Інформаційна безпека в країнах євросоюзу

В Європейському союзі (ЄС) експерти з питань інформаційної безпеки розуміють усю серйозність створення єдиної потужної системи захисту, адже з процесом створення цієї структури окрім економічної інтеграції, відбувається і інтеграція усіх інформаційних процесів і потоків, які проходять у країнах-членах ЄС. Відповідно, прогалини або недоліки у системі інформаційної безпеки якоїсь одної країни можуть обернутися негативним чином не тільки для цієї країни, а й для цілого співтовариства. Враховуючи зростаючу залежність управлінських рішень на вищому рівні від того, що забезпечуючого їх інформаційного потоку, можливість повної дезорганізації економіки і фінансів, на думку ряду західних учених, робить інформаційні атаки одними з найбільш ефективних і, ймовірно, найбільш поширених вже до кінця нинішнього століття.

В даний час реалізуються на практиці плани організаційного і технічного забезпечення національної інформаційної безпеки, створюються підрозділи, призначені для віддзеркалення «інформаційної агресії». Уряди беруть на себе роль координатора міжвідомчих зусиль в цій сфері. Розробка методів і засобів забезпечення інформаційної безпеки ведеться на Заході по наступних основних напрямах: виявлення загрози нападу, нейтралізація нападу, захист і відновлення власних систем.

Окрім вивчення технічних аспектів інформаційної безпеки, на Заході активізувалася робота за оцінкою впливу інформації на особу і суспільство. При цьому робиться упор на визначення методів і засобів надання «інформаційної протидії», каналів дії на людину, впливи тієї або іншої інформації на боєздатність збройних сил, дослідження взаємин засобів масової інформації (ЗМІ) і громадської думки.

Експерти провідних західних країн прийшли до виводу, що у зв'язку із зростанням значущості інформаційного чинника для ухвалення рішень на урядовому, військовому і промисловому рівнях необхідна диверсифікація джерел здобуття даних, а також механізмів їх обробки і способів доведення до споживачів. Підкреслюється важливість наявності національних інформаційних агентств з незалежною мережею кореспондентів, що дозволить виявляти дезінформацію, здатну робити вплив на прийняття державних рішень. Висуваються ідеї створення баз даних за джерелами інформації (наукові установи, ЗМІ, приватні особи) для отримання достовірних і оперативних відомостей в кризисних ситуаціях.

Зараз на Заході організовуються закриті міжвідомчі інформаційні інфраструктури, покликані забезпечити захищений зв'язок. Такі системи будуються на виділених каналах зв'язку і не мають виходу на глобальні мережі, оскільки, як затверджується, саме від цивільних комунікацій виходить основна загроза безпеці.

До останнього часу значення уразливості єдиної об'єднаної інфраструктури ЄС недооцінювалося. Основними причинами з'явилися переважаюча увага до загальноєвропейських інтеграційних процесів і загальне ослаблення силового протистояння на континенті.

Проте за політичною інтеграцією слідувало фактичне об'єднання у сфері інформаційних ресурсів, що приводить до формування єдиного інформаційного простору, що у свою чергу привело до залежності окремих держав від інформаційних потоків, що охоплюють суспільство. Таким чином, дія на ці потоки з метою псування, спотворення інформації, що знаходиться в них, а також виводу з ладу інформаційних інфраструктур переростає в Європі з національної проблеми в міжнародну. Як приклад можна привести ряд проектів збору і аналізу інформації, що реалізовуються, про різні сфери в масштабах об'єднаної Європи. Зарубіжні аналітики відзначають, що прагнення ліквідовувати кордони у всіх областях призводить до зниження уваги до питань захисту інформаційних ресурсів від навмисної дії з боку з метою маніпулювання інформацією або порушення працездатності. Також наголошуються труднощі, що виникають при спробах ідентифікації такої дії, яка може бути як випадковим, так і направленим втручанням різних терористичних організацій і спецслужб іноземних держав. Американські експерти загострюють увагу на тому, що в реальній комерційній практиці вигідніше не приховувати, а активно поширювати і упроваджувати свої технології.

Ряд аналітиків, вказуючи на значні витрати Сполучених Штатів Америки (США) по забезпеченню своєї інформаційної безпеки, відзначає стійке прагнення створити враження відкритості інформаційних мереж загального користування і відсутності контролю над ними. Лідерство у сфері передових розробок дозволяє Сполученим Штатам встановлювати стандарти в області систем зв'язку і обробки даних і таким чином формувати залежність іноземних держав від американських програмних і апаратних засобів. Тим самим зменшуючи бажання до організації іншими державами аналогічних конкурентоздатних розробок. Тому спроби США перетворити свої національні стандарти захисту інформації на міжнародні викликають неоднозначну реакцію. На думку європейських фахівців, це створює американським фірмам-виробникам засобів захисту інформації сприятливі умови для захоплення європейського ринку, потенційно розширює можливості контролю за інформацією, що захищається, і дає переваги американським розвідувальним службам.

Сполученим Штатам, що проголосили як одну із стратегічних ініціатив утворення «інформаційної супермагістралі», доводиться закликати своїх західноєвропейських партнерів зробити їх ринки телекомунікацій відкритими для конкуренції зовні. Політика, що проводиться ведучими промислово розвиненими європейськими державами, до останнього часу всіляко перешкоджала проникненню іноземних зв'язних компаній на власний ринок, усвідомлюючи «чутливість» цього сектора економіки до проблеми забезпечення національної безпеки. Проте, з урахуванням невідворотної, принаймні часткової, глобалізації, набуває популярності ідея створення системи колективного контролю і забезпечення інформаційної безпеки. До труднощів в її реалізації експерти відносять:

• неоднорідність розвитку інфраструктур в різних країнах;

• різноманітність підходів і законодавств;

• складність в технічній реалізації;

• відсутність єдиних стандартів.

Європейським союзом було прийнято рішення по швидкому створенню єдиної транс’європейської мережі інформаційного зв'язку, унаслідок чого затверджена програма Info2000, реалізується ряд проектів по впровадженню нових інформаційних технологій в адміністративний сектор – IDA, EPHOS, APPLICAZIONI TELEMATICHE та інші.