1483 Р., «Бревіарій» бл. 1491 р. Та ін.

ГЛИБОКИЙ ДРУК – вид друку, при якому зображення передається на папір чи інший матеріал

заглибленими друкуючими елементами форми, а пробільною є відполірована металева поверхня.

Найдавніший відбиток зроблено в сер. ХV ст.

ГЛОСА (грец. glōssa – мова) – тлумачення або переклад незрозумілого, застарілого, діалектного

слова чи виразу на берегах чи між рядками рукописної або стародрукованої книги. Рукописні глоси

належать, звичайно, читачам книжки. Відомі стародруки (Ф. Скорини, В. Тяпінського та ін.) з

друкарським відтворенням глос.

ГЛОСАРІЙ – зібрання глос, тобто тлумачень або перекладів незрозумілих чи іноземних слів і

словосполучень. Як тип видання глосарій є попередником словника.

ГОТИЧНЕ ПИСЬМО, ГОТИЧНИЙ ШРИФТ – від поняття ГОТИКИ – художнього стилю ХІІ –

ХVІ ст., який завершив епоху європейського середньовіччя. Букви звужені, витягнуті по вертикалі,

мають кутасті заломи, для чого змінювалось заточування пера; літери тісно наближені, інколи

зливаються, створюючи лігатури. Письмо щільне, контрастне, схоже на готичну архітектуру.

Перехід до друкованої книги здійснюється в Європі в сер. ХV ст. також у межах готичного стилю.

В Німеччині готичний шрифт продовжували застосовувати і в ХХ ст.

ГРАВЕР – майстер гравюри, різьбяр по металу, дереву, каменю та ін.

ГРАВІРОВАНА КНИГА – ксилографічна книга, що друкувалася з цільної, гравірованої по дереву

друкарської форми. Розрізняють анопістографічні книги, аркуші яких віддруковані з одного боку РУКОПИСНІ КНИГИ ТА СТАРОДРУКИ

84 85

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

і надалі склеєні, і опістографічні – з аркушами, задрукованими з обох боків. У Європі гравіровані

книги з’явилися на поч. ХV ст. і тривалий час існували паралельно з книгами, надрукованими

з набірної форми. На сьогодні відомо 33 назви таких книг ХV ст., що виходили в Нідерландах

та Німеччині. Головна особливість – перевага зображень над текстом. В Росії гравіровані книги

випускалися в ХVІІ–ХVІІІ ст.

ГРАВІРОВАНИЙ ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ – титул, надрукований з гравірованої друкарської

форми без набору.

ГРАВІРУВАННЯ – вирізування зображення на поверхні твердих матеріалів (дерево, метал та

ін.); при гравіруванні на металі застосовується також травлення кислотами. Одержаний малюнок

може бути випуклим або поглибленим.

ГРАВЮРА (від франц. gravure) – 1) відбиток (на папері чи ін. матеріалі) з пластини (дошки),

на якій вирізано малюнок; 2) вид графічного мистецтва, що передбачає численні способи ручної

обробки дощок (гравірування) і друкування з них відбитків. Може бути авторська чи репродуційна;

прикладна (зокрема, книжкова) чи станкова (естамп); висока, глибока чи плоска, що теж мають свої

різновиди.

ГРАВЮРА НА ДЕРЕВІ – див. Ксилографія.

ГРАВЮРА НА МЕТАЛІ – вид поглибленої гравюри, виконаної на металевій пластині, в якій

малюнок заглиблюється за допомогою механічних або хімічних засобів (протравлювання

кислотою).

ГРАФІТІ (італ. graffi to – видряпаний) – написи на стінах будинків, металевих виробах, посуді та

ін., зроблені здебільшого за допомогою гострого предмету або фарби.

«ГРИДИРОВАЛ» – старовинна форма терміну «гравіював».

ДАТИ ДАВНЬОРУСЬКОГО ЛІТОЧИСЛЕННЯ – дати, що відрізняються від сучасного

літочислення приблизно на 5508 років.

ДАТИ ПОЧАТКУ НОВОГО РОКУ В РІЗНІ ПЕРІОДИ ІСТОРІЇ – до 1492 р. – 1 березня, з 1492 по