Складні випадки наголошення прикметників

1. Характерною особливістю їх акцентуації є те, що вони в основному мають сталий, нерухомий наголос в усіх відмінкових формах однини і множини: новий, новою, новому, новім, нової, новою і т.д.

2. Префіксальні безсуфіксні прикметники зберігають наголошування відповідних прикметників: похмурий, нестарий. Лише префіксальний прикметник чималий і чималий, на відміну від слова малий, виступає з паралельним акцентуванням.

3. Суфіксальне наголошування мають прикметники з суфіксами: -от- (дзьобатий), -альн-, (-яльн-) (діяльний, документальний), -анн- (-янн-) (старанний), -арн- (-ярн-) (гуманітарний, молекулярний), -езн- (старезний), -енн- (глибоченний), -есеньк- (малесенький), -ин- (звіриний), -ив- (плаксивий), -ит- (сердитий), -инн- (старовинний), -ич- (мальовничий), -ісіньк- (голісінький), -ок- (глибокий), -овит- (гордовитий) тощо.

4. Наголос на суфіксі мають прикметники, утворені від двоскладових іменників чоловічого роду, у яких у непрямих відмінках однини наголос пересувається на закінчення: шкуратяний. Наголошений суфікс також у прикметниках, що походять від деяких двоскладових іменників жіночого роду І відміни з акцентованим коренем і здебільшого трискладових, які вживаються з кореневим або суфіксальним акцентуванням: копійчаний, махорчаний. Мають наголошений суфікс і прикметники, що походять від деяких двоскладових іменників середнього роду, як-от: полотняний, сукняний.

5. З флективною акцентуацією виступають прикметники, утворені переважно від односкладових (поодиноких двоскладових з наголосом на першому складі кореня) іменників чоловічого роду: берестяний, дротяний, прутяний, торф’яний, хворостяний. Мають наголошене закінчення прикметники, що виникли від двоскладових іменників жіночого роду першої відміни: листвяний, крейдяний, рутяний (хоч рутвяний).

6. Прикметники з суфіксом –н(ий) функціонують як з кореневим, так і флективним акцентуванням.

Найбільший акцентуаційний тип складають слова з наголошеним коренем. Це – утворення, що походять від іменників чоловічого і жіночого роду: моральний, шкірний, каторжний.

7. Суфіксальний наголос має невелика кількість прикметників на –овий, що походять від іменників середнього роду з різним акцентуванням: шатровий, ядровий. У поодиноких випадках з акцентованим суфіксом функціонують прикметники на –овий, утворені від іменників, що вживаються тільки у множині: висівковий, опадовий. Досить численними є прикметники аналізованого типу, які мають флективний наголос. Переважна більшість з них утворюються від односкладових іменників чоловічого роду з нерухомим наголосом в однині і множині: віршовий, восковий, дробовий і т.д. Наголошене закінчення має чимало прикметникових утворень з суфіксом –овий, які походять від іменників жіночого роду з кореневим наголосом в однині і множині: пільговий, дійовий, біржовий, хмаровий, хвіртковий, кістковий, клітковий, плитковий.

8. У сучасній українській літературній мові якісні прикметники з суфіксом –к(ий) утворюються з наголошеним закінченням: в’язкий, жаркий, легкий, липкий, рідкий.

9. Прикметникові утворення на –ськ(ий), зберігаючи наголошення твірної основи, переважно вживаються з акцентованим коренем. Вони утворені від іменників чоловічого роду: царський, рицарський, знахарський; від іменників жіночого роду: громадський, ялтинський.

10. У декількох прикметників на –ський, що походять здебільшого від іменників чоловічого роду з кореневим або суфіксальним акцентуванням, наголос пересувається на один – два склади: гетьманський, отаманський, товариський.

11. Певна частина прикметників з суфіксом -ськ(ий), що походять від імеників всіх родів, вживається з наголошеним закінченням: кучерський, острівський, слобідський, сільський.

12. Якщо в прикметниках перед –ськ(ий) виступає суфікс –ів, то він здебільшого має на собі наголос: синівський, кумівський, але: банківський, батьківський, гомерівський.

13. Переважна більшість прикметників з суфіксом –лив(ий) уживається (незалежно від наголошування твірної основи) з акцентованим суфіксом: гнівливий, страхітливий, слізливий, хоч жалісливий, корисливий, турботливий.

14. Прикметники з префіксами анти- , інтер-, не-, після-, проти- зберігають наголошування суфіксальних прикметників: протиалкогольний, антирелігійний, інтернаціональний, нехибний, післягрозовий.

15. У прикметниках-композитах, утворених від складних іменників, другий компонент яких має корінь –пис- , наголос із сполучного голосного перміщується на основу другого компонента: живописний, машинописний, правописний.

16. Багатоскладові композитні прикметники, що пишуться разом, крім основного, мають ще й побічний наголос: високоосвічений, сільськогосподарський.

17. У прикметниках-композитах, що пишуться через дефіс, кожна складова частина зберігає своє наголошування: народно-визвольний, суспільно-політичний, військово-повітряний.

18. Є ряд форм вищого ступеня прикметників, у яких наголос переходить на суфікс –іш: веселіший, красивіший, цікавіший.

19. Паралельний наголос мають такі прикметники: берестовий і берестовий, рядковий і рядковий, галстуковий і галстуковий, світоанковий і світанковий, дніпровий і дніпровий, дністровий і дністровий.

20. За допомогою наголосу окремі прикметники семантично диференціюються: характерний (з характером) і характерний (властивий), парний (який становить пару) і парний (насичений парою), вершковий (пов’язаний з мірою довжини) і вершковий (виготовлений з вершків).