Складні випадки наголошування числівників

1. Кількісні числівники одинадцять, чотирнадцять, які, як і інші слова даного типу (дванадцять, дев’ятнадцять і т.ін.) та похідні від них мають наголос на компонент -на: одинадцять, тринадцять, чотирнадцять, п’ять, вісімнадцять, шістнадцятеро, п’ятнадцятий і под.

2. Кількісні числівники шістдесять, сімдесят, вісімдесят і т.д. функціонують з наголосом на другому компоненті.

3. У літературному вжитку мають наголошену другу складову частину числівники на позначення сотень: п’ятсот, шістсот, сімсот, вісімсот, кількасот та ін.

4. Збірні числівники п’ятеро, семеро, дев’ятеро, тринадцятеро і под. зберігають акцентуацію числівників, від яких вони утворені.

5. Існують певні закономірності наголошування числівників при їх відмінюванні. Характерною властивістю означено-кількісних числівників від одинадцяти до дев’ятнадцяти є те, що при відмінюванні вони приймають паралельні закінчення в непрямих відмінках з різним наголошенням. Так, словоформи з флексією –и мають нерухомий наголос, а словоформи на –ох, -ом, -ма, -ома вживаються з флективним акцентуванням: одинадцяти і одинадцятьох, дванадцяти і дванадцятьох.

6. Числівники один, одна, одне (одно), одні в усіх відмінкових формах однини і множини вживаються з флективною акцентуацією: один, одного, одному, однією, одних і т.д. Якщо ж числівник один (одна, одне, одно) в непрямих відмінках утворює стійку сполуку, то в ньому наголос відтягується на перший склад основи: всі до одного, один за одним, одне одному, одно за одне і под.

7. Лише один неозначено-кількісний числівник декілька у відмінкових формах виступає з дублетним наголошуванням: декількох, декільком, декількома і декількома, (на) декількох і (на) декількох.

Складні випадки наголошування займенників

1. Більшість займенників при відмінюванні функціонують здебільшого з флективним акцентуванням: мене, тобі, йому, собі, собою, стільки, таким, моїй, своїх, твої.

2. Особові займенники я, ти, він (вона, воно) із прийменниками в родовому та знахідному відмінках наголос відтягується на перший склад: від мене, до тебе, до нього, в неї. У місцевому ж відмінку аналізовані займенники з прийменниками мають флективне акцентування: на мені, при тобі.

3. З таким же наголосом, як особові, виступає при відмінюванні зворотний займенник себе: собі, собою, до себе., але: при собі.

4. Вказівні займенники той, цей у відмінкових формах однини вживаються з наголосом на закінченні, а в орудному множини – на корені: того, тому, цього, цьому, тієї (тої), тієї (тою), цією, цієї, тими, цими.

5. Займенник тому, будучи складовою частиною фразеологічних висловів, які вживаються на означення відрізків часу, функціонує з паралельним наголосом: три роки тому, місяць тому, але: завдяки тому.

6. Якщо прийменник відноситься до займенників той, цей, то наголос відтягується на перший склад: не без того, не від того, ні з того, на цьому закінчуємо, при цьому зауважимо. Займенники, що вживаються з прийменниковм, який відноситься до іншої частини мови, має флективне наголошення: без того хлопця, на тому шляху, з цього питання тощо.

7. Питально-відносні займенники хто, що, як і особові та зворотний, у непрямих відмінках без прийменників побутують флективним наголосом: кого, кому, чого, чому. У цих займенниках з прийменниками (в родовому, знахідному та місцевому відмінках) наголос відтягується на перший склад: до чого, на чому, на цьому, але: завдяки чому, завдяки кому.

8. Пиатльно-відносні займенники котрий, чий, який як без прийменників, так і з прийменниками в усіх відмінкових формах мають акцентоване закінчення: котрого, котрому, котрим, на котрім і т.д.; котра, котрої, котрій і т.д.; котре, котрого і т.д.; котрі, котрих і т.д., якого, чиїх, якого і т.д.

9. Означальний займенник весь (ввесь, увесь) при відмінюванні має наголос на другому складі (флексії), а якщо він вживається з прийменником, то наголос відтягується на перший склад (корінь): всього, всьому і т.д.; але: до всього, з усього, але: на всьому ходу.

10. Заперечні займенники ніхто, ніщо у непрямих відмінках вживаються з різним значенням залежно від наголосу: нікого (немає кого), нікого (жодної людини), ні з ким (немає з ким) – ні з ким (з жодною людиною); ні до чого (немає до чого) – ні до чого (марно).