- •Лекція 1. Фізіологія як наука. Основні принципи регуляції фізіологічних функцій організму
- •Фізіологія, як наукова основа медицини
- •Фізіологія як експериментальна наука. Методи фізіологічних досліджень
- •Гомеостаз
- •Теорія невризма
- •Теорія функціональних систем п.К.Анохіна
- •Лекція 2. Фізіологія і властивості збудливих тканин. Фізіологія м’язів і нейронів
- •Механізм утворення та проведення збудження
- •Механізм проведення збудження по нервовим волокнам (мієліновим та безмієліновим)
- •Механізм проведення збудження по безмієліновим волокнам
- •Проведення збудження по мієліновим нервовим волокнам
- •Фізіологія скелетних і гладких м’язів, опорно – рухового апарату
- •Будова м’язового волокна
- •Механізми проведення збудження через нервово-м'язовий синапс. Будова нервово – м’язового синапса
- •Закономірності проведення збудження через нервово-м 'язовий синапс:
- •Стрілочками показано момент дії подразника на м’язове волокно.
- •Рухові одиниці
- •Сила і робота м 'язів. М'язова втома
- •Енергетика м 'язового скорочення. Фази теплоутворення
- •Властивості гладких м 'язів. Автоматія
- •Порівняння фізіологічних властивостей гладких і посмугованих м 'язів
- •Фізіологія нейрона. Збудження та гальмування в цнс. Інтегративна функція нейронних ланцюгів
- •Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах
- •Механізм передачі збудження через центральні хімічні синапси
- •Збуджувальні синапси, розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу
- •Сумація збудження і гальмування нейронами цнс
- •Види гальмування
- •Пресинаптичне гальмування
- •Пресинаптичне деполяризаційне гальмування
- •Постсинаптичне гіперполяризаційне гальмування
- •Значення гальмування
- •Функції спинного мозку
- •Провідникова функція спинного мозку
- •Спінальний шок
- •Особливості будови та функцій заднього мозку Довгастий мозок
- •2 .Статичні рефлекси постави
- •Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення. Децеребраційна ригідність
- •Функціональна характеристика ядер гіпоталамусу
- •Структурно - функціональна організація мозочка, симптоми ураження
- •Лімбічна система
- •Функціональна організація кори великого мозку
- •Структурні особливості внс, відмінності від соматичної нервової системи
- •Порівняльна характеристика відділів внс
- •Механізм передачі збудження в синапсах внс.
- •Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори
- •Вплив симпатичної нервової системи на функції організму.
- •Вплив парасимпатичної нервової системи на функції організму.
- •Порівняння впливу симпатичного та парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •Рефлекси внс
- •Вегетативні рефлекси стовбура головного мозку:
- •Гіпоталамус
- •Лекція 4. Фізіологія сенсорних систем План
- •Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація шкірної сенсорної системи ( тактильний аналізатор )
- •Структурно-функціональна організація смакової сенсорної системи
- •Структурна функціональна організація нюхової сенсорної системи
- •Лекція 5.Фізіологія вищої нервової діяльності План
- •Ендокринна система
- •Структурно – функціональна організація ендокринної системи,
- •Властивості гормонів. Механізм дії гормонів на клітини – мішені
- •Регуляція синтеза і секреції гормонів, шляхи регуляції
- •Гіпофіз, цого гормони, механізм впливу
- •Роль гормонів прищитовидної залози в регуляції функцій організму
- •Ендокринна функція підшлункової залози
- •Поняття про стрес
- •Роль симпатико-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації
- •Роль гіпоталамо-гіпофізарно -наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів на організм
Регуляція синтеза і секреції гормонів, шляхи регуляції
Нейронна регуляція синтезу гормонів відбувається за такими напрямками:
а) прямий вплив нервової системи на синтез і секрецію гормона.(нейрогіпофіз)
б) непрямий вплив, зумовлений зміною кровопостачання залози під впливом нервової системи.
