверджує з прем’єр-міністром і є відповідальним перед парламентом.

Загальний штат сфери інформаційної безпеки Франції складає близько 12779 співробітників, що працюють в службах, підлеглих трьом різним міністерствам. Три служби діють під егідою Міністерства оборони:

1. генеральна дирекція внутрішньої безпеки (Direction générale de la Sécurité extérieure (DGSE)). Служба була створена згідно з декретом від 2 квітня 1982 року і лише формально підкоряється міністрові оборони.

2. управління воєнної розвідки (Direction du renseignement militaire (DRM)), створене у 1992 році.

3. управління воєнної контррозвідки (Direction de la Protection et de la Sécurité de la Défense (DPSD)), створене в 1981 році.

Серед спеціальних служб необхідно також згадати і жандармерію (Gendarmerie), одним із завдань якої є проведення розвідувальної діяльності – кожен підрозділ жандармерії має відповідний відділ. 

Дві спецслужби підпорядковано Міністерству внутрішніх справ. По–перше, це створена після Другої світової війни контррозвідка (Directorate of Territorial Surveillance (DST)). По–друге, існує ще Служба генеральної розвідки (Renseignements Généraux (RG)), яка також відповідає за внутрішню безпеку.

В зв’язку із великою цінністю інформації, з якою працює воєнна розвідка і контррозвідка, дуже мало інформації про їх діяльність знаходиться у відкритому доступі.