Посібник є складовою частиною навчально-методичного ком­плексу з педагогіки, до якого входять підручник "Педагогіка", практикум, хрестоматія. Тому користуватися пропонованим по­сібником необхідно в комплексі з підручником "Педагогіка" (Кузь-

мінський А.І., Омельяненко В.Л. Педагогіка: Підручник.__К.:

Знання, 2003, 2004, 2006).

Таким чином, матеріал пропонованого навчального посібника сприятиме розширенню можливостей студентів в оволодінні знан­нями, уміннями і навичками з теорії навчання та виховання, підви­щенню інтересу до предмета, усвідомленню педагогіки як при­кладної науки. Водночас він сприятиме впровадженню модуль-но-рейтингового підходу до аналізу й оцінювання навчальної діяльності школярів.

■

*■■■(■ .

Розділ І

ЗАГАЛЬНІ ОСНОВИ ПЕДАГОГІКИ

Тема 1. Учитель і суспільство. Тема 2. Предмет і зав­дання педагогіки. Тема 3. Розвиток і формування особи­стості. Тема 4. Мета і завдання виховання. Тема 5. Си­стема освіти в Україні. Завдання для контрольної робо­ти за розділом "Загальні основи педагогіки"

"Педагогіка — не наука, а мистецтво, — найобширніше, складне, найвище й найнеобхідніше з усіх мистецтв. Ми­стецтво виховання спирається на науку. Як мистецтво складне й обширне, воно спирається на безліч обширних і складних наук; як мистецтво, воно, крім знань, вимагає здібностей, нахилу, і як мистецтво ж, воно прагне до ідеалу, якого вічно намагається досягти і який цілком ніколи не­досяжний: до ідеалу довершеної людини. Сприяти розвит­кові мистецтва виховання можна тільки взагалі поширен­ням серед вихователів тих найрізноманітніших антропо­логічних знань, на яких воно ґрунтується".

КД. Ушинський

"Педагогіка є найбільш діалектична, рухлива, найбільш складна і різноманітна наука. Ось це твердження і є основ­ним символом моєї педагогічної віри".

А.С. Макаренко

■

Темаї

УЧИТЕЛЬ І СУСПІЛЬСТВО

■

■ ■ .

1.1. Педагогічні поняття

Професія, спеціальність, педагогічна майстерність, педагогіч­на техніка, психотехніка, професіограма.

1.2. Завдання для самостійної роботи

1.2.1. Зверніться до педагогічної спадщини Я.А. Коменсько-го, Й.Г. Песталоцці, А. Дістервега, К.Д. Ушинського, Ж.-Ж. Рус­со, А.С. Макаренка, В.О. Сухомлинського та ін. і випишіть їхні думки про місце і роль учителя в суспільстві, його якості та вміння.

1.2.2. Проаналізуйте вплив особистості вчителя на станов­лення вас як особистості. Викладіть свої думки у творчій роботі на одну із запропонованих тем: "Учитель у моєму житті", "Мій ідеал учителя".

1.2.3. Використовуючи джерела народної педагогіки (народні легенди, прислів'я, казки, національні звичаї), випишіть мірку­вання народу про значення учителя в житті людини і розвитку суспільства.

1.2.4. Зверніться до професіограми учителя-вихователя і ви­значте рівень сформованості у вас певних якостей та умінь (ко­ристуйтесь десятибальною шкалою: 0,1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9).

1.2.5. Користуючись пропонованою методикою, визначте, на­скільки об'єктивно ви підійшли до вибору педагогічної професії.

Методика "Твої професійні можливості"

Мета: визначити професійну спрямованість особистості. Хід виконання

1. Прода­вець. 2. Учитель початкових класів	11. Слюсар. 12. Радіо-монтажник	21. Садів­ник. 22. Зоотех­нік	31. Кресляр. 32. Друкар­ка	41. Маляр. 42. Гравер
3. Токар. 4. Автослю­сар	13. Ветери­нар. 14. Тварин­ник	23. Плано­вик. 24. Радіо­оператор	33. Архітек­тор. 34. Фото­граф	43. Учи­тель стар­ших класів. 44. Няня
5. Геолог. 6. Ґрунто­знавець	15. Еконо­міст. 16. Оператор-програміст	25. Актор. 26. Шліфу­вальник діамантів	35. Вихова­тель дитсад­ка. 36. Офіціант	45. Майс­тер зв'язку. 46. Швачка
7. Коректор. 8. Програ­міст	17. Худож­ник. 18. Музи­кант	27. Викла­дач техні­куму. 28. Адміні­стратор установи	37. Шофер. 38. Електро­слюсар	47. Агро­ном. 48. Біолог
9. Модель­єр. 10. Шліфу­вальник скловиробів	19. Викла­дач ВНЗ. 20. Лікар	29. Інже-нер-буді-вельник. 30. Електро­монтажник	39. Лісни­чий. 40. Пасічник	49. Теле­графіст. 50. Полі­графіст

2. У кожному квадраті закресліть небажану для вас про­фесію і залишіть найбільш привабливу.

3. У кожному вертикальному стовпчику співставте між собою п'ять професій і оцініть їх за п'ятибальною систе­мою (краща — "5" і до "1" без повторення), проставляючи оцінку у лівому нижньому куті.

4. Те саме виконайте по горизонталі, проставляючи оцінку у верхньому правому куті.

5. Складіть таблицю у квадратах з літерними позначен­нями. Кожен квадрат цієї таблиці відповідає певному квад­рату означеної професії.

Л	т	п	3	X
т	п	3	X	л
п	3	X	л	т
3	X	л	т	п
X	л	т	п	3

6. За кожною літерою порахуйте кількість балів із двох оцінок у кожному квадраті (5 квадратів за кожною лі­терою).

7. Складіть таблицю для занесення в неї загальних ре­зультатів.

Коди професій	Л	Т	п	3	X
Кількість балів
Місце за значенням

8. Підсумуйте кількість балів за кожною літерою і за­несіть у таблицю та визначте місце за сумою балів (най­більше — 1-ше місце).

9. Розшифруйте коди літер: Л: людина — людина;

Т: людина — техніка;

П: людина — природа;

3: людина — знакова система;

X: людина — художній образ.

