- •Лекція 1. Фізіологія як наука. Основні принципи регуляції фізіологічних функцій організму
- •Фізіологія, як наукова основа медицини
- •Фізіологія як експериментальна наука. Методи фізіологічних досліджень
- •Гомеостаз
- •Теорія невризма
- •Теорія функціональних систем п.К.Анохіна
- •Лекція 2. Фізіологія і властивості збудливих тканин. Фізіологія м’язів і нейронів
- •Механізм утворення та проведення збудження
- •Механізм проведення збудження по нервовим волокнам (мієліновим та безмієліновим)
- •Механізм проведення збудження по безмієліновим волокнам
- •Проведення збудження по мієліновим нервовим волокнам
- •Фізіологія скелетних і гладких м’язів, опорно – рухового апарату
- •Будова м’язового волокна
- •Механізми проведення збудження через нервово-м'язовий синапс. Будова нервово – м’язового синапса
- •Закономірності проведення збудження через нервово-м 'язовий синапс:
- •Стрілочками показано момент дії подразника на м’язове волокно.
- •Рухові одиниці
- •Сила і робота м 'язів. М'язова втома
- •Енергетика м 'язового скорочення. Фази теплоутворення
- •Властивості гладких м 'язів. Автоматія
- •Порівняння фізіологічних властивостей гладких і посмугованих м 'язів
- •Фізіологія нейрона. Збудження та гальмування в цнс. Інтегративна функція нейронних ланцюгів
- •Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах
- •Механізм передачі збудження через центральні хімічні синапси
- •Збуджувальні синапси, розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу
- •Сумація збудження і гальмування нейронами цнс
- •Види гальмування
- •Пресинаптичне гальмування
- •Пресинаптичне деполяризаційне гальмування
- •Постсинаптичне гіперполяризаційне гальмування
- •Значення гальмування
- •Функції спинного мозку
- •Провідникова функція спинного мозку
- •Спінальний шок
- •Особливості будови та функцій заднього мозку Довгастий мозок
- •2 .Статичні рефлекси постави
- •Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення. Децеребраційна ригідність
- •Функціональна характеристика ядер гіпоталамусу
- •Структурно - функціональна організація мозочка, симптоми ураження
- •Лімбічна система
- •Функціональна організація кори великого мозку
- •Структурні особливості внс, відмінності від соматичної нервової системи
- •Порівняльна характеристика відділів внс
- •Механізм передачі збудження в синапсах внс.
- •Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори
- •Вплив симпатичної нервової системи на функції організму.
- •Вплив парасимпатичної нервової системи на функції організму.
- •Порівняння впливу симпатичного та парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •Рефлекси внс
- •Вегетативні рефлекси стовбура головного мозку:
- •Гіпоталамус
- •Лекція 4. Фізіологія сенсорних систем План
- •Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація шкірної сенсорної системи ( тактильний аналізатор )
- •Структурно-функціональна організація смакової сенсорної системи
- •Структурна функціональна організація нюхової сенсорної системи
- •Лекція 5.Фізіологія вищої нервової діяльності План
- •Ендокринна система
- •Структурно – функціональна організація ендокринної системи,
- •Властивості гормонів. Механізм дії гормонів на клітини – мішені
- •Регуляція синтеза і секреції гормонів, шляхи регуляції
- •Гіпофіз, цого гормони, механізм впливу
- •Роль гормонів прищитовидної залози в регуляції функцій організму
- •Ендокринна функція підшлункової залози
- •Поняття про стрес
- •Роль симпатико-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації
- •Роль гіпоталамо-гіпофізарно -наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів на організм
Структурно-функціональна організація смакової сенсорної системи
Смак сформувався в процесі еволюції, як механізм вибора їжі. У людини смакові відчуття комбінуються з нюховими, тактильними, термічними подразниками. Вибір їжі ґрунтується на вроджених механізмах і умовних рефлексах.
Смаковий аналізатор має 3 відділи:
І. Рецепторний ( периферичний ) відділ
ІІ. Провідниковий відділ
ІІІ. Центральний ( кірковий ) відділ
І. Рецепторний відділ
Рецепторні бруньки, які розташовані: на язиці, задній стінці глотки, м’якому піднебінні, мигдаликах, надгортаннику, головне місце розташування бруньок – це сосочки язика: грибовидні сосочки розташовані на тілі і кінчику язика, в кожній 8 – 10 бруньок,іннервуються лицевим нервом. Листовидні і конусоподібні сосочки розташовані в задній третині язика, іннервуються ІХ- Х парами черепно-мозкових нервів і включають в себе до 200 смакових бруньок.
Будова смакової бруньки.
