1448 Року. Спочатку він друкує невеликі видання, серед них

кілька разів латинську граматику Елія Доната, що користувалася

колосальною популярністю в середні віки і почала називатися

просто «донати». Випускав він і невеликі календарі-листівки:

«Астрономічний календар на 1448 рік», «Турецький календар

на 1455 рік» та ін. Друкував Ґутенберг також індульгенції –

свідоцтва, котрі церковники видавали на знак відпущення гріхів.

Слід підкреслити, що на жодному з

цих видань немає ні імені Ґутенберга,

ні зазначення місця й часу друкування.

Майже всі ці видання дійшли до нашого

часу в невеликих фрагментах. Вони швидко

зачитувались, а ті аркуші, що залишалися,

використовувалися згодом палітурниками

для підклеювання корінців і палітурних

кришок. Протягом двох останніх століть

вчені знаходять у старих оправах фрагменти

перших друкованих книг. Зокрема, в 1935 р.

у Києві співробітник відділу стародруків

Всенародної бібліотеки України (нині

Національна бібліотека України імені

В. І. Вернадського) Б. І. Зданевич знайшов у

палітурці старої Біблії майже повний текст

невідомого більш у світі друку Ґутенберга,

що містив список єпархій католицької

церкви, так зване «Provinciale Romanum».

Випущені великими тиражами і продані за

готівку ці невеликі видання дали можливість

Й. Ґутенбергу покрити початкові витрати

і приступити до друкування великої

книги – Біблії, справжнього шедевру

поліграфічного мистецтва. Фінансову

позику надав йому житель Майнца Йоганн

Фуст. Протягом кількох років Ґутенберг

з учнями, не покладаючи рук, працювали

над цим колосальним виданням – першою

друкованою Біблією. Але робота виявилась

більш складною, ніж друкар передбачав, і

Ґутенберг, узявши Фуста за компаньйона,

позичив у нього ще гроші під проценти.

Термін договору закінчився, і Фуст почав

вимагати повернути йому борг, який з процентами складав величезну суму – 2020 гульденів. Таких

грошей у Ґутенберга не було, і Фуст звернувся до суду. У винахідника відібрали частину його

друкарського обладнання і весь тираж надрукованої вже великоформатної Біблії. За кількістю

рядків на кожній сторінці її називають 42-рядковою.

На цій книзі також не зазначені ні ім’я друкаря, ні дата випуску в світ. Вважається, що розпочата

робота над нею була приблизно 1452 року, а закінчена 1455. Як йдеться в тогочасному листі,

Ґутенберг прагнув до того, аби в цьому виданні була відтворена вся краса рукописної книги –

не лише складні ініціали, рубрики, але й багатство шрифту. З цією метою друкар виготовив

290 різних літер, включаючи характерні для манускриптів лігатури та скорочення. Це готична

текстура, якою користувалися при друкуванні донатів, але значно стрункіша й елегантніша. Набір

відбувався в дві колонки. Кожна сторінка й кожна колонка вражають чудовими пропорціями. В пов-

ному примірнику цього видання Біблії 1282 сторінки, її звичайно оправляли в два томи досить

значних розмірів. Пагінації (нумерації сторінок), сигнатури (нумерації зшитків) немає. Титульний

аркуш відсутній. Поліграфічним способом відтворений лише текст, а всі елементи художнього

Словолитник за роботою

Сторінка 42-рядкової БібліїРУКОПИСНІ КНИГИ ТА СТАРОДРУКИ

38 39

IСТОРIЯ РАННЬОГО ДРУКАРСТВА

ріумфальний хід друкар-

ського верстату по Європі

розпочався ще за життя

Ґутенберга. Після судово-

го процесу, коли друкарня

та частина обладнання

Й.Ґутенберга перейшли до

Й.Фуста, друкарем тут стає

зять Фуста, учень Ґутенберга, Петер Шеф-

фер. Відомо, що він навчався в Ерфуртському

та Паризькому університетах, був чудовим

каліграфом, швидко засвоїв у повному

обсязі винахід Ґутенберга і вніс, безпе-

речно, деякі вдосконалення. Випущені

Шеффером упродовж 40 років діяльності

книги стали своєрідним еталоном полігра-

фічного мистецтва.

Серед його численних видань особливо

слід відзначити Майнцський Псалтир