1.2.6. Проаналізуйте педагогічні ситуації з погляду прояву в них якостей та умінь учителя-вихователя.

Ситуація 1

Пам'ятаю, я рано почав задумуватися над тим, ким я буду, коли виросту. Захоплювало багато що, та до одина­дцяти років з категоричністю, яка властива цьому вікові, вирішив, що для мене можливі лише два шляхи — або ак­тора, або поета. Кожен з цих шляхів манив, і я не знав, якому надати перевагу...

Час ішов, а я так і не міг вирішити остаточно, ким бути — актором чи поетом. Зрозуміло, ні про який третій шлях не могло бути й мови. Коли б мені сказали тоді, що все моє свідоме життя буде віддане вчительській справі, я б ні за що не повірив.

І раптом сталося так, що саме професія учителя відсу­нула на задній план всі попередні прагнення, зайняла мою дитячу уяву. Ця професія стала для мене найважливішою, єдиною метою життя, і я зовсім по-іншому став оцінювати працю моїх вихователів. А трапилося це все так.

У 8-й клас середньої школи я прийшов з відмінним свідоцтвом і схвальною характеристикою. На мітингу, при­свяченому початку нового навчального року, я читав свої вірші. Познайомився з новими товаришами — Павлом, Леонідом і Євгеном. Вони жартували зі мною і були особ­ливо уважними.

Після уроків ми зустрілися знову, тинялися вулицями поселення, обійшли парк культури і відпочинку. Я читав їм свої вірші, вірші улюблених поетів. Години через дві, відчу­ваючи, що запас цікавих відомостей вичерпався, я почав прощатися, посилаючись на незручність будити господарку квартири.

— Що ти, — заперечив Павло, — тут не село, так рано спати не лягають. Подивися, скрізь світло...

— Тут одна ідейка виникла, — звернувся до мене Льо­ня. — Справа, певне, дитяча, навіть до певної міри пустот­лива...

— Просто хочемо посмакувати яблучок нинішнього вро­жаю, — заявив Павлик...

Хлопці розповіли, що поряд, за парканом, є сад із дуже смачними яблуками, сад не охороняється: господар хворіє, йому не до яблук.

Я не погодився. Тоді хлопці почали кепкувати з мене.

— Про це турбуватися не варто, питання про сміливість не його тема, — глузуючи промовив Павлик, звертаючись до Льоні. — Наш товариш хороший хлопець, віршики пише, уроки старанно вчить, може поговорити про високі матерії. Але, щоб ризикнути, — це ні, полиште. Бувають такі.

Хлопці засміялися. Я стояв принижений. І раптом, не тямлячи себе, кинувся до паркану і в одну мить опинився з другого боку, в саду...

Опинившись за парканом, я швидко видерся на перше дерево. І лише тоді зрозумів, що вчинив безглуздо. Для чого я тут? Яблука? Але вони мені не потрібні. Нести хлопцям? Ні, це вже занадто! Швидше, швидше звідси! Я ухопився за сучок, щоб зістрибнути на землю. Важка гілляка боляче вдарила по обличчю, на землю впало кілька яблук. І рап­том я почув поблизу собачий гавкіт. Великий собака бігав навколо дерева. Тікати було нікуди. Я притиснувся до стов­бура. Гавкіт не припинявся.

— Хто там, Барсе?.. Ну, перестань же, заспокойся! — почувся чийсь голос.

До яблуні йшов той самий чоловік, який так уважно дивився на мене, коли я виступав на шкільному мітингу. Це був старий учитель, перед яким я читав вірші про обо­в'язок і честь. Я згорав від сорому.

Заспокоївши собаку, господар підняв голову і, здавалось, лише тепер помітив мене.

— Ви у безпеці, — звернувся до мене господар саду. — Можете спокійно злазити. І прошу вибачити мого друга за негостинність.

З голосу господаря саду не було помітно, щоб він сер­дився. І хоча ця незвичайна сценка здавалась досить штуч­ною, я відчув, що загроза, яка нависла наді мною, стала мен­шою. Але я як і раніше перебував у гарячковому стані і мовчки сидів на дереві. Лише після третього запрошення злізти мені вдалося видавити кілька слів про собаку.

— Чуєш, Барсе, тобі не вибачають, і правильно. Це не жарт — загнати людину на дерево! Що ж, тобі тут робити нічого. Марш додому!

Собака побрів у глибину саду.

— Давайте познайомимося, — сказав господар, коли я опинився на землі. — Мене звуть Євген Володимирович. А вас?

Він підійшов ближче і уважно подивився на мене.

— Так ми десь уже з вами зустрічалися!.. Ах, он де!.. Пам'ятаю, пам'ятаю.

Я ледве тримався на ногах і не міг відкрити рота.

— Треба ж такому трапитися! Ось і відпускай Барса. Ну, тепер уже все позаду. Заспокойтесь, будь ласка. Підемо, чого тут стояти.

Євген Володимирович обережно поклав руку на моє плече і зітхнув.

— Зізнаюсь, я теж винен. Не можу собі вибачити, що не зустрів.

Я мовчав. Євген Володимирович очевидно, добре розумів мій пригнічений стан і більше ні про що не запитував. Він говорив сам.

Ми йшли алеєю. Поміж деревами видно було кілька вуликів. Місяць зовсім звільнився від хмар, і стало світліше. Євген Володимирович розповідав, як він доглядає за садом...

Ідучи поряд з Євгеном Володимировичем, я як і раніше не міг вимовити жодного слова. Були хвилини, коли я гото­вий був розплакатися і про все йому розповісти. Але щось стримувало мене.

Ми підійшли до будинку.

— Ось тут я живу. Прошу зайти. Думаю, вам сподо­бається моя колекція мінералів...

Бачачи, що я не наважуюсь скористатися запрошенням, він добродушно сказав:

— Що ж, це можна й потім. Я так захопився розповід­дю про дерева, що навіть забув запитати, чи маєте ви час. Якщо поспішаєте, не буду затримувати...

Я мовчав. Що сказати? Як вчинити? У голові був якийсь туман.