2. Гуморальна регуляція відбувається внаслідок впливу на залозу концентрації речовини, яку регулює гормон (зворотній зв'язок).
3. Нейрогуморальна регуляція відбувається за допомогою гіпоталамо – гіпофізарної системи:
Аденогіпофіз регулює діяльність ендокринних залоз через тропні гормони:
АКГГ;
гонадотропні;
тіреотропні;
соматотропні.
Вивільнення цих гормонів залежить від гіпоталамуса(медіальна ділянка), в якій утворюється ліберини і статини.
Ліберини та статини по системі ворітних судин поступають в аденогіпофіз (передня та середня долі) і стимулюють (ліберини) чи гальмують (статини) виділення відповідних гормонів:
-
Гормони гіпофіза.
Гормони гіпоталамуса.
Ліберини.
Статини.
Соматотропний.
Соматоліберин.
Соматостатин.
Тиреотропний.
Тиреоліберин.
---
Адренокортикотропний.
Кортиколіберин.
---
Гонадотропний.
Гонадоліберин.
---
Пролактин.
Пролактоліберин.
Пролактостатин.
Меланоцито-стимулюючий.
Меланоліберин.
Меланостатин.
Центральна регуляція гіпоталамо – гіпофізарної системи знаходиться під контролем центрів стовбура головного мозку і лімбічної системи.
Регуляція більшості залоз внутрішньої секреції відбувається за принципом зворотнього зв’язку: сам гормон, його кількість в крові, регулює своє утворення через рилізінг – гормони - це принцип саморегуляції.
Схема зворотного зв'язку.
Стовбур головного мозку, лімб системи.
ЦНС
Схема
гіпоталамо – гіпофізарних механізмів
регуляції активності ендокринних залоз
.
Гіпоталамус
Статини
Ліберини
Аденогіпофіз
Тропні гормони
Ендокринні залози
Гормони крові
Ефектор
Гіпофіз, цого гормони, механізм впливу
Гіпофіз розташований у гіпофізарній ямці турецького сідла, маса 0,5 -0,7 має 3 частки: передню (аденогіпофіз), проміжну і задню (нейрогіпофіз)
Аденогіпофіз не пов'язаний нервовими шляхами з ЦНС, цого активність регулюється гіпоталамусом. Аденогіпофіз виділяє дві групи гормонів:
регулюючі ріст, розвиток організму;
тропні гормони, які регулюють діяльність периферичних залоз.
Соматотропний гормон
С
екреція
соматотропного гормону має епізодичний
характер (більше у дітей під час сну).
Стимулюючий вплив соматотропіну є
опосередкованою – під його дією в
печінці утворюються соматомедини,які
і є безпосередніми факторами росту.
Найактивніший серед соматомединів –
соматомедин С, котрий у всіх клітинах
тіла підвищує синтез білка, стимулюючи
таким чином поділ клітин. Соматотропін
може впливати на різні клітини і
безпосередньо. Так він викликає
мобілізацію жиру з депо, посилює
глікогеноліз.
Таким чином, вплив соматотропіну на
організм заключається у посиленні росту
хрящів ,
росту кісток, поділу клітин, біосинтезу
білка, стимулюючи таким чином процеси
росту і розвитку.
Велике значення гормону в період росту, збільшення статевих гормонів сприяє прискоренню росту кісток( пубертатний стрибок росту)
Гігантизм – характеризується прискоренням пропорційного росту, патологічним вважають ріст більше 200 см.
Акромегалія – посилений ріст внутрішніх органів, стоп, кінцівок.
Гіпофізарна карликовість – ріст менше 130 – 120см.
Меланоцистостимулюючий гормон
Підвищує секрецію меланіну в клітинах шкіри, потемніння шкіри, регулює пігментний обмін.
Ліпотропіни – стимулюють мобілізацію жира із жирових депо і збільшення жирних кислот у крові.
Пролактин – стимулює ріст молочних залоз і секрецію молока. Пролактин у чоловіків стимулює ріст і розвиток передміхурової залози та сім’яних міхурців.
