Функціональна характеристика ядер гіпоталамусу

Гіпоталамус (підгір'я) складається із ядер, які являють собою підкіркові вегетативні центри, які регулюють функції всіх внутрішніх органів і сталість внутрішнього середовища. В експерименті, подразнюючи задні ядра гіпоталамуса, одержують ефекти активації симпатичної нервової системи:

• підвищується АТ тиск;

• прискорюється і посилюється діяльність серця;

• частішає дихання;

• збільшується легенева вентиляція;

• підвищується обмін речовин;

• збільшується рівень глюкози в крові;

• гальмуються функції ШКТ.

При подразненні передніх ядер спостерігаються протилежні ефекти, характерні для парасимпатичної нервової системи.

В середній ділянці гіпоталамуса знаходяться хемочутливі нейрони, які стежать за станом внутрішнього середовища організму (сприймають зміни Р_осм., рівень глюкози, і температуру тіла).

1. Таким чином, гіпоталамус регулює гомеостаз внутрішнього середовища.

2. Гіпоталамус регулює всі види обміну речовин, температуру тіла, діяльність серцево-судинної, травної, сечостатевої системи.

3. Гіпоталамус регулює емоційну поведінку ( досліди з самоподразненням « центрів задоволення» щурів).

4. У гіпоталамусі розміщенні центри насичення, голоду, спраги.

5. Нейросекреторні клітини задніх ядер виділяють гормони вазопресин та окситоцин, які по аксонах цих нейронів надходять в нейрогіпофіз (задня доля), а звідти вже виділяються в кров.

Тому, гіпоталамус виступає структурою, що інтегрують гуморальні (ендокринні) механізми регуляції вегетативних функцій.

Наявність в гіпоталамусі центрів, що інтегрує нервові механізми регуляції вегетативних функцій, а також нейросекреторних клітин, дають змогу інтегрувати нервові та гуморальні механізми регуляції вегетативних функцій.

Структурно - функціональна організація мозочка, симптоми ураження

Мозочок знаходиться в задній черепній ямці. В ньому розрізняють дві півкулі і черв'як, їх поверхні мають поперечні борозни. Мозочок складається із сірої і білої речовини.

Сіра речовина утворює: кору мозочка і ядра, найбільші з яких зубчасте, шатровидне, пробковидне. В корі три шари, грушоподібні нейрони Пуркіньє - це еферентні нейрони кори мозочка, це гальмівні клітини.

Біла речовина утворює: провідні шляхи, які представлені трьома парами ніжок ( верхні, середні і нижні).

Нижні ніжки сполучають мозочок з довгастим мозком, середні - з мостом, верхні - з середнім мозком.

Мозочок (Мз) відіграє дуже важливу роль в координації рухів і виконує цю функцію на основі своїх аферентних та еферентних зв'язків. По аферентним волокнам сигнали поступають в кору мозочка, яка має складну будову та забезпечує тонку обробку поступившої інформації.

Аферентні зв'язки Мз:

1. Від рецепторів шкіри та пропріорецепторів Мз отримує інформацію по спіно-церебелярних шляхах; ця інформація забезпечує можливість контролю за рухом, який здійснюється.

2. Від вестибулорецепторів (через вестибулярні ядра) - контроль за збереженням рівноваги при русі.

3. Від всіх рухових ядер стовбуру (ретикулярна формація, краєві ядра).

4. Від базальних ядер.

5. Від моторної і асоціативної кори (від моторної кори надходить копія команди до виконання руху, яка відправляється до мотонейронів; від асоціативної кори - інформація про ціль руху).

6. Від зорових та слухових рецепторів - контроль за рухами, які відбуваються.

Еферентні зв'язки Мз:

1. З руховими ядрами стовбуру (ретикулярна формація, вестибулярні ядра, червоні ядра), через які Мз здійснює вплив на мотонейрони і на м'язи.

2. З базальними ядрами.

3. З асоціативною та моторною корою.

4. З гіпоталамусом.

Таким чином, зв'язки Мз обширні і нерідко є двосторонніми (з корою, з базальними ядрами, з руховими ядрами стовбуру). Мз отримує інформацію про характер руху від рецепторів і при необхідності може швидко корегувати ці рухи та їх програму. При цьому різні відділи Мз здійснюють корекцію різних рухів.

Функції мозочка вивчені на тваринах у яких повністю або частково видалено мозочок. Таке втручання відбувалося на руховій активності тварин: тварина в перші дні не може піднятися, стоїть на широко розставлених лапах, тремтить. Жаба із зруйнованим мозочком виконує «манежні» рухи - рухається по колу.

Таким чином ,моторні функції мозочка такі :

• бере участь у регулюванні пози і м’язового тонусу;

• виправлення повільних цілеспрямованих рухів;

• координування рухів;

• правильне, точне виконання цілеспрямованих рухів, команда до виконання яких надходить від кори ГМ;

• уточнення і запам’ятовування складних усвідомлених рухів.

Основні симптоми ураження Мз у людини. Механізми їх виникнення

1. Атонія - порушення тонусу м'язів, що спричиняється порушенням впливу Мз на стовбурові рухові ядра (ретикулярна формація, вестибулярні ядра), на мотонейрони спинного мозку. Зниження тонусу мязів зумовлює астенію (втому).

2. Дизеквілібрія - порушення рівноваги. Пов'язана з випаданням корегуючих впливів Мз на вестибулярні ядра Дейтерса, походка змінена «півняча походка».

3. Атаксія - невпорядкованість рухів. Проявляється у вигляді:

а) дисметрія - порушення амплітуди рухів, хитка «п’яна» хода;

б) порушення направленості рухів, мета і рух не співпадають.

В основі атаксії лежать порушення координації м'язів агоністів та антагоністів. .

4. Астазія - безперервне тремтіння голови, кінцівок, ене виконує точні рухи

5. Порушення артикуляції мови. У хворого порушуються вегетативні функції, бо Мз впливає на обмін речовин, судинний тонус. Компенсація функцій мозочка відбувається за рахунок кінцевого мозку.