— Так, забув зовсім... Одну хвилиночку, — промовив Євген Володимирович і швидко сховався за деревами. Не встиг я подумати, чим пояснити таку поспішність, як він знову стояв біля ґанку.

— Якщо немає часу зайти, то візьміть, будь ласка, — сказав учитель, протягуючи великий кульок. — Тут яблу­ка моїх сортів. Не ображайте старого, візьміть. Це від усієї душі...

Не пам'ятаю, як я взяв подарунок, як подякував Євгену Володимировичу. Але і тепер пам'ятаю як пашіло моє об­личчя, як давили сльози...

— Ну, нічого, нічого... Все добре, — говорив учитель, лед­ве торкаючись мого плеча. Відчувалося, що він і сам був схвильований тим, що трапилося. — Давайте, я вас прово­джу трошки. Ось і хвіртка. Коли прийдете наступного разу, краще скористайтесь цією штукою. — І Євген Володими­рович показав на кільце механічного дзвінка.

— Дорогу знаєте, не заблукаєте?.. Що ж, до зустрічі. Щасливої дороги! — сказав Євген Володимирович і про­стягнув мені руку...

Ніч пройшла без сну.

Зібравши речі, я вирішив негайно піти з селища. Треба було подумати, що сказати дома, як поясняти, чому прибіг вночі. Можливо, краще все ж таки дочекатися ранку?

Я став пригадувати, як пройшов увесь день, і безжально засуджував кожен свій крок...

Євген Володимирович здався мені дуже дивною люди­ною. Я просто не міг зрозуміти, чому мене, підлітка, який заліз до його саду, він називав на "ви", чому проводжав і навіть запрошував у гості. Він що, і насправді не вважає мене злодієм? Але ж кожному зрозуміло, для чого я заліз на яблуню! А він кілька разів сказав, що в цьому винен лише собака, і навіть вибачався за Барса...

Я плутався у здогадках і почав подумувати, а чи це не хитрість. Та все ж я не залишив школи. Євген Володими­рович заміняв у нашому класі учительку математики. Я весь час боявся, що він розкаже про мій негідний вчинок. Переживав, чекав гіршого. Одного вечора учитель запро­сив мене до свого будинку.

Я йшов, як і в той пам'ятний вечір, ледве переставляю­чи ноги.

До горла підступив клубок. Хотілось повернутись і втекти.

— А ви даремно так переживаєте, — ніби вгадавши мої думки, заговорив учитель. — Я все знаю і на вас анітрохи не ображаюся. Я і тоді подумав, що ви не винні, що хлопці вас підбили.

І, подивившись мені в очі, усміхнувся:

— Давайте про це забудемо. Будемо друзями...

З того часу пройшло багато років. Зустріч з Євгеном Володи­мировичем, роки навчання у нього визначили напрямок мого

життя, сформували особливу прихильність до обраного шля­ху, внутрішню готовність до діяльності педагога*.

Ситуація 2

Шестикласниця Наталя В. читала цікаву книгу і уроки не готувала, розраховуючи, що її не запитають. І ось на­ступного дня в її щоденнику з'явилися двійки з алгебри і фізики.

— Ти, Наталю, сьогодні мене засмутила, — сказала на перерві Людмила Олексіївна.

Весь наступний день Наталя не знаходила собі місця. Найбільше вона боялася, що про двійки дізнаються батьки. Адже Людмила Олексіївна так часто буває у них дома...

У неділю гості вітали Наталиного батька з днем наро­дження.

Сімейні урочистості були у повному розпалі, коли про­лунав дзвінок.

Наталя кинулась відкривати двері.

— Дозвольте зайти, — почувся знайомий голос. Дівчинка завмерла: перед нею стояла Людмила Олек­сіївна.

— Як добре, що ви прийшли. Ми вам дуже раді, про­ходьте, будь ласка, — сказав учительці батько Наталі.

— Я до вас у справі, ненадовго.

— Ваша учениця чудово пече пиріжки, покуштуйте, — запропонували гості.

— Пироги справді смачні, але, зізнатися, я тут ні при чім, — сказала Людмила Олексіївна, і всі засміялися.

— Скажіть, як вчиться Наталя? — запитав хтось із го­стей.

"Ну, все пропало... На скаже?" — з відчаєм подумала Наталя.

— А хіба ви не знаєте? — запитала учителька. — Ната­ля — одна з моїх кращих учениць. Вона буде намагатися, щоб у другому півріччі у неї були лише четвірки і п'ятір­ки. Так, Наталю?

— Буду, обов'язково буду вчитися тільки на "п'ять"! — вигукнула дівчинка.

Як багато ніжних слів хотілося їй сказати. А Людмила Олексіївна, ніби вгадуючи її думки, сказала:

— Ну от і добре! *

Ситуація З

7-й клас. Про нього йде "слава" як недисциплінованого, неорганізованого. Та ось цікава деталь: не у всіх учителів учні можуть "показати" себе. З гіршого боку, певне. Ро­сійську мову веде Ганна Кузьмівна. Вимоглива, сувора. Гу­ляти не дає. Але як тільки переходить до пояснення ново­го навчального матеріалу, всю увагу зосереджує на його змісті, логіці пояснення. Учні уже давно помітили, що в цей час вона не бачить всіх учнів. Ось тоді і можна зайнятися сто­ронніми справами. Мешканці задніх парт дозволяють собі вільності. Правда, якщо попадешся, то галасу буде багато.

Фізик Дмитро Андрійович заходить до класу рішуче. Зразу схоплює всіх разом і кожного зокрема. Пояснює но­вий матеріал і, не перериваючи розповіді, тихенько підхо­дить до Віктора Л., який сидить за задньою партою, простя­гає руку, і той, дещо нерішуче, витягає з кишені іграшковий пістолет і передає його Дмитру Андрійовичу. Учитель так само тихо, не говорячи ні слова, кладе іграшку у свою ки­шеню, не перериваючи розповіді.

Малює на дошці схему фізичних процесів і раптом:

— Тихенько, діти, Андрій їсть. Не будемо йому заважа­ти. Увага на дошку.

