- •Лекція 1. Фізіологія як наука. Основні принципи регуляції фізіологічних функцій організму
- •Фізіологія, як наукова основа медицини
- •Фізіологія як експериментальна наука. Методи фізіологічних досліджень
- •Гомеостаз
- •Теорія невризма
- •Теорія функціональних систем п.К.Анохіна
- •Лекція 2. Фізіологія і властивості збудливих тканин. Фізіологія м’язів і нейронів
- •Механізм утворення та проведення збудження
- •Механізм проведення збудження по нервовим волокнам (мієліновим та безмієліновим)
- •Механізм проведення збудження по безмієліновим волокнам
- •Проведення збудження по мієліновим нервовим волокнам
- •Фізіологія скелетних і гладких м’язів, опорно – рухового апарату
- •Будова м’язового волокна
- •Механізми проведення збудження через нервово-м'язовий синапс. Будова нервово – м’язового синапса
- •Закономірності проведення збудження через нервово-м 'язовий синапс:
- •Стрілочками показано момент дії подразника на м’язове волокно.
- •Рухові одиниці
- •Сила і робота м 'язів. М'язова втома
- •Енергетика м 'язового скорочення. Фази теплоутворення
- •Властивості гладких м 'язів. Автоматія
- •Порівняння фізіологічних властивостей гладких і посмугованих м 'язів
- •Фізіологія нейрона. Збудження та гальмування в цнс. Інтегративна функція нейронних ланцюгів
- •Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах
- •Механізм передачі збудження через центральні хімічні синапси
- •Збуджувальні синапси, розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу
- •Сумація збудження і гальмування нейронами цнс
- •Види гальмування
- •Пресинаптичне гальмування
- •Пресинаптичне деполяризаційне гальмування
- •Постсинаптичне гіперполяризаційне гальмування
- •Значення гальмування
- •Функції спинного мозку
- •Провідникова функція спинного мозку
- •Спінальний шок
- •Особливості будови та функцій заднього мозку Довгастий мозок
- •2 .Статичні рефлекси постави
- •Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення. Децеребраційна ригідність
- •Функціональна характеристика ядер гіпоталамусу
- •Структурно - функціональна організація мозочка, симптоми ураження
- •Лімбічна система
- •Функціональна організація кори великого мозку
- •Структурні особливості внс, відмінності від соматичної нервової системи
- •Порівняльна характеристика відділів внс
- •Механізм передачі збудження в синапсах внс.
- •Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори
- •Вплив симпатичної нервової системи на функції організму.
- •Вплив парасимпатичної нервової системи на функції організму.
- •Порівняння впливу симпатичного та парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •Рефлекси внс
- •Вегетативні рефлекси стовбура головного мозку:
- •Гіпоталамус
- •Лекція 4. Фізіологія сенсорних систем План
- •Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація шкірної сенсорної системи ( тактильний аналізатор )
- •Структурно-функціональна організація смакової сенсорної системи
- •Структурна функціональна організація нюхової сенсорної системи
- •Лекція 5.Фізіологія вищої нервової діяльності План
- •Ендокринна система
- •Структурно – функціональна організація ендокринної системи,
- •Властивості гормонів. Механізм дії гормонів на клітини – мішені
- •Регуляція синтеза і секреції гормонів, шляхи регуляції
- •Гіпофіз, цого гормони, механізм впливу
- •Роль гормонів прищитовидної залози в регуляції функцій організму
- •Ендокринна функція підшлункової залози
- •Поняття про стрес
- •Роль симпатико-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації
- •Роль гіпоталамо-гіпофізарно -наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів на організм
Роль гормонів прищитовидної залози в регуляції функцій організму
Прищитоподібні залози розташовані на задніх поверхнях часток щитоподібної залози. Розрізняють 2 нижніх та 2 верхніх прищитоподібні залози, але кількість може бути від 2 до 8, загальна маса 0,1 – 0,35г.
В залозах синтезується паратгормон (ПТГ), який є антагоністом кальцитоніна щитоподібної залози, бо знижує вміст кальцію і фосфору в організмі.
Паратгормон (паратиреотропний гормон, ПТГ). Фізіологічним стимулом секреції ПТГ є зниження концентрації іонів Са2+ в крові . ПТГ діє на кісткову тканину та активує остеокласти, які викликають демінералізацію кісток і вивільнення Са2+ та фосфатів в кров.
Після видалення залоз рівень Са2+ в крові знижується, а фосфатів збільшується, що впливає на збудливість нервової і м’язової тканини. Виникають судоми (тетанія).
Ендокринна функція підшлункової залози
Підшлункова залоза (а точніше її острівці Лангерганса, які є скупченнями ендокринних альфа-, бета- та дельта-клітин) секретує гормони, які беруть участь в підтриманні постійного рівня цукру в крові. Гормони – інсулін, глюкагон та соматостатин.
Інсулін, що утворюється в бета-клітинах підшлункової залози здійснює:
1) зниження концентрації глюкози в крові (норма – 0,8-1,0г/л) шляхом підвищення проникності мембран клітин для глюкози і поглинання клітинами глюкозами;
2) посилює перетворення в печінці глюкози в глікоген, що знижує її концентрацію в крові;
3) робить проникними для глюкози мембрани м’язових клітин, які в нормі для глюкози не проникні, що має значення при напруженій фізичній роботі;
4) забезпечує активний транспорт в клітини багатьох амінокислот;
5) стимулює синтез білка клітинами шляхом підвищення швидкості транскрипції ДНК в ядрі.
6) активує перетворення глюкози на ліпіди, впливає на обмін жирів.
При недостатньому виробленні інсуліну розвивається цукровий діабет, клітини не споживають глюкозу крові, так як порушується її транспорт до клітин .В крові підвищується рівень глюкози(гіперглікемія), а в сечі зявляється цукор (глюкозурія). Накопичення у крові продуктів розпаду жирів (кетонових тіл) зумовлює розвиток діабетичної коми.
Глюкагон утворюється в альфа-клітинах підшлункової залози. Його можна назвати антагоністом інсуліну, тому що під його впливом здійснюється розщеплення глікогену в печінці (глікогеноліз), швидке підвищення концентрації глюкози в крові при гіпоглікемії.
Соматостатин утворюється в дельта-клітинах підшлункової залози і спричиняє:
1) пригнічує синтез в гіпофізі гормона росту;
2) пригнічує секрецію інсуліна та глюкагона;
3) пригнічує перистальтику шлунково-кишкового тракту (ШКТ);
4) зменшує секрецію травного соку.
Наднирники - парні залози масою 5 – 8г, розташовані на верхніх полюсах нирок. На розрізі наднирники представлені кірковою (клубочкова, пучкова, сітчаста зони) і мозковою речовиною.
Гормони кори надниркових залоз:
пучкова зона виділяє глюкокортикоїди (гідрокортизон, кортизон, кортикостерон);
сітчаста зона виділяє статеві гормони ( андрогени, естрогени, прогестерон).
Глюкокортикоїди здатні:
підвищувати рівень цукру в крові за рахунок утворення глюкози з амінокислот і жирних кислот;
стимулюють розпад білка, гальмують синтез білків у скелетних м’язах, цим самим створюється депо амінокислот для глюконеогенезу.
Беруть участь в обміні ліпідів, тому в крові підвищується вміст жирних кислот;