Кожна брунька має 2 – 6 рецепторних клітин і опорні клітини. Смакові бруньки сполучаються з порожниною рота смаковими порами. Тривалість життя рецепторних клітин ≈ 250 годин, кожна рецепторна клітина має 30 – 40 мікроворсинок на боці, який звернений в просвіт пори, де контактує із смаковим подразником. Під впливом хімічного подразника в клітині виникає рецепторний потенціал ( РП ).
ІІ. Провідниковий відділ.
Провідниками всіх видів смакової чутливості є черепномозкові нерви: язикоглотковий нерв ( ІХ п ), барабанна струна ( УІІ п ) , блукаючий нерв ( Х п )
В ядрах цих центрів знаходиться 1-й нейрон смакової сенсорної системи. 2-й нейрон знаходиться в одиночному ядрі, 3-й нейрон знаходиться в ядрах таламуса, аксони яких передають імпульси в центральний відділ.
ІІІ. Центральний ( кірковий відділ )
Кірковий відділ – це ділянка кори задньої центральної звивини.
Сприймання смаку у людей різне, навіть зустрічаються випадки « смакової сліпоти «до окремих агентів.
Визначення смакового сприйняття:
Подразниками є речовини, які розчинні у воді. Існує 4 групи смакових речовин, що викликає відчуття смаку:
кисле ( середня ділянка, край язика ), 0,2% р-н HCl максимально кислий;
солоне ( край язика ), 10% р-н NaCl максимально солоний;
гірке ( основа язика ), 0,1% р-н хініну максимально гіркий;
солодке ( верхівка язика ) 20% розчин цукру сприймається максимально солодким
При змішуванні різних смакових речовин виникають нові смакові відчуття.
Смаковий аналізатор має високу ступінь адаптації особливо до солоного і солодкого.
Структурна функціональна організація нюхової сенсорної системи
Нюховий аналізатор забезпечує оцінку якості зовнішнього середовища (повітря, їжа ), приймає участь в регуляції травлення, формування емоцій.
Нюхова сенсорна система представлена 3 відділами:
рецепторний ( периферичний )
ІІ. провідниковий відділ
ІІІ. центральний ( кірковий ) відділ
І. Рецепторний відділ
Рецепторний відділ ( нюхова ділянка) знаходиться в порожнині носа ( верхній носовий хід і верхня частина носової перегородки ). Носовий епітелій має жовтувато-коричневе забарвлення. Рецепторна частина аналізатору представлена 3 видами рецепторних клітин:
нюхові;
опорні;
базальні
Нюхові рецептори ( хеморецептори ) – це біполярні клітини, кількість ≈ 10 млн., аксони цих клітин утворюють нюховий нерв. На поверхні нюхової клітини виступають 6 – 12 війок ,які занурені в слиз, який запобігає пересиханню епітелію.
Наявність війок збільшує площу контакту рецептора з пахучими речовинами.
Опорні клітини мають циліндричну форму. Проходять через товщу епітелію. Рецептори нюху – це хеморецептори, дуже чутливі до пахучих речовин, один рецептор може збуджуватися 1 молекулою речовини, яка вступає в контакт зі слизовою оболонкою носових ходів. Чутливих нюхових рецепторів у людини велика. Але у деяких тварин їх кількість в 3 – 6 разів вище. Нюхові рецептори швидко адаптуються, за 2-5 сек.
ІІ. Провідниковий відділ.
Провідниковий відділ нюхового аналізатора, це нюховий нерв, І пара черепно-мозкових нервів, довгі відростки біполярних рецепторних клітин утворюють тонкі нитки, які проходять через отвори решітчастої пластинки решітчастої кістки в порожнину черепа і вступають в нюхові цибулини.
Нюхові волокна, що відходять від нюхових цибулин, утворюють нюховий тракт, який має декілька пучків, які направляються в різні відділи мозку ( це підкіркові центри ) особливість шляху в тому, що аферентні волокна не переключаються в зорових горбах і не переходять на протилежний бік головного мозку.
ІІІ. Кірковий відділ.
Кірковий відділ нюхового аналізатора розташований в області звивини морського коника, парагіпокампової звивини, її крючка. Тут формуються нюхові відчуття.
Нюховий аналізатор пов'язаний з лімбічною системою, тому забезпечує:
емоційний компонент при сприйнятті запахів;
відчуття задоволення чи навпаки;
статева поведінка ( у тварин )
Класифікація запахів:
Відрізняють 10 тис. пахучих речовин, які групують в 7 класів – квітковий, м’ятний, мускусний, камфорний, ефірний, їдкий, гнилосний.
Суміш запахів сприймається як новий запах.
Найбільш розповсюджена теорія сприйняття запахів – це стереохімічна теорія, згідно якій на мембрані рецепторів є рецепторні ділянки 6 – 7 типів, які здатні зв’язувати молекули пахучих речовин певної форми і розмірів.
Методи дослідження нюхової чутливості – це ольфактометрія, тобто визначення порога чутливості до певної пахучої речовини за допомогою ольфактометра.