І це ніби і не повертаючись до класу. Або з тієї ж по­зиції:

— Галинко, фотографію і я хотів би подивитися. Але на перерві.

Це якось раптом, несподівано. Андрій ховає свого пи­ріжка, Галя здригається, ніяковіє і зосереджує свою увагу на дошці.

На перерві учні обступають вчителя і не можуть стри­мати своєї допитливості:

— Дмитре Андрійовичу, а як ви дізналися, що у мене в кишені пістолет? Адже я його навіть не діставав?

— Дмитре Андрійовичу, як ви ото малюєте на дошці схему і бачите все, що робиться в класі?

— Секрет фірми, хлопці та дівчата, — жартує вчитель. — Готувався працювати в цирку, а потрапив до вас. Виступи фокусників бачили?

Такий жарт подобається дітям. Вони теж розуміють, що це не якісь там фокуси, а майстерність Дмитра Андрійови­ча. Вона і стримує їх, організовує і навіть захоплює. Учні переконуються, що їхні фокуси і дрібні витівки на уроці в Дмитра Андрійовича не проходять. Тому краще без них.

Ситуація 4

Пам'ятаю маленького Дмитрика. Це було в 3-му класі... Уявіть собі: йде урок граматики. Ви пояснюєте біля дош­ки правило, всі слухають, записують приклади. Пише ніби­то й Дмитрик, але серце ваше непокоїться за цього хлопчи­ка. В очах у нього — ніби живі намистинки, чимось він зараз зайнятий, щось йому не до граматики. Підходите ти­хенько до хлопчика й бачите: перед ним напіввідкрита сірникова коробка, у ній щось ворушиться. Дмитрик увесь там, у коробочці його очі й думки. Придивляєтесь — у ко­робці жук, якийсь незвичайний, з одним рогом; як пилкою, ріже він і не може перерізати дверці своєї тюрми.

Можна, звичайно, розгніватися, довести хлопчика до сліз, а себе — до нервового тремтіння, але що з цього? Єдине, чого ви досягнете, — час буде витрачено даремно, жук стане роз­вагою для всього класу, діти заздритимуть Дмитрикові й підсміюватимуться над вашим гнівом.

Нехай не дає вам спокою в цю мить думка: що робить­ся в твоїй душі, дитино? Чому ти не зміг змусити себе відкла­сти жука на півгодини й зрозуміти граматичне правило? Ви берете коробочку, закриваєте її, кладете в кишеню, кла­дете руку на голову Дмитрика, ще раз пояснюєте правило, хлопчик пише; бачите, він зрозумів: бувають же такі діти

— одним оком дивиться на однорогого жука, другим на дош­ку — і все-таки щось залишається в голівці.

Після уроків Дмитрик підходить до вашого столу, мов­чить, нахиливши голову. Чорні намистинки очей ледве бли­щать, сховані під довгими віями. Але від вас він не може приховати, що в його очах усе-таки грають бісики. Віддає­те Дмитрикові жука і просите розповісти: де він знайшов таку дивну істоту, як це йому вдалося примусити жука "пиляти" дверці темниці, що він далі думає робити з жу­ком? Дмитрик охоче розповідає, він тягне вас за рукав до чагарника, де, за його словами, такі ось жуки вилазять на світло і літають один раз на три роки*.

Ситуація 5

Йду по коридору. Біля дверей 6-го класу стоїть учень Коля Н.

— Чому ти тут стоїш? — запитую.

— Сергій Іванович вигнав з класу, — ніяково відповідає учень.

— Що ж ти скоїв?

— Хтось на уроці свиснув, а вчитель подумав, що то я, забрав щоденника і ось...

— І ти, Колю, не свистів? А хто ж це зробив? — допи­туюся.

— Я справді не свистів, — мнеться учень. — А хто на­справді свистів я... Хай сам скаже...

Розмова з учителем після уроку не дає результату. Сергій Іванович стоїть на своєму:

— Ще не вистачало, щоб учні на моїх уроках свистіли. Я в щоденнику батькам Колі Н. зрозуміло написав, щоб привчили свого свистуна до порядку...

Нашу розмову чула вчителька географії Оксана Петрів­на. Поділилася своїм досвідом;

— У мене нещодавно, Сергію Івановичу, трапився по­дібний випадок. Але в 7-му класі. Пояснюю новий матері­ал, у класі тиша. І раптом хтось так собі тихенько свиснув.

Я відійшла від карти, подивилася на хлопців, які сиділи праворуч біля вікна, і сказала:

"Погано, хлопці, свистите. Треба навчитися... А то як молоденькі півники, що ще тільки вчаться кукурікати". І, заклавши в рот два пальці, свиснула що було духу. Добре таки свиснула. Дівчатка аж вуха позатуляли. А хлопці зненацька зробили великі очі, а дехто навіть і рота роз­крив. При цьому додала: "Хто хоче навчитися по-справж­ньому свистіти — навчу. Чекаю на заявки". І продовжила пояснення навчального матеріалу. Уже після уроку хлопці з цікавістю розпитували, де навчилася та як самому навчи­тися. Більше до цього питання не поверталися...

Ситуація 6

Сьогодні у 4-му класі все не так. Як минулого року. Тоді, бувало, на всі уроки приходила Катерина Степанівна. Сьогодні на перший урок прийшов Іван Петрович. Він ви­кладає математику. А Сергій Павлович — географію.

Іван Петрович, сівши до вчительського столу, відразу побачив собаку Бровка — друга нашого Альоші. Четвер­тий рік ходить наш Альоша в школу і четвертий рік поруч з ним кожного дня ходить і Бровко. Та ще й маленьку торбинку з Альошиним сніданком носить. Знає Бровко, що в цій торбинці є смачні речі і для нього. Всі уроки сидить Бровко перед вікном і торбинку із сніданком стереже. Катерина Степанівна звикла до Бровка. Якби все було, як і минулого року, якби всі уроки вела Катерина Степанівна, вона сказала б привітно: "Як почуває себе Бровко?". Бров­ко довірливо подивився б учительці в очі, весело помахую­чи хвостом.

Іван Петрович не знав Бровка і тому запитав:

— А це хто? Альоша відповів:

— Це мій друг Бровко... Він усі уроки чекає на мене...

