Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Istoria_modul_33_33_33.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
188.93 Кб
Скачать

25.Які причини ліквідації Запорозької Січі?

Основні причини ліквідації Запорозької Січі були такими:\■ Несумісність республіканського устрою Січі з імперськими порядками./■ Побоювання можливого союзу Нової Січі з Кримським ханством для спільної боротьби з імперією.\\■ Висока ймовірність унезалежнення Запорожжя.\\\\■ Недоцільність існування в межах імперії державного утворення зі своєю митною системою, що перешкоджало вільному доступу до Чорного моря. в Прагнення російських землевласників привласнити землі Запорожжя.////■ Загроза того, що Запорожжя може знову стати осередком національно-визвольної боротьби українців.////■ Перетворення

Запорожжя з його гаслом «Утікачів не видавати» на загрозу для розвитку кріпосницького господарства імперії.

26.Основні напрямки соціально-економічного розвитку України під владою Польщі у хvіі-хvііі ст.

наприкінці XVII–XVIII ст. характерними рисами соціально-економічного розвитку українських земель були зростання крупного феодального землеволодіння; обезземелення селянства і його закріпачення; розбудова міст, поступальний розвиток селянських промислів і міського ремесла, на базі яких виникають мануфактури, збільшення товарності виробництва; формування національного ринку. Особливість цих процесів полягала в тому, що вони відбувалися в умовах бездержавності на Правобережжі та прогресуючого згортання автономії на Лівобережжі. Включення українських земель до складу іноземних держав, підпорядкування української економіки їхньому впливові та владі суттєво гальмували та деформували соцільно-економічний розвиток.

27.Гайдамацький рух та опришки: причини, характер та розмах.

Гайдамацький рух (від турецького «гайда» — гнати, переслідувати, турбувати) ви­ник у першій половині XVIII ст. (перша згадка про гай­дамаків датується 1714 р.) і був яскравою формою національно-визвольної боротьби українського народу проти польського гніту на землях Правобережної України. Гайдамаччина у своєму розвит­ку пройшла три хвилі піднесення: \1) 1734-1738 рр., (його каталізатором став вступ на територію Пра­вобережжя російських військ разом з гетьманськими пол­ками, які мали на меті допомогти синові короля Августа II вступити на польський престол. Серед місцевого на­селення поширилися чутки, що війська прийшли на до­помогу українським селянам, а російська цариця Анна Іоанівна видала грамоту, в якій закликала до боротьби проти польської шляхти). Народний виступ швидко охопив Київщину, Поділля та Волинь. На чолі повстання став сотник Верлан. 2) 1750 р. – новий спалах активності гайдамацького руху, до якого приєднались запорозькі козаки. Гайдамацький рух зазнав поразки через стихійність, неорганізованість, невизначеність цілей.На західноукраїнських землях визвольна боротьба була представлена опришківським рухом, пов’язаним з іменем Олекси Довбуша, який організовував походи у 1738-1745 рр. Опришки збиралися у невеликі мобільні загони (10-50 чол.) і використовували партизанську тактику (нападали на маєтки шляхти, торгові обози, відібране майно роздавали бідним, панів карали).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]