12.Уявлення про особистість у сучасній психології

Особистість — це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Особистість виникла й розвинулася у процесі суспільно-історичного розвитку людства, у процесі роботи. Належність особистості до певного суспільства, до певної системи суспільних відносин визначає її психологічну та соціальну сутність.

Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільно корисна спрямованість її діяльності.

Особистість має три найважливіші психологічні характеристики: стійкість, єдність та активність. Виділяють також три основні під структури особистості: можливості, властивості та направленість.

До можливостей особистості відносяться рівень розвитку її пізнавальних, емоційно-чуттєвих та вольових психічних процесів, загальні здібності, розвинена пам’ять з усіма її культурними нашаруваннями.

До властивості особистості відносяться темпераментний характер та спеціальні здібності.

Направленість особистості виявляє мету, яку ставить перед собою людина, прагнення, мотиви, відповідно до яких вона діє. Мотивами виступають природні та психодуховні потреби, а також переконання людини.

Головну роль у процесах формування та розвитку особистості відіграють виховання, навчання та освіта. 

У структурі особистості розрізняють типове та індивідуальне. Типове є тим найзагальнішим, що властиве кожній людині і характеризує особистість узагалі: її свідомість, активність, розумові та емоційновольові прояви тощо, тобто те, чим одна людина схожа на інших людей. Індивідуальне — це те, що характеризує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру тощо, тобто те, чим одна людина відрізняється від інших людей.

Психологічна структура особистості дуже складна і багатогранна.

Пізнавальна, емоційно-вольова діяльність особистості, її потреби, інтереси, ідеали та переконання, самосвідомість тощо — складові духовного життя особистості, які перебувають у складній взаємодії і в своїй єдності становлять її “Я”, яке керує всіма аспектами внутрішнього життя та проявами його в діяльності та стосунках з іншими.

13.Критерії сформованості особистості.

Л. І. Божович виділяє два основні критерії сформованості особистості.  Перший критерій: людину можна вважати особистістю, їли в його мотивах існує ієрархія в одному певному сенсі, а саме, якщо він здатний долати власні безпосередні спонукання заради чогось іншого. У таких випадках кажуть, що суб'єкт здатний до опосередкованого поведінки. При цьому передбачається, що мотиви, за якими долаються безпосередні спонукання, соціально значущі. Вони соціальні за своїм походженням і змістом, тобто задані суспільством, виховані в людині.  Другий необхідний критерій особистості - здатність до  свідомого керівництву власною поведінкою. Це керівництво здійснюється на основі усвідомлених мотивів-цілей і принципів.  Від першого критерію другого відрізняється тим, що передбачає саме свідоме супідрядність мотивів. Просто опосередковане поведінка (перший критерій) може мати в своїй основі і стихійно склалася ієрархію мотивів, і навіть «стихійну моральність»: людина може не віддавати собі звіту в тому, що саме змусило його до певних дій, тим не менш, його поведінка цілком морально . Отже, хоча в другому ознаці також мається на увазі опосередковане поведінка, підкреслюється саме свідоме опосередкування. Воно передбачає наявністьсамосвідомості як особливої ​​інстанції особистості.