— Хороший у тебе друг, вірний.

Сергій Павлович, що прийшов на другий урок, побачив­ши собаку, теж запитав:

— А це що?

— Це мій друг Бровко, — відповів Альоша. — Він усі уроки на мене чекає.

— Щоб я більше його перед вікном не бачив, — суворо сказав Сергій Павлович.

Усі в класі спохмурніли, сиділи похнюпившись, ніхто не говорив і не дивився на вчителя. Усім було соромно один перед одним, а Альоші було соромно і перед товари­шами, і перед собакою.

Прийшовши додому, Альоша взявся за уроки. Він з ве­ликим інтересом розв'язував задачі й приклади. Цікава ця наука математика. А за географію і не брався. І ніхто з учнів не брався вдома за підручник з географії. З самого початку ця наука виявилася нецікавою*.

Ситуація 7

6-й клас. Перевірка домашнього завдання. Учні відпо­відають, не виходячи до дошки. На запитання вчителя відпо­відає Юра Д. Позаду нього сидить Коля У. На його обличчі вираз відчуття очікуваного задоволення від чергової витів­ки. Очі світяться такими собі бісиками. Крадькома він слідкує ними за вчителем. Руки десь глибоко під партою. Поглянувши на нього, вчитель відчув: зараз викине черго­вий фокус. Він схильний до подібних дій. Дещо змінивши кут огляду, помітив, що Коля підставляє під сидіння Юри Д. іграшковий пістолет і наперед тішиться задоволенням, коли сусід сяде на нього. (А, можливо, пістолет ще й заря­джений пістонами і пролунає постріл?)

— Миколо, йди, будь ласка, до дошки і запиши кілька слів на правопис прислівників, — перериває втіху дотепни­ка учитель.

Поки Микола пише під диктовку слова, учні записують їх у свої зошити, учитель підходить до парти хлопця і не­помітно кладе пістолет у свою кишеню. (А він справді за­ряджений пістонами.)

Записавши і пояснивши правопис прислівників, Мико­ла повертається на місце. Крадькома мацає під партою свою

іграшку. Немає... На обличчі здивування і розчарування. Учитель підходить до хлопця і тихенько на вухо жартує: "Не впевнений — не обганяй". Урок продовжується в спо­кійному діловому темпі. До намірів Миколи учитель по­вернувся лише на перерві.

1.3. Завдання для самоконтролю

1.3.1. Назвіть і розкрийте суть основних психолого-педаго-гічних якостей учителя.

1.3.2. Охарактеризуйте провідні педагогічні вміння вчителя.

1.3.3. У чому полягає тактовність педагога?

1.3.4. Що вміщує поняття "педагогічна майстерність"?

1.3.5. Що називають педагогічною технікою?

1.3.6. Назвіть основні компоненти педагогічної техніки.

1.3.7. На скільки ви володієте педагогічною технікою?

1.3.8. Наведіть приклади педагогічних ситуацій, в яких учи-тель-вихователь Проявляє тактовність.

1.3.9. Наведіть приклади педагогічних ситуацій, в яких учи­тель використовує елементи педагогічної техніки.

1.3.10. Обґрунтуйте, яким чином діяльність вчителя-вихо-вателя впливає на соціальний розвиток суспільства.

Тема 2

ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ ПЕДАГОГІКИ

■

2.1. Педагогічні поняття

Педагогіка, виховання, освіта, навчання, сурдопедагогіка, тиф-лопедагогіка, олігофренопедагогіка, логопедія, народна педагогіка, етнопедагогіка, методи науково-педагогічних досліджень, функції педагогіки, педологія.

2.2. Завдання для самостійної роботи

2.2.1. Зверніться до творчої спадщини відомих педагогів ми­нулого (Я.А. Коменського, Ж.-Ж. Руссо, А. Дистервега, Й.Г. Пе-сталоцці, М.І. Пирогова та ін.) і занотуйте їхні міркування про значення педагогічної науки у розв'язанні виховних завдань.

2.2.2. Користуючись предметними покажчиками до видань творів А.С. Макаренка і В.О. Сухомлинського, випишіть 4— 5 думок про важливість педагогічної теорії в діяльності учите-ля-вихователя.

2.2.3. Випишіть зі статті К.Д. Ушинського "Про користь пе­дагогічної літератури" судження про роль педагогічної науки в успішності педагогічної діяльності.

2.2.4. Познайомтесь з однією із праць М.Г. Стельмаховича з проблем народної педагогіки і випишіть 2—3 приклади, що за­свідчують педагогічну мудрість українського народу.

2.2.5. Випишіть і поясність 3—4 прислів'я, присвячені про­блемам виховання.

2.2.6. Проаналізуйте 2—3 українські звичаї або обряди (хре­щення дитини, одруження, свято Івана Купала та ін.) з погляду їхньої педагогічної доцільності.

2.2.7. Проаналізуйте педагогічні ситуації з погляду утвер­дження в них педагогічних чинників.

Ситуація 1

Учителька О.В. перейшла працювати у нову школу. її призначили класним керівником 5-го класу. Необхідно знайомитись з вихованцями. Вирішила піти з ними у ви­хідний день до лісу за 6 кілометрів. Узяли рюкзаки, казан­ки, намет, їжу, аптечку та інші речі, необхідні для одноден­ного походу.

Стомлені, але веселі і задоволені повернулися школярі додому. Багато цікавого дізналася О.В. про своїх вихованців.

Які методи науково-педагогічних досліджень мала ви­користати вчителька для знайомства з учнями?

Ситуація 2

Молоду вчительку історії Н.В. призначили класним ке­рівником 7-го класу. До початку навчального року зали­шилося два тижні. Н.В. вирішила познайомитися зі свої­ми майбутніми вихованцями, аби першого вересня зустрі­тися з ними як із добре знайомими. Попросила журнал 6-го класу, особові справи. Ознайомилася з демографічни­ми відомостями, особовими справами. Особливо уважно вчи­тувалася в характеристики кожного учня, які були в особо­вих справах. Багато що занотувала у свій педагогічний що­денник. Поцікавилась поточними і підсумковими оцінка­ми успішності шестикласників. І хоча ще не зустрічалася з дітьми, але в її педагогічній уяві вимальовувалися образи майже кожного з них.

