Текст як інформація: закони її змін під час пізнання

У розділі про соціальне призначення мови акцентувалося, що текст серед інших головних завдань виконує функції пізнання (світомоделю- вання) та повідомлення, а це означає, що він несе в собі дані про наше буття і тому може бути розглянутим як інформація. Ця лексема (від лат. informatio - "пояснення, повідомлення") отримала статус терміна у другій половині XX ст. і прийшла з кібернетики. І хоча там це по­няття тлумачилось по-різному (від "змісту будь-якого повідомлення"¹⁵³ через "повідомлення про дані"¹⁵⁴ до "змісту; який присвоюється даним за рахунок договорів"¹⁵⁵), все ж воно мало загальний інваріант як "зв 'я- зок у будь-яких цілеспрямованих системах, визначаючий їх цілісність, сталість, рівень функціонування",¹⁵⁶ незалежно від того, будуть це біо­струми в організмах, сигнали в електронних мережах чи рух людських знань у громадських системах.Але в логіці та побуті, де поняття інформації теж поширилось, під нею стали розуміти сукупність об'єктивних знань щодо фактичних да­них і залежностей між ними. Такі полярні крайнощі (конвенціональні зв'язки у першому випадку та об'єктивні знання у другому) вплинули на семантичне наповнення терміна "інформація" у мовознавстві, де він став використовуватись як синонім до лексеми "зміст," але у подвій- ному значенні: зміст, який вкладає автор у своє висловлювання, і зміст, який витлумачує адресат із тексту адресанта.

Оскільки така різниця у значеннях поняття "інформація" не викликає суттєвих аналітичних перешкод, то з боку лінгвопоетики є сенс розгля­дати термін "інформація" як синонім до термінів "текст", "висловлю­ваннія", "дискурс", "фрейм", враховуючи, зрозуміло, ті змістові нюанси останніх чотирьох понять, про які йшлося у вище наведених розділах.

Саме з погляду на те, що текст є вербальним втіленням певної ін­формації, можна до теорії і практики її аналізу застосувати математич­ну модель категорії "інформація", запропоновану ще у 1965-ому році для штучного інтелекту провідним математиком світу російським ака­деміком А. М. Колмогоровим, який стверджує, що кількість інформа­ції втрачається під час передання останньої від адресанта до адресата (отже, і під час "перекодування" її мовою аналізу).¹⁵⁷

Саме тому найважливішою складовою частиною теорії інформації є розділ про передання інформації, засади якого заклав американський математик К. Е. Шеннон. Головними категоріями цього розділу є ен­тропія (невизначеність інформації) та кількість (визначеність) інфор­мації, якими характеризується пропускна здібність каналу зв'язку, для успішного використання якого інформацію треба спочатку закодувати за певним алгоритмом, а потім декодувати за новим алгоритмом (для автора тексту це буде задум, його реалізація у конкретній текстожанро- вій формі та спрямованість на певного читача як соціального угрупу­вання, для філолога-аналітика - сприйняття змісту оригіналу для себе, перетворення його для майбутнього читача, порівняння зробленого аналітичного варіанту з першотвором).

Складність названого процесу передання інформації (алгоритм- кодування-канал зв'язку-алгоритм-декодування) і викликає неминучу втрату інформації на кожному із п'яти вказаних етапів, тому її аналі­тичне сприйняття можна назвати інформативним, або констатуючим.