5.Природа психіки та предмет психологічної науки

Психологія — одна з наук про людину.Предметом психології є психіка,психічні процеси, явища ,якості та властивості.

Психічні явища — це своєрідні суб'єктивні переживання, суб'єктивні образи відображуваних у свідомості явищ реальної дійсності, це внутрішній світ людини в усій його повноті й різноманітності. Особливу групу психічних явищ становлять індивідуально-психологічні властивості особистості — здібності, темперамент,характер та її психічні стани — піднесеність, пригніченість, схвильованість,

Психіка - якість високоорганізованої матерії(мозку),що полягає у відображені навколишньої дійсності (якість,відображення).Шлях розвитку уявлень про психіку можна розділити на два періоди - донауковий і науковий. У донауковий період психіку розглядали як душу. У сучасній науці існує вчення про рефлекторну природу психіки.Відображувальна діяльність людини засадово зумовлена рефлекторною діяльністю мозку. Фундатором вчення є видатний російський фізіолог І. Сєченов (1829-1905). У своїх працях(Рефлекси головного мозку)він зазначав, що джерелом психічних актів як відображуваної діяльності є зовнішні подразники, що діють на організм. Ця діяльність виникає у процесі взаємодії індивіда з оточенням, що здійснюється завдяки рефлекторній діяльності мозку.

З точки зору матеріалізму, психіка - суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з ​зовнішнім середовищем.  Ідеалістичні теорії стверджують існування психічного як самостійної сутності, що розгортається за власними законами та визначає розвиток свого матерільного носія — тілесного організму. 

За принципом детермінізму психіка визначається способом життя і змінюється зі зміною способу життя. Психіка, свідомість людини детерміновані суспільним буттям, рівнем розвитку виробництва, матеріальних умов життя та культури.

У процесі еволюції живих істот психіка як відображення об'єктивної дійсності в мозку розвивалася залежно від умов життя того чи іншого виду живих істот, набувала дедалі складніших форм. Найвищим рівнем її розвитку є властива людині свідомість.За принципом єдності свідомості та діяльності свідомість психіка становить внутрішній план діяльності, модель дійсності, за допомогою яких регулюється взаємодія людини з навколишнім світом.

Велике значення для розуміння природи психіки має висвітлення закономірностей її становлення в процесі еволюції живого світу та суспільно-історичного розвитку людства.

6.Стан і структура сучасної психології

Стан сучасної психології характеризується проникненням теорії в практику, диференціацією галузей психології, інтеграцією психології в інші науки (з якими межує предмет та об’єкт психології, внаслідок чого утворилися такі науки, як психофізіологія, психофізика, зоопсихологія тощо). В той же час на сучасному етапі психологія відчуває брак розвитку теоретичних напрямків, значущих відкриттів, характеризується різноманітністю поглядів на закономірності функціонування психіки (іноді дуже протилежних), чим і пояснюється бурхливий розвиток саме практичних аспектів.

Сучасна психологія - це досить розгалужена наука, яка має безліч галузей. Галузі психології являють собою відносно самостійні напрями наукових психологічних досліджень. Основу системи психологічної науки становлять загальна психологія та історія психології.

Загальна психологія – галузь психології, яка вивчає психіку людини, її загальні закономірності, розробляє систему психологічних знань та методологічні основи психологічної дисципліни, пояснює психологічні феномени. Загальна психологія є фундаментом усіх галузей психологічної науки.Історія психології – галузь психологічних знань, що вивчає розвиток психіки і знань про неї в історичному аспекті.

Психоаналіз-одна з основних галузей сучасної психології. Психоаналіз тісно пов’язаний з теорією З. Фрейда про переважання у психічній діяльності особистості підсвідомих, інстинктивних потягів.Тому саме Фрейда вважають основоположником психоаналізу. На думку психоаналітиків, джерелом активності людини є глибоко інстинктивні, біологічно визначені прагнення. Ці прагнення, проникаючи з підсвідомого у свідомість, стають джерелом активності людини, своєрідно спрямовують її вчинки та поведінку. Особливого значення психоаналітики надають сексуальним потягам.

Філософія прагматизму спричинила появу в американській психології біхевіоризму, або науки про поведінку (Д. Уотсон).Це один з напрямів психології, що зводить поведінку людей до механічних, машиноподібних актів у відповідь на зовнішні подразнення. Біхевіоризм заперечує свідомість як предмет психології. Основне у поведінці — це навички. Мислення біхевіористи зводять до мови та мовних навичок. Провідним у навчанні вони вважають дресирування, під час якого набуваються необхідні навички; при цьому усвідомлення мети, змісту та процесу навчання недооцінюють.

Конгітивна психологія- – напрям, представники якого досліджують внутрішню організацію психічних процесів: сприймання, пам’яті, уваги, мислення. Вони часто вдаються до аналогій між обробкою інформації технічними пристроями (комп’ютерами) і людиною і на цій підставі створюють численні моделі психічних процесів.

Гуманістична психологія особистості (лат. нumanuс – людяний) – напрям в сучасній психології (виник в 50-ті роки ХХ ст.). Теорія названа гуманістичною, тому що визнає своїм предметом особистість як унікальну цілісну систему, яка являє собою не щось задане, а відкриту можливість самоактуалізації, яка базується на вірі в можливості розквіту кожної людини, якщо створити для неї умови, що дозволять їй самій обирати свою долю і спрямовувати її.

Генетична психологія (від гр. genesis – походження; гр. psyhē – душа+ гр. logos – слово, поняття, вчення) – галузь психології, яка вивчає психічний розвиток людини від народження до смерті: немовлячий вік, дитинство (переддошкільний, дошкільний, молодший шкільний вік), підлітковий та юнацький вік, рання, середня та пізня дорослість.

Педагогічна психологія вивчає психологічні закономірності виховного та навчального процесів, становлення та розвитку індивідуальності у педагогічному процесі. У межах дисципліни розглядаються проблеми формування у учнів певних знань, умінь, навичок, проблеми управління навчальним процесом та фактори, що впливають на його успішність, вивчаються особливості взаємодії педагога з учнями, спілкування учнів в шкільному колективі.

Висновок: Цей перелік не вичерпує всієї різноманітності галузей сучасної психології. Подальший розвиток психології, безперечно, спричинить появу її нових гілок і галузей.