- •Лекція 1. Фізіологія як наука. Основні принципи регуляції фізіологічних функцій організму
- •Фізіологія, як наукова основа медицини
- •Фізіологія як експериментальна наука. Методи фізіологічних досліджень
- •Гомеостаз
- •Теорія невризма
- •Теорія функціональних систем п.К.Анохіна
- •Лекція 2. Фізіологія і властивості збудливих тканин. Фізіологія м’язів і нейронів
- •Механізм утворення та проведення збудження
- •Механізм проведення збудження по нервовим волокнам (мієліновим та безмієліновим)
- •Механізм проведення збудження по безмієліновим волокнам
- •Проведення збудження по мієліновим нервовим волокнам
- •Фізіологія скелетних і гладких м’язів, опорно – рухового апарату
- •Будова м’язового волокна
- •Механізми проведення збудження через нервово-м'язовий синапс. Будова нервово – м’язового синапса
- •Закономірності проведення збудження через нервово-м 'язовий синапс:
- •Стрілочками показано момент дії подразника на м’язове волокно.
- •Рухові одиниці
- •Сила і робота м 'язів. М'язова втома
- •Енергетика м 'язового скорочення. Фази теплоутворення
- •Властивості гладких м 'язів. Автоматія
- •Порівняння фізіологічних властивостей гладких і посмугованих м 'язів
- •Фізіологія нейрона. Збудження та гальмування в цнс. Інтегративна функція нейронних ланцюгів
- •Механізми і закономірності передачі збудження в центральних синапсах
- •Механізм передачі збудження через центральні хімічні синапси
- •Збуджувальні синапси, розвиток збуджувального постсинаптичного потенціалу
- •Сумація збудження і гальмування нейронами цнс
- •Види гальмування
- •Пресинаптичне гальмування
- •Пресинаптичне деполяризаційне гальмування
- •Постсинаптичне гіперполяризаційне гальмування
- •Значення гальмування
- •Функції спинного мозку
- •Провідникова функція спинного мозку
- •Спінальний шок
- •Особливості будови та функцій заднього мозку Довгастий мозок
- •2 .Статичні рефлекси постави
- •Рухові рефлекси середнього мозку, їх фізіологічне значення. Децеребраційна ригідність
- •Функціональна характеристика ядер гіпоталамусу
- •Структурно - функціональна організація мозочка, симптоми ураження
- •Лімбічна система
- •Функціональна організація кори великого мозку
- •Структурні особливості внс, відмінності від соматичної нервової системи
- •Порівняльна характеристика відділів внс
- •Механізм передачі збудження в синапсах внс.
- •Синапси вегетативної нервової системи, їх медіатори, блокатори та циторецептори
- •Вплив симпатичної нервової системи на функції організму.
- •Вплив парасимпатичної нервової системи на функції організму.
- •Порівняння впливу симпатичного та парасимпатичного відділу вегетативної нервової системи
- •Рефлекси внс
- •Вегетативні рефлекси стовбура головного мозку:
- •Гіпоталамус
- •Лекція 4. Фізіологія сенсорних систем План
- •Структурно-функціональна організація зорової сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація слухової сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація вестибулярної сенсорної системи
- •Структурно-функціональна організація шкірної сенсорної системи ( тактильний аналізатор )
- •Структурно-функціональна організація смакової сенсорної системи
- •Структурна функціональна організація нюхової сенсорної системи
- •Лекція 5.Фізіологія вищої нервової діяльності План
- •Ендокринна система
- •Структурно – функціональна організація ендокринної системи,
- •Властивості гормонів. Механізм дії гормонів на клітини – мішені
- •Регуляція синтеза і секреції гормонів, шляхи регуляції
- •Гіпофіз, цого гормони, механізм впливу
- •Роль гормонів прищитовидної залози в регуляції функцій організму
- •Ендокринна функція підшлункової залози
- •Поняття про стрес
- •Роль симпатико-адреналової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації
- •Роль гіпоталамо-гіпофізарно -наднирникової системи в регуляції неспецифічної адаптації організму до стресової ситуації. Основні впливи глюкокортикоїдів та мінералокортикоїдів на організм
Фізіологія, як наукова основа медицини
Фізіологія вивчає функції і механізми їх регуляції у здоровому організмі, тому вона є теоретичною основою медицини.
- більшість хвороб проявляється порушенням функції, тому без знань функцій здорового організму неможливо визначити шляхи лікування;
- лікар оцінює важкість захворювання за ступенем функціональних порушень, за величиною відхилень від норми;
- функціональні фізіологічні дослідження (ЕКГ, ЕЕГ, дослідження крові, сечі…) є основою клінічної діагностики, прогнозу захворювання. Мета лікування – це повернення функцій і механізмів їх регуляцій до вихідної норми;
- вивчення фізіології необхідне для наукового обґрунтування і створення умов здорового способу життя.
Фізіологія – це основа профілактичного напрямку в медицині (лікувальне харчування, здоровий спосіб життя).
Фізіологія як експериментальна наука. Методи фізіологічних досліджень
Фізіологія – це експериментальна наука.
Основні методи:
- спостереження процесу у звичайних умовах;
«наблюдение собирает то, что предполагает ему природа, опыт же берёт у природы то, что хочет», - И.П.Павлов.
експеримент (гострий і хронічний);
моделювання;
метод клінічного дослідження.
МЕТОДИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
МОДЕЛЮВАННЯ
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
ЕКСПЕРИМЕНТ
МАТЕМАТИЧНЕ
БІОЛОГІЧНЕ
ГОСТРИЙ
ХРОНІЧНИЙ
Гострий експеримент – дослідження проводять під наркозом, може супроводжуватись перерізуванням нервів, введенням різних речовин (в більшості випадків є летальним для піддослідних тварин).
Хронічний експеримент – дослідженню передує операція (введення фістули в протоку залози), а після одужання тварини проводять дослідження функцій в умовах, що максимально відповідають природним.
Моделювання функцій
Використовують модель, функціонально наближену до певного органу (штучне серце, нирка).
Методи клінічного дослідження – це використання біохімічних, біофізичних, електрофізіологічних методів, функціонально-діагностичне дослідження у пацієнтів можливе при обов’язковій умові – нешкідливість для людини.
В теперішній час змінився арсенал методів, що використовують у фізіологічних дослідженнях, широко використовують:
- флуоресцентні методи дослідження транспорту речовин у клітинах;
- оптична техніка для моніторингу об’єму клітини;
- фракціонування та очистка білків клітин;
- використання мічених антитіл, тощо.
Організм – це жива істота, що складається із взаємозалежних елементів, здатна до: самовідновлення, саморозвитку, самокерування.
Загальні властивості організму це:
- обмін речовин;
- подразливість;
- саморегуляція;
- самовідтворення;
- спадковість;
- мінливість.
Цілісність організму забезпечується такими факторами:
анатомічним об’єднанням всіх частин і взаємозв’язком між усіма частинами організму за допомогою:
а) рідини (кров, лімфа) – це гуморальна регуляція;
б) нервової системи – це нервова регуляція.
Організм може існувати при постійній взаємодії із зовнішнім середовищем, організм підтримує постійний зв'язок із зовнішнім середовище, який здійснюється через обмін речовин, енергії, інформації.
Як цілісна саморегулююча система, організм врівноважує свої взаємовідносини з умовами зовнішнього середовища, пристосовується до них в інтересах самозбереження (адаптація, компенсація, обмін речовин).
