3.Специфічні риси філософського знання

Філософські знання мають найбільш високий рівень узагальнення, в результаті якого виділяються спільні риси, ознаки, зв’язки, відношення речей і процесів, що мають місце в об’єктивному світі. Процес узагальнення здійснюється шляхом абстрагування – логічного засобу відхиляння від того, що не є предметом дослідження на даному етапі пізнання і концентрація уваги на тому, що є таким предметом. 2) Філософські знання – це знання найбільш загальних проблем буття, а саме: світу, його єдності, людини, її походження, мислення, пізнання, розвитку суспільства тощо. Іншими словами, це знання загального в системі відношення “світ – людина – діяльність”. 3) Філософське знання – це таке знання, котре дає можливість з допомогою свого понятійного апарату адекватно відобразити рух і розвиток – біжучість всього існуючого. 4) І, нарешті, останнє. Філософське знання складає теоретичну основу світогляду, з допомогою якого людина здатна відобразити цілісну картину світу в його багатоманітності.

специфіка філософського знання полягає в тому, що, будучи

надзагальним, воно, на відміну від наукового, не має чіткого укорінення у

факти. А на відміну від мистецтва, з яким його споріднює оцінювальне

відношення до дійсності, філософія все-таки ґрунтується на засадах розуму,

передбачає певну, хоч і не чітку, відповідність дійсності. Філософське знання неоднорідне. Вчення про простір і час, про закони

і правила мислення максимально наближене до наукового, а такі поняття, як

«свобода», «ідеал», «Бог», «добро» і «зло», виходять за межі науки. Це дає

підстави стверджувати, що філософія не відповідає всім вимогам науковості,

вона принаймні відхиляється від того зразка науки, яким є, наприклад,

природознавство. наукове знання є об’єктивним, воно не залежить від переконань та

ідеалів вченого, а філософське — пройняте суб’єктивністю. Воно, будучи

світоглядним, охоплює оцінювальне і практичне ставлення людини до світу.

Це є знання певного суспільства і певної особи, яка сповідує певні цінності. однією з особливостей філософського знання є його спрямованість на подолання проблем, усвідомлення незавершеності процесу пізнання. основная специфика философского знания как уже отмечалось заключается в его двойственности, так как оно имеет очень много общего с научным знанием (предмет, методы, логико-понятийный аппарат), но в то же время не является научным знанием в чистом виде; главное отличие философии от всех иных наук заключается в том, что философия является теоретическим мировоззрением, предельным обобщением ранее накопленных человечеством знаний; предмет философии шире предмета исследования любой отдельной науки, философия обобщает, интегрирует другие науки, но не поглощает их, не включает в себя всенаучное знание, не стоит над ним;

имеет сложную структуру (включает онтологию, гносеологию, логику и т.д.) носит предельно общий, теоретический характер; содержит базовые, основополагающие идеи, которые лежат в основе других наук; во многом субъективно - несет в себе отпечаток личности и мировоззрения отдельных философов; является совокупностью объективного знания, ценностей, нравственных идеалов своего времени, испытывает на себе влияние эпохи; изучает не только предмет познания, но и механизм самого познания; имеет качество рефлексии - обращенности мысли на саму себя (познание обращено как на окружающий мир. Так т и на само себя);

испытывает на себе c ильное влияние доктрин, вырабатываемых прежними философами; в тоже время динамично - постоянно развивается и обновляется; неисчерпаемо по своей сути; ограничено познавательными способностями человека (познающего субъекта), имеет неразрешимые, «извечные» проблемы (происхождение бытия, первичность материи или сознания, происхождение жизни, бессмертие души, наличие или отсутствие Бога, его влияние на мир), которые на сегодняшний день не могут быть достоверно разрешены логическим путем.