Фізіологія, як наукова основа медицини
Фізіологія вивчає функції і механізми їх регуляції у здоровому організмі, тому вона є теоретичною основою медицини.
- більшість хвороб проявляється порушенням функції, тому без знань функцій здорового організму неможливо визначити шляхи лікування;
- лікар оцінює важкість захворювання за ступенем функціональних порушень, за величиною відхилень від норми;
- функціональні фізіологічні дослідження (ЕКГ, ЕЕГ, дослідження крові, сечі…) є основою клінічної діагностики, прогнозу захворювання. Мета лікування – це повернення функцій і механізмів їх регуляцій до вихідної норми;
- вивчення фізіології необхідне для наукового обґрунтування і створення умов здорового способу життя.
Фізіологія – це основа профілактичного напрямку в медицині (лікувальне харчування, здоровий спосіб життя).
Фізіологія як експериментальна наука. Методи фізіологічних досліджень
Фізіологія – це експериментальна наука.
Основні методи:
- спостереження процесу у звичайних умовах;
«наблюдение собирает то, что предполагает ему природа, опыт же берёт у природы то, что хочет», - И.П.Павлов.
експеримент (гострий і хронічний);
моделювання;
метод клінічного дослідження.
МЕТОДИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
МОДЕЛЮВАННЯ
СПОСТЕРЕЖЕННЯ
ЕКСПЕРИМЕНТ
МАТЕМАТИЧНЕ
БІОЛОГІЧНЕ
ГОСТРИЙ
ХРОНІЧНИЙ
Гострий експеримент – дослідження проводять під наркозом, може супроводжуватись перерізуванням нервів, введенням різних речовин (в більшості випадків є летальним для піддослідних тварин).
Хронічний експеримент – дослідженню передує операція (введення фістули в протоку залози), а після одужання тварини проводять дослідження функцій в умовах, що максимально відповідають природним.
Моделювання функцій
Використовують модель, функціонально наближену до певного органу (штучне серце, нирка).
Методи клінічного дослідження – це використання біохімічних, біофізичних, електрофізіологічних методів, функціонально-діагностичне дослідження у пацієнтів можливе при обов’язковій умові – нешкідливість для людини.
В теперішній час змінився арсенал методів, що використовують у фізіологічних дослідженнях, широко використовують:
- флуоресцентні методи дослідження транспорту речовин у клітинах;
- оптична техніка для моніторингу об’єму клітини;
- фракціонування та очистка білків клітин;
- використання мічених антитіл, тощо.
Організм – це жива істота, що складається із взаємозалежних елементів, здатна до: самовідновлення, саморозвитку, самокерування.
Загальні властивості організму це:
- обмін речовин;
- подразливість;
- саморегуляція;
- самовідтворення;
- спадковість;
- мінливість.
Цілісність організму забезпечується такими факторами:
анатомічним об’єднанням всіх частин і взаємозв’язком між усіма частинами організму за допомогою:
а) рідини (кров, лімфа) – це гуморальна регуляція;
б) нервової системи – це нервова регуляція.
Організм може існувати при постійній взаємодії із зовнішнім середовищем, організм підтримує постійний зв'язок із зовнішнім середовище, який здійснюється через обмін речовин, енергії, інформації.
Як цілісна саморегулююча система, організм врівноважує свої взаємовідносини з умовами зовнішнього середовища, пристосовується до них в інтересах самозбереження (адаптація, компенсація, обмін речовин).