Ось і перше вересня. Перший тиждень спільної роботи і спілкування з вихованцями. Дивно, що особисте знайом­ство дещо розчарувало Н.В.

1. Які методи педагогічних досліджень використала учителька-вихователька на першому етапі?

2. Чим пояснити, що безпосереднє спілкування Н.В. із семикласниками дещо розчарувало її?

Ситуація З

Відомий актор, режисер і педагог К.С. Станіславський писав: "І в галузі ритму, пластики, законів мовлення, як і в галузі постановки голосу, дихання, є багато для усіх однако­вого і тому для усіх рівно обов'язкове. Те саме стосується і галузі психічного, творчого життя. ... Ці загальнолюдські закони творчості, які підпадають під нашу свідомість, не надто численні; але, тим не менше, доступні свідомості за­кони природи мають бути вивчені кожним актором, оскіль­ки лише через них можна пускати в хід понадсвідомий творчий апарат, сутність якого, напевне, назавжди залишить­ся для нас чудодійною"*.

1. Яке відношення до педагогічної теорії та практики має цей вислів К.С. Станіславського?

2. Яким чином, на ваш погляд, наведені настанови К.С. Станіславського можна і потрібно реалізувати у си­стемі підготовки учителів?

Ситуація 4

К.Д. Ушинський розробляв основи педагогіки як нау­ки, але разом із тим стверджував, що педагогічна наука є мистецтвом. "Вихователь, — писав він, — є художник; шко­ла — майстерня. В ній з грубого шматка мармуру виникає подоба божества".

П.П. Блонський говорив: "Лише ідея, а не техніка і не талант, може бути повідомлена однією особою іншій, і тому лише у вигляді відомих ідей, тобто у вигляді теоретичної науки, може існувати педагогіка".

Проаналізуйте думки КД. Ушинського і П.П. Блон-ського:

1) на якій підставі КД. Ушинський прирівнював педа­гогіку до мистецтва;

2) чи не вступає в суперечку думка КД. Ушинського з міркуваннями П.П. Блонського;

3) та все таки, чим є педагогіка: наукою чи мистец­твом?

Ситуація 5

А.С. Макаренко із упевненістю писав: "Взагалі педаго­гіка є найбільш діалектичною рухливою, складною і різно­бічною наукою. Ось це твердження і є основним символом моєї педагогічної віри".

Проаналізуйте цю думку А.С. Макаренка:

1) чому педагогіка є найбільш діалектичною наукою;

2) чим визначається складність педагогіки;

3) у чому проявляється рухливість педагогічної думки?

Ситуація 6

Напередодні другого півріччя класний керівник 10-го кла­су попросив своїх вихованців дати відверту й об'єктивну відповідь на запитання анкети.

1. Яка навчальна дисципліна викликає у вас найбільше зацікавлення і чому?

2. Як ви використовуєте свій вільний час?

3. Яким видом мистецтва ви захоплюєтесь? Чому на­даєте перевагу обраному виду мистецтва?

4. Які художні твори ви прочитали за останні півроку і з яким твором хотіли б ознайомитися?

5. Які форми позакласної виховної роботи вам подоба­ються і чому?

6. Яким видом діяльності окрім навчання ви хотіли б займатися?

7. Яким би ви хотіли бачити свій клас? Що для цього необхідно зробити?

Класний керівник попросив вихованців не вказувати в анкеті своїх прізвищ.

1. З якою метою було проведено анкетування?

2. Де і як можна використати отримані результати?

3. Як ви ставитеся до проведення так званих "ано­німних" анкетувань? Можливо, доцільніше вказувати прізвища?

2.3. Завдання для самоконтролю

1. Що є предметом педагогіки?

2. З якими науками зв'язана педагогіка? У чому проглядають­ся зв'язки педагогіки з фізіологією та психологією?

3. Розкрийте сутність методів науково-педагогічних дослі­джень: спостереження, експеримент.

1. Назвіть основні категорії педагогіки, розкрийте їх сутність.

2. Що є основними джерелами розвитку педагогіки?

3. Охарактеризуйте структуру педагогічних наук.

1. У чому ви вбачаєте взаємозв'язок між навчанням, вихо­ванням і освітою?

2. Аргументуйте твердження: науково-природничою основою педагогіки є психологія і фізіологія людини.

3. Розкрийте сутність методів педагогічних досліджень: бе­сіда, анкетування, вивчення документації.

1. Розкрийте значимість педагогічної науки у соціально-еко­номічному розвитку українського суспільства.

2. У чому полягає відмінність між такими методами педаго­гічних досліджень, як анкетування і тестування?

3. Визначте на предмет сурдопедагогіки, тифлопедагогіки, олі-гофренопед агогіки.

Що називається педагогікою? Із пропонованих відповідей оберіть правильну, поясність помилковість інших.

1. Педагогіка — це наука про мистецтво впливу вихователя на поведінку вихованців.

2. Педагогіка вивчає закономірності розвитку дитини і ви­значає програму цього розвитку.

3. Педагогіка — наука про виховання людини відповідно до потреб суспільного розвитку.

4. Педагогіка займається організацією спільної діяльності ви­хователя і вихованця.

Визначте до якої групи включені науки, що складають систе­му педагогічних наук.

1. Загальна педагогіка, історія педагогіки, етика, філософія, школознавство, логопедія.

2. Сурдопедагогіка, естетика, література, дошкільна педагогі­ка, логіка.

3. Педагогіка школи, порівняльна педагогіка, історіографія, психологія, тифлопедагогіка.

4. Правильної відповіді немає.

Назвіть групу, в яку включені основні категорії педагогіки.

1. Клас, учитель, виховання.

2. Розвиток, учні, знання.

3. Освіта, навчальні програми, вміння.

4. Підручники, колектив, здібності.

5. Правильної відповіді немає.

1. Виділіть основні методи науково-педагогічних досліджень (назвіть цифру, до якої сходяться лінії від обраної вами групи), розкрийте сутність окремих з них.