Адренокортикотропний гормон (АКТГ) – стимулює пучкову і сітчасту зону кори наднирників, знижує проникність стінок капілярів.
Тиреотропний гормон – стимулює функцію щитоподібної залози, при видаленні гіпофіза відбувається атрофія залози.
Гонадотропні гормони (фолікулостимулюючий і лютеінізуючий) у жінок стимулює розвиток фолікула і жовтого тіла. У чоловіків впливає на утворення статевих клітин, синтез чоловічих гормонів.
Г
ормони
нейрогіпофіза
Утворюються у ядрах гіпоталамуса, а потім у вигляді гранул транспортуються у задню частку гіпофіза, а потім через кров розносяться до клітин – мішеней.
Окситоцин – сприяє скороченню матки, виділенню молока після пологів.
Антидіуретичний гормон – сприяє зворотньому всмоктуванню води в дистальних канальцях нирок, тому змуншує діурез,звужує артеріоли, має назву вазопресин.
Щитоподібна залоза, її гормони та вплив на обмін речовин
Щитоподібна залоза знаходиться в передній ділянці шиї на рівні 5 – 2 шийних хребців, попереду гортані та трахеї. Маса приблизно 30 – 40гр. Часточки залози складаються з фолікулів, порожнина яких заповнена колоїдом, що містить йодовані гормони ( тироксин, трийодтиронін) і кальцитонін. Утворення йодованих гормонів відбувається за умови, що в організм надходить достатня кількість цоду.
Тиреоїдні гормони підвищують рівень метаболізму у всьому організмі. В результаті впливу на процеси транскрипції та трансляції, вони стимулюють біосинтез білка. Також вони посилюють вихід з клітини Na+ і вхід до них K+. Окрім цього, вони активізують ферментні системи, що розщеплють вуглеводи,тому відбувається посилення вуглеводного обміну. У дітей тиреоїдні гормони стимулюють фізичний розвиток. Особливо цей процес важливий для нормального розвитку мозку у постнатальний період (гіпофункція – кретинизм).
Система гіпоталамус-гіпофіз-щитоподібна залоза. Нейрони гіпоталамуса секретують тиреоліберин, який ворітною системою надходить у гіпофіз, стимулюючи секрецію тиреотропного гормону (ТТГ). ТТГ індукує в щитоподібній залозі утворення тирозину (Т4) та трийодтироніну (Т3). Діючи за механізмом негативного зворотнього зв’язку на гіпофіз і на гіпоталамус, трийодтиронін пригнічує секрецію ТТГ.
Кальцитонін. Стимулом його секреції С-клітинами щитовидної залози є підвищення концентрації Са2+ в крові (тобто, він є антагоністом паратгормону). Кальцитонін сприяє мінералізації кісток, підвищує концентрацію в них Са2+. Виділення кальцитоніну стимулюють також шлунково-кишкові гормони ,що відбувається при прийомі їжі). В результаті підвищеного виділення кальцитоніну, Са2+, що надходить з їжею швидко відкладається в кістках. Одночасно кальцитонін пригнічує процес травлення (сповільнює випорожнення шлунку, секрецію шлункового та панкреатичного соків), цим самим створюючи умови для рівномірного всмоктування Са2+. Вміст кальцитоніну в крові зростає у період регенерації кісток після переломів, під час вагітності, лактації.
Роль гормонів щитовидної залози в регуляції функцій організму (ТЗ -Т4).
Тиреоїдні гормони Т3 і Т4 виконують такі життєво важливі функції:
стимулюють метаболізм у всьому організмі;
Т3 діє на геном, зумовлюючи посилення транскрипції і трансляції , стимуляцію синтезу білка;
впливають на вихід із клітин Na+ і надходження до них К+;
підвищують активність багатьох ферментів, перш за все тих, які беруть участь в розщепленні вуглеводів, підвищення їх метаболізму;
сприяють фізичному росту у дітей;
сприяють нормальному розвитку мозку в постнатальний період (після народження).
