Структурно-функціональна організація смакової сенсорної системи

Смак сформувався в процесі еволюції, як механізм вибора їжі. У людини смакові відчуття комбінуються з нюховими, тактильними, термічними подразниками. Вибір їжі ґрунтується на вроджених механізмах і умовних рефлексах.

Смаковий аналізатор має 3 відділи:

І. Рецепторний ( периферичний ) відділ

ІІ. Провідниковий відділ

ІІІ. Центральний ( кірковий ) відділ

І. Рецепторний відділ

Рецепторні бруньки, які розташовані: на язиці, задній стінці глотки, м’якому піднебінні, мигдаликах, надгортаннику, головне місце розташування бруньок – це сосочки язика: грибовидні сосочки розташовані на тілі і кінчику язика, в кожній 8 – 10 бруньок,іннервуються лицевим нервом. Листовидні і конусоподібні сосочки розташовані в задній третині язика, іннервуються ІХ- Х парами черепно-мозкових нервів і включають в себе до 200 смакових бруньок.

Будова смакової бруньки.

Кожна брунька має 2 – 6 рецепторних клітин і опорні клітини. Смакові бруньки сполучаються з порожниною рота смаковими порами. Тривалість життя рецепторних клітин ≈ 250 годин, кожна рецепторна клітина має 30 – 40 мікроворсинок на боці, який звернений в просвіт пори, де контактує із смаковим подразником. Під впливом хімічного подразника в клітині виникає рецепторний потенціал ( РП ).

ІІ. Провідниковий відділ.

Провідниками всіх видів смакової чутливості є черепномозкові нерви: язикоглотковий нерв ( ІХ п ), барабанна струна ( УІІ п ) , блукаючий нерв ( Х п )

В ядрах цих центрів знаходиться 1-й нейрон смакової сенсорної системи. 2-й нейрон знаходиться в одиночному ядрі, 3-й нейрон знаходиться в ядрах таламуса, аксони яких передають імпульси в центральний відділ.

ІІІ. Центральний ( кірковий відділ )

Кірковий відділ – це ділянка кори задньої центральної звивини.

Сприймання смаку у людей різне, навіть зустрічаються випадки « смакової сліпоти «до окремих агентів.

Визначення смакового сприйняття:

Подразниками є речовини, які розчинні у воді. Існує 4 групи смакових речовин, що викликає відчуття смаку:

• кисле ( середня ділянка, край язика ), 0,2% р-н HCl максимально кислий;

• солоне ( край язика ), 10% р-н NaCl максимально солоний;

• гірке ( основа язика ), 0,1% р-н хініну максимально гіркий;

• солодке ( верхівка язика ) 20% розчин цукру сприймається максимально солодким

При змішуванні різних смакових речовин виникають нові смакові відчуття.

Смаковий аналізатор має високу ступінь адаптації особливо до солоного і солодкого.

Структурна функціональна організація нюхової сенсорної системи

Нюховий аналізатор забезпечує оцінку якості зовнішнього середовища (повітря, їжа ), приймає участь в регуляції травлення, формування емоцій.

Нюхова сенсорна система представлена 3 відділами:

1. рецепторний ( периферичний )

ІІ. провідниковий відділ

ІІІ. центральний ( кірковий ) відділ

І. Рецепторний відділ

Рецепторний відділ ( нюхова ділянка) знаходиться в порожнині носа ( верхній носовий хід і верхня частина носової перегородки ). Носовий епітелій має жовтувато-коричневе забарвлення. Рецепторна частина аналізатору представлена 3 видами рецепторних клітин:

• нюхові;

• опорні;

• базальні

Нюхові рецептори ( хеморецептори ) – це біполярні клітини, кількість ≈ 10 млн., аксони цих клітин утворюють нюховий нерв. На поверхні нюхової клітини виступають 6 – 12 війок ,які занурені в слиз, який запобігає пересиханню епітелію.

Наявність війок збільшує площу контакту рецептора з пахучими речовинами.

Опорні клітини мають циліндричну форму. Проходять через товщу епітелію. Рецептори нюху – це хеморецептори, дуже чутливі до пахучих речовин, один рецептор може збуджуватися 1 молекулою речовини, яка вступає в контакт зі слизовою оболонкою носових ходів. Чутливих нюхових рецепторів у людини велика. Але у деяких тварин їх кількість в 3 – 6 разів вище. Нюхові рецептори швидко адаптуються, за 2-5 сек.

ІІ. Провідниковий відділ.

Провідниковий відділ нюхового аналізатора, це нюховий нерв, І пара черепно-мозкових нервів, довгі відростки біполярних рецепторних клітин утворюють тонкі нитки, які проходять через отвори решітчастої пластинки решітчастої кістки в порожнину черепа і вступають в нюхові цибулини.

Нюхові волокна, що відходять від нюхових цибулин, утворюють нюховий тракт, який має декілька пучків, які направляються в різні відділи мозку ( це підкіркові центри ) особливість шляху в тому, що аферентні волокна не переключаються в зорових горбах і не переходять на протилежний бік головного мозку.

ІІІ. Кірковий відділ.

Кірковий відділ нюхового аналізатора розташований в області звивини морського коника, парагіпокампової звивини, її крючка. Тут формуються нюхові відчуття.

Нюховий аналізатор пов'язаний з лімбічною системою, тому забезпечує:

• емоційний компонент при сприйнятті запахів;

• відчуття задоволення чи навпаки;

• статева поведінка ( у тварин )

Класифікація запахів:

Відрізняють 10 тис. пахучих речовин, які групують в 7 класів – квітковий, м’ятний, мускусний, камфорний, ефірний, їдкий, гнилосний.

Суміш запахів сприймається як новий запах.

Найбільш розповсюджена теорія сприйняття запахів – це стереохімічна теорія, згідно якій на мембрані рецепторів є рецепторні ділянки 6 – 7 типів, які здатні зв’язувати молекули пахучих речовин певної форми і розмірів.

Методи дослідження нюхової чутливості – це ольфактометрія, тобто визначення порога чутливості до певної пахучої речовини за допомогою ольфактометра.