2. Нині значно розширюються межі педагогіки як науки про виховання. Тому є спроби віднайти нове визначення цієї науки. Який термін найбільш повно відображає "масштаби" науки про виховання?

A. Андрагогіка (від гр. andros — доросла людина й aho — веду) — наука про виховання й освіту дорослих людей.

Б. Антропогіка (від гр. antropos — людина й aho — веду) — наука про людину.

B. Педагогіка (від гр. pais — дитина й aho — веду) — наука про дитинознавство, навчання і виховання дітей.

Тема З

РОЗВИТОК І ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ

3.1. Педагогічні поняття

Розвиток, види розвитку, формування, людина, особистість, індивідуальність, спадковість, задатки, ген, успадкування біоло­гічне, успадкування соціальне, акселерація, ретрадація, клонуван-ня, рушійна сила розвитку.

3.2. Завдання для самостійної роботи

3.2.1. Користуючись навчальними посібниками з вікової фізіо­логії та дитячої і педагогічної психології, випишіть особливості анатомо-фізіологічного і психічного розвитку дітей молодшого, середнього і старшого віку (в ліву колонку) та педагогічні вимо­ги до врахування кожної особливості навчально-виховного про­цесу у праву колонку).

3.2.2. Наведіть 2—3 приклади впливу соціального середови­ща на розвиток особистості дитини.

3.2.3. Проаналізуйте процеси власного розвитку і назвіть про­яви соціального успадкування.

3.2.4. Ознайомтеся з науковою літературою, в якій розкри­вається досягнення сучасної генетики в галузі клонування. Ви-словіть свою думку стосовно цього явища.

3.2.5. Проаналізуйте педагогічні ситуації з погляду наукових підходів до вивчення розвитку особистості.

Ситуація 1

У п'єсі англійського драматурга Вільяма Гібсона "Тво­рець чуда" розповідається про сліпоглухоніму Елен Кел­лер. Ідея п'єси: відправляючи до маленької Елен Келлер вчительку, директор знаменитої Перкінської школи для сліпих і глухих дітей Майкл Анагнос дає їй настанови, по­рівнюючи сліпоглухоніму дитину із сейфом, до якого треба лише підібрати ключ. Завдання молодої вчительки Анни Суллови, таким чином, зовсім не в тому, щоб наповнить сейф скарбом людської психіки — дівчинці необхідно лише дати змогу вийти звідти.

1. У чому, на ваш погляд, помилковість такого підходу директора школи?

2. Які фактори впливають на формування психіки людини? Які з них є вирішальними?

3. На позиції якої концепції стоїть директор школи?

Ситуація 2

Досліджуючи чинники, які впливають на появу здібних, талановитих дітей, нерідко роблять висновки, що талано­виті діти народжуються від батьків, яким на той час ви-повнилось 35—40 років і які до цього періоду набули до­статній соціальний досвід.

На підтвердження свого погляду такі вчені висувають певні аргументи: десь біля сорока років більшість людей переживає "пік зрілості", "пік досвіду", "пік здібностей". Враховуючи ці чинники, напевне, не так уже й абсурдно припустити, що існує певний біологічний канал передачі здібностей від батьків до дітей. Окрім того, таким носієм здібностей, на переконання прихильників цієї теорії, є бать­ко. Для підтвердження своєї думки О. Алексакін і М. Тка-

ченко (Алексакин А., Ткаченко М. Индекс отца // Литера­турная газета. — 1972. — 29 ноября) наводять специфічну таблицю "індекс батька" і "індекс матері", в якій показу­ють, що майбутні генії, талановиті люди народилися в сім'ях, в яких, як правило, батьки мали зрілий вік, володіли знач­ним соціальним досвідом, а матері були набагато молодши­ми за своїх чоловіків, не мали належної освіти і достатньо­го соціального досвіду.

1. Проаналізуйте цю ситуацію з погляду різних кон­цепцій розвитку людини.

2. Чи передаються здібності і талант за спадковістю?

Ситуація З

Педагог Щетінін М.П. роздумує над своїм життям: "Хто в юності збирається стати сірістю? Ніхто. Хто з нас не мріє прожити так, щоб, розвинувши до максимальних рівнів здібності в обраній справі, здійснити ще до тебе не здійсне­не, відкрити не відкрите? І ось я кидаюсь у працю, наполег­ливо ганяю гами, граю етюди по 8—10, інколи по 12 годин на добу. Працювати, працювати і працювати, терпіння і праця все подолають — твердив я собі щоранку, просинаю-чись часто о 3—4 годині, аби на свіжу голову, щоб ніхто не заважав, щоб було нас лише двоє: я і музика. Головне, я вірив: усе можу!

У класі сольфеджіо молода учителька винесла вердикт: — У вас надзвичайно слабкий слух (я частенько писав музичні диктанти на двійки). Важко вам буде.

Слабкий? А як його зробити сильним? Праця? Це я можу. І знову безнадійні заняття біля рояля. На кінець другого курсу у мене виявлять... абсолютний слух. Не може бути, у мене — абсолютний?! Ні, все правильно, я почав чути без настроювання точну висоту будь-якого звука. У серці ще один радісний факт: я і це можу! Праця, праця, праця..."*

1. Проаналізуйте пропоновану ситуацію з позиції ге­нетичної концепції розвитку людини.

2. Який чинник став вирішальним у розвитку певних якостей автора?

Ситуація 4

У жовтні 1920 р. біля індійського села Годамурі у вовчій конурі разом із вовченятами знайшли двох дівчаток: вось­ми і трьох років. До вовків вони потрапили у грудному віці. Дівчаток забрали до дитячого притулку і взялися за їх виховання. Старшій дали ім'я Камала, молодшій — Ама-ла. Амала невдовзі померла від хвороби нирок. Камала прожила до 1929 р.

Камала не любила сонячного світла, з настанням тем­ноти вона ставала жвавою і йшла в сад. їла лише м'ясо, розриваючи його зубами, воду хлебтала. Камала не визна­вала ніякого одягу, зривала його із свого тіла. Пересувала­ся на чотирьох кінцівках.

