Роль гормонів прищитовидної залози в регуляції функцій організму

Прищитоподібні залози розташовані на задніх поверхнях часток щитоподібної залози. Розрізняють 2 нижніх та 2 верхніх прищитоподібні залози, але кількість може бути від 2 до 8, загальна маса 0,1 – 0,35г.

В залозах синтезується паратгормон (ПТГ), який є антагоністом кальцитоніна щитоподібної залози, бо знижує вміст кальцію і фосфору в організмі.

Паратгормон (паратиреотропний гормон, ПТГ). Фізіологічним стимулом секреції ПТГ є зниження концентрації іонів Са²⁺ в крові . ПТГ діє на кісткову тканину та активує остеокласти, які викликають демінералізацію кісток і вивільнення Са²⁺ та фосфатів в кров.

Після видалення залоз рівень Са²⁺ в крові знижується, а фосфатів збільшується, що впливає на збудливість нервової і м’язової тканини. Виникають судоми (тетанія).

Ендокринна функція підшлункової залози

Підшлункова залоза (а точніше її острівці Лангерганса, які є скупченнями ендокринних альфа-, бета- та дельта-клітин) секретує гормони, які беруть участь в підтриманні постійного рівня цукру в крові. Гормони – інсулін, глюкагон та соматостатин.

Інсулін, що утворюється в бета-клітинах підшлункової залози здійснює:

1) зниження концентрації глюкози в крові (норма – 0,8-1,0г/л) шляхом підвищення проникності мембран клітин для глюкози і поглинання клітинами глюкозами;

2) посилює перетворення в печінці глюкози в глікоген, що знижує її концентрацію в крові;

3) робить проникними для глюкози мембрани м’язових клітин, які в нормі для глюкози не проникні, що має значення при напруженій фізичній роботі;

4) забезпечує активний транспорт в клітини багатьох амінокислот;

5) стимулює синтез білка клітинами шляхом підвищення швидкості транскрипції ДНК в ядрі.

6) активує перетворення глюкози на ліпіди, впливає на обмін жирів.

При недостатньому виробленні інсуліну розвивається цукровий діабет, клітини не споживають глюкозу крові, так як порушується її транспорт до клітин .В крові підвищується рівень глюкози(гіперглікемія), а в сечі зявляється цукор (глюкозурія). Накопичення у крові продуктів розпаду жирів (кетонових тіл) зумовлює розвиток діабетичної коми.

Глюкагон утворюється в альфа-клітинах підшлункової залози. Його можна назвати антагоністом інсуліну, тому що під його впливом здійснюється розщеплення глікогену в печінці (глікогеноліз), швидке підвищення концентрації глюкози в крові при гіпоглікемії.

Соматостатин утворюється в дельта-клітинах підшлункової залози і спричиняє:

1) пригнічує синтез в гіпофізі гормона росту;

2) пригнічує секрецію інсуліна та глюкагона;

3) пригнічує перистальтику шлунково-кишкового тракту (ШКТ);

4) зменшує секрецію травного соку.

Наднирники - парні залози масою 5 – 8г, розташовані на верхніх полюсах нирок. На розрізі наднирники представлені кірковою (клубочкова, пучкова, сітчаста зони) і мозковою речовиною.

Гормони кори надниркових залоз:

• пучкова зона виділяє глюкокортикоїди (гідрокортизон, кортизон, кортикостерон);

• сітчаста зона виділяє статеві гормони ( андрогени, естрогени, прогестерон).

Глюкокортикоїди здатні:

• підвищувати рівень цукру в крові за рахунок утворення глюкози з амінокислот і жирних кислот;

• стимулюють розпад білка, гальмують синтез білків у скелетних м’язах, цим самим створюється депо амінокислот для глюконеогенезу.

• Беруть участь в обміні ліпідів, тому в крові підвищується вміст жирних кислот;