XVII ст. Провідною друкарнею залишається лаврська, яка з 1633 р.

перейшла під контроль митрополита і одночасно архимандрита

Києво-Печерської лаври Петра Могили. Важливою подією у русі

за зміцнення православної церкви

стали підготовка і друкування

«Православного ісповіданія віри»,

чотирьох видань короткого кате-

хизису «Собраніє короткої науки о

артикулах віри», фундаментального

Требника Петра Могили 1646 р.

Серед книжок польською мовою –

підготовлена Сильвестром Косовим

переробка Києво-Печерського Пате-

рика, книга Афанасія Кальнофой-

ського «Тератургима» (з планом

Києва і лаврських печер), полеміч-

ний трактат Петра Могили і

його співробітників «Літос». На

середину XVII ст. друкована книжка

Iсторiя раннього друкарства

нижки, створені на території України, є українськими, незалежно від мови видання

чи шрифту, яким вони надруковані. Перші в Україні латиномовні і польськомовні

видання пов’язані з перебуванням у Львові 1578 р. польського короля Стефана

Баторія. Разом з ним сюди прибула друкарня, надалі з’являються вже власно

львівські друкарні з латинським шрифтом, проте з 1602 по 1614 р. у Львові не

вийшло жодної книги латинським шрифтом.

У кінці XVI ст. більш-менш активно працювала друкарня при Замойській академії,

мета якої – поширювати освіту й громадянське виховання «на руських землях». Академія діяла на

крайньому заході української етнічної території, біля західної межі Руського воєводства – одного з

семи українських воєводств Речі Посполитої. Серед її учнів було багато українців.

Серед інших друкарень, що випускали книги латинським шрифтом у першій половині XVII ст.

(мови могли бути різними) – кальвіністські друкарні у Лащові (Холмщина) та Панівцях (Поділля);

єзуїтські друкарні у Львові, в т. ч. друкарня при колегіумі єзуїтів С. Новогурського; більш-

менш потужна друкарня в Добромилі (друкар Ян Шеліга); пізніше його ж друкарні в Яворові на

Львівщині, в Ярославі в західній частині руського воєводства, у Львові. Серед найбільш історично

важливих для України творів, випущених тут, необхідно вказати «Апологію» («Apologia…»)

Мелетія Смотрицького 1628 р. польською мовою, що викликала полеміку у православних ієрархів,

осуд книги на єпископському соборі в Києві і подальший відхід М. Смотрицького від правослов’я,

перехід в унію. Польською та латинською мовами, поряд з кириличними виданнями, випускали

книги львівський друкар Михайло Сльозка та друкарня Києво-Печерської лаври.

У другій половині XVII ст. найбільш продуктивною серед аналогічних українських друкарень

була друкарня Львівського єзуїтського колегіуму – тут було опубліковано більше 60 видань за цей

час, з них майже половина – панегірики. Слід підкреслити, що латиномовні чи польськомовні

книжки, випущені в українських землях, призначалися, переважно, для читачів українців. Польська

мова ставала все більш вживаною в прошарках українських шляхтичів, міщан, а латинська мова

залишалася тоді ще мовою освіти та науки. Так, латинською мовою відбувалося викладання

багатьох курсів у знаменитій Києво-Могилянській академії. Значний відсоток світських видань в

Україні в той час було випущено саме польською мовою.

Початок друкування латинським

шрифтом в укра нських з млях

Єлисей Плетенецький

Вірші на жалостний погреб... Петра Конашевича СагайдачногоРУКОПИСНІ КНИГИ ТА СТАРОДРУКИ

72 73

IСТОРIЯ РАННЬОГО ДРУКАРСТВА

стала істотним чинником розвитку

української культури.

У др. пол. XVII і першій чверті

XVIII ст. друкарня Києво-Печерської

лаври стала провідним в Україні

центром книговидання, ініціатором

оновлення й збагачення тематики

видань, поліпшення їх мистецького

оформлення. Майже 3 десятиріччя

(1656–1683) Лаврою та її друкарнею

керував Інокентій Гізель. Крім вели-

ких літургійних книг друкували

видання мініатюрного формату – в

1/24 і навіть в 1/32 аркуша. Чи не

найбільшу славу лаврській друкарні

принесло видання Печерського патерика (1661, вдруге – 1678 р.). Численні

ілюстрації художника Іллі та інших граверів вирізняли цей друк від інших.

Продовжила лавра і традицію видання нових творів українських церковних

письменників, насамперед Іоаникія Галятовського (Ключ разумєнія

1659, Месія правдивий 1669). Гізелю прийнято приписувати авторство

офіційного – з точки зору Росії – історичного підручника «Синопсис»

(перші видання 1674, 1678, 1680, далі не раз передруковувався). Придбавши

бл. 1670 р. комплекти латинських і польських шрифтів, Лавра відновила

друкування польськомовних творів українських авторів, зокрема,

Барановича «Аполлонова лютня», Галятовського «Месія правдивий»

1672 р. Під загальним керівництвом Гізеля нагляд над роботою друкарні

здійснював Варлаам Ясинський, який згодом став ректором колегіуму, з

часом архимандритом Лаври, пізніше – митрополитом. Найважливішим за

Житія святих

Києво-Печерський Патерик 1661 р.РУКОПИСНІ КНИГИ ТА СТАРОДРУКИ

74 75

IСТОРIЯ РАННЬОГО ДРУКАРСТВА

гравюрами, емблемами і геральдичними композиціями. Для

виготовлення кліше ілюстрацій, крім гравюри на дереві, стали

зрідка використовувати гравюри на міді. У 80-х р. XVII ст.

з Вільнюса до Києва, на запрошення керівників друкарні,

прибули талановиті гравери-мідеритники Інокентій Щирський,

Лаврентій Крщонович, Леонтій та Олександр Тарасевичі.

Для ряду ілюстрацій українських видань виявлені прототипи

в книгах, надрукованих у Польщі, Німеччині, Італії та ін.

країнах, проте використовували їх творчо. Розвиваються давні

традиції книжкового орнаменту, сильним є струмінь народного

декоративного мистецтва.

Певну конкуренцію лаврській друкарні становили дві київські

приватні друкарні: Тимофія Олександровича Вербицького (1624–