Дуже важко було навчити Камалу говорити. Через шість років вона знала лише 40 слів. У подальшому її лексикон розширився до 100 слів. Через сім років вона навчилася ходити на двох ногах, але коли їй загрожувала небезпека, тікала на четвереньках. Розумовий розвиток Камали у 17 років відповідав розвитку чотирирічної дитини.

1. Чому розвиток Камали за роки її перебування у вов­чому середовищі не пішов "людським" шляхом?

2. Чому розвиток дівчинки за останні 9 років відбував­ся так повільно?

3. Проаналізуйте це явище з позицій генетичної кон­цепції розвитку людини?

"S'h< ,iv.v ' -..fit !'\,,j,. ,• '.•;.■};•" • і

Ситуація 5

Український філософ Г.С. Сковорода, звертаючись до батьків, які збиралися мати дитину, писав:

"Сей в первую и вторую луну, сиречь в квадру, Сей, изшед из пиров и бесед священных. Зрев мертвеца или страшен позор, не сей. Заченшей сверх не сей. Не в миру пьян не сей. Заченшей да носит в мыслях и в позорах святых И в беседах святых чужда страстных бурей, В тихом безстрастии..."*

1. Проаналізуйте міркування Г.С. Сковороди з позицій закономірностей і особливостей розвитку людини.

2. У чому ви вбачаєте в даному разі взаємозв'язок біо­логічного і соціального чинників у розвитку дитини?

Ситуація 6

У 2000 р. тринадцятирічний випускник загальноосвіт­ньої школи (Татарстан) успішно вступив на механіко-ма­тематичний факультет Казанського університету. У роз­мові з мамою хлопчика кореспонденти запитували:

— Коли і як почали його виховувати?

— О, ще до народження, — мовила мама. — Коли йому було 4 місяці, я повторювала вголос таблицю множення. Тому у 3 роки я нагадала йому — і він відтворив.

1. Наскільки така думка мами хлопчика відповідає певним закономірностям розвитку людини?

2. Які чинники і з якого моменту можуть впливати на розвиток людини?

Ситуація 7

У родині Бахів музичний талант вперше було виявлено у 1550 р. З особливою силою він проявився через п'ять поколінь у великого композитора Іоганна Себастьяна Баха. У роду Бахів було понад 50 музикантів. З них 20 — досить відомих. Примітно, що за сімейним звичаєм усі Бахи що­річно з'їжджалися на своєрідні з'їзди, де головним занят­тям була музика. Так, у 1750 р. на такому зібранні було 120 представників родини Бахів.

1. Проаналізуйте це явище з позицій концепцій роз­витку людини.

2. Як ви гадаєте: чи не свідчить цей приклад, що та­лант, музичні здібності передається спадково?

Ситуація 8

Свого часу сумновідомий "вчений" у галузі біології ака­демік Т.Д. Лисенко беззастережно стверджував: "У нашо­му Радянському Союзі люди не народжуються. Народжу­ються організми. А люди у нас робляться — трактористи, мотористи, академіки, вчені та інші. І це без всякої бісов-щини — генетики з її реакційною теорією спадковості"

1. На позиції якої концепції стояв автор цього твер­дження?

2. У чому шкідливість, антинауковість такої концепції?

■ 3.3. Завдання для самоконтролю

3.3.1. Що ви розумієте під формування особистості? Із пропоно­ваних відповідей оберіть правильну, довівши помилковість інших.

1. Кількісні зміни, які відбуваються в організмі людини.

2. Цілеспрямований процес вироблення у дітей бажаних яко­стей і поглядів.

3. Становлення людини як соціальної особистості, яке відбу­вається у процесі розвитку і виховання.

4. Якісні зміни організму, які відбуваються у процесі його розвитку.

5. Правильної відповіді немає.

3.3.2. Який смисл ви вкладаєте у поняття "спадковість"? Ви­беріть правильну відповідь, довівши помилковість інших.

1. Біологічні задатки, які служать основою для розвитку інди­відуальних фізичних здібностей людини.

2. Спадковість становить той соціальний досвід, який батьки передають своїм дітям.

3. Здібності до різних видів психічної діяльності.

4. Спадковість — це усі ті якості характеру, які дитина отри­мує від батьків через генну структуру.

5. Правильної відповіді немає.

3.3.3. Чи є здібності людини вродженими? Виберіть правиль­ну відповідь, довівши помилковість інших.

1. Без сумніву, людина народжується з різними здібностями. У генній структурі зафіксовано прояви здібностей кожної лю­дини.

2. Людина народжується з набором певних здібностей, які були характерні для батьків.

3. Здібності становлять психічні якості людини, які форму­ються після її народження. Людина народжується з набором потенційних можливостей формування здібностей. У їх станов­ленні, розвитку провідну роль відіграє середовище, виховання і діяльність людини.

4. Здібності людини не можна віднести до вроджених якостей. Вони створюються в ході життєвого формування. Якості здібно­стей цілком залежать від соціальних умов життя особистості.

5. Правильної відповіді немає.

3.3.4. У чому полягає сутність понять "людина", "особистість", "індивідуальність", "розвиток"?

3.3.5. Що таке акселерація, у чому вона виявляється і які причини цього явища?

3.3.6. У чому полягає сутність соціологізаторської концепції розвитку людини?

3.3.7. Визначте сутність біологізаторської концепції розвит­ку людини?

3.3.8. У чому полягає сутність генетико-соціальної концепції розвитку людини?

3.3.9. Дайте характеристику особливостей анатомо-фізіологіч-ного і соціально-психічного розвитку дітей молодшого шкільно­го віку та врахування їх у навчально-виховному процесі.

3.3.10. Дайте характеристику особливостей анатомо-фізіоло-гічного і соціально-психічного розвитку дітей середнього шкільно­го віку та врахування їх у навчально-виховному процесі.

3.3.11. Дайте характеристику особливостей анатомо-фізіоло-гічного і соціально-психічного розвитку дітей старшого шкільного віку та врахування їх у навчально-виховному процесі.

3.3.12. Назвіть основні фактори, які мають вирішальний вплив на розвиток людини. Назвіть цифру, до якої сходяться лінії від обраних вами факторів.

Тема 4

МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИХОВАННЯ