1.3. Особливості застосування фінансової стійкості для моделювання фінансового стану страхової компанії.

Аналіз фінансової стійкості будь-якого господарюючого суб'єкта є найважливішою характеристикою його діяльності та економічного добробуту, яка характеризує результат його поточного, інвестиційного і фінансового розвитку, а також відображає здатність відповідати за своїми боргами й зобов'язаннями і встановлює розміри джерел для подальшого розвитку. Єдиної думки з приводу оцінки фінансової стійкості господарюючого суб'єкта в даний час у вітчизняній літературі не існує, та й саме поняття «фінансова стійкість» трактується по-різному. Так, Шеремет А.Д. визначає фінансову стійкість як певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність . Сутністю фінансової стійкості він вважає забезпечення запасів і витрат джерелами коштів для їх фінансування. Балабанов І.Т. вважає фінансово-стійким такий господарюючий суб'єкт, який за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості і розплачується в термін за своїми зобов'язаннями, тобто основою фінансової стійкості є раціональна організація і використання оборотних коштів .

Існує думка, що поняття фінансова стійкість досить умовно й не має чітких меж і виражається цілим рядом коефіцієнтів, різнобічно оцінюють структуру балансу для оцінки ступеня незалежності компанії від випадковостей, пов'язаних не тільки з умовою ринку, але і з звичайними зривами договорів, неплатежами і так далі. Відзначаючи, що фінансова стійкість є не що інше, як надійно гарантована платоспроможність, незалежність від випадкової ринкової кон'юнктури і поведінки партнерів, Грачов А.В пов'язує фінансову стійкість з фінансово-економічною рівновагою, яке полягає в тому, що реальні, продуктивні (довгострокові та поточні нефінансові) активи забезпечуються власним капіталом компанії. Це означає, що всі фінансові активи (грошові кошти, легкореалізовані цінні папери, дебіторська заборгованість та довгострокові фінансові вкладення врівноважуються позиковим капіталом . Так що ж являє собою фінансова стійкість підприємства? Повертаючись до наведених понять фінансової стійкості, слід зазначити, що з позиції семантики під терміном стійкість слід розуміти рівновагу, стабільність, беззбитковість. Тому, оцінка фінансової стійкості дає наочну характеристику фінансового стану страхової компанії з позицій довгострокової перспективи, а в іншому випадку мова повинна вестися про платоспроможності.

Під фінансовою стійкістю страхової компанії слід розуміти платоспроможність страхової компанії у часі з дотриманням умови фінансової рівноваги між власними і позиковими фінансовими засобами. Звідси, для кожної компанії необхідно розраховувати не тільки точку беззбитковості, але і слід визначати точку фінансової рівноваги. Фінансова рівновага являє собою таке співвідношення власних і позикових коштів підприємства, при якому за рахунок власних коштів повністю погашаються як колишні, так і нові борги . Дотримання умови фінансової рівноваги створює нормативну базу для фінансової стійкості страхової компанії та її платоспроможності в часі, а також накладає певні обмеження на розмір його зобов'язань перед працівниками страхової компанії, кредиторами, бюджетом, банками та інвесторами. Тому для оцінки фінансової стійкості необхідний такий критерій, який би одночасно поєднував у собі інформацію про активах, капіталі та фінансових ресурсах, а фінансовий стан підприємства розглядалася б в динаміці. В якості такого критерію Грачов А.В. пропонує вважати співвідношення між активами і капіталом страхової компанії на основі певного угруповання. Особлива увага при цьому приділяється активів, забезпечених власним капіталом . Внаслідок цього в складі поточних (довгострокових) і фінансових (нефінансових) активів можна виділити ту їх частину, яка зафіксована у власному капіталі, і ту частину, яка пов'язана з позиковим (див. табл. 1.1).

Таблиця 1.1 - Робочий і фінансовий капітал Активи Капітал Власний капітал (ВК) Позиковий капітал (ПЗК) Поточні (оборотні) активи (ПА) Необоротні активи (НОА) Власні поточні активи (ВПА) або робочий капітал (РК) Позикові поточні активи (ППА) або ЗК Нефінансові активи (НФА) Фінансові активи (ФA) Нефінансові активи (НФА) Власні фінансові активи (ВФА) або фінансовий капітал (ФК)

Позикові фінансові активи (ПФА) або ПК З табл. 1.1 видно, що в складі поточних (оборотних) активів можна виділити власні і позикові. При цьому власні поточні активи забезпечуються частиною власного капіталу а позикові поточні активи - всім позиковим капіталом Власні поточні активи фінансуються за рахунок власного капіталу, являють собою власні оборотні кошти у традиційній термінології і чисельно рівні робочого капіталу, як показано у формулі (1.1). РК = СТА = СК - ВНА = ТА - ЗК. (1.1) Іншими словами, приймається, що всі довгострокові активи власні, а весь позиковий капітал покривається поточними активами. Аналогічно, в складі фінансових активів (ФА) виділяються власні (СФА) і позикові (ЗФА), які також фінансуються за рахунок власного і позикового капіталу. У свою чергу, власні фінансові активи, джерелом яких виступає власний капітал, отримують назву фінансового капіталу (ФК), як показано у формулі (1.2). ФК = СФА = СК - НФА = ФА - ЗК. (1.2) Це означає, що всі нефінансові активи власні, а фінансові активи покривають весь позиковий капітал. Звідси випливає, що аналіз фінансово-економічного стану підприємства буде пов'язуватися не стільки з рухом поточних і фінансових активів, скільки з рухом їх власної складової - робочого й фінансового капіталу. У цьому сенсі майно, виражене у поточних і фінансових активах, міцно зв'язується з власним капіталом і є частиною цього капіталу. З іншого боку, власний капітал міцно пов'язується з поточними і фінансовими активами, будучи їх істотним елементом. Перехід від робочого капіталу до фінансового, і від фінансового капіталу до робочого регулюється як показано у формулі (1.3). СК - ДНА = РК + ДФА = ФК + ВОНА = ЛА - ЗК, (1.3) Формула справедлива при розрахунку цих показників на початок та на кінець звітного періоду, а також для їх пріростному значень. Слід зазначити, що дана формула ілюструє взаємозв'язок між власним робітникам і фінансовим капіталом, з одного боку, та майном підприємства - з іншого. При цьому необхідно враховувати, що кожний з елементів цієї формули може приймати позитивні, негативні і нульові значення. А раз так, то і велике число різних комбінацій. У силу останньої обставини представляється доцільним спочатку розглянути рух фінансової стійкості, а потім сформулювати загальне правило. Зрозуміло, вибір робочого й фінансового капіталу в якості критерію фінансової стійкості не є випадковим. Незважаючи на те, що кожен з них може приймати позитивні, негативні або нульові значення, обидва ці показники доповнюють один одного. Завдання полягає в тому, щоб ці показники були величинами неотрицательными, а перевищення одного показника над іншим залежить виключно від вибраного напряму розвитку (див. формули 1.4 і 1.5). Дійсно, якщо РК > ФК > 0, то СК - ДНА > ВОНА > ДФА > ЗК - ОФУ (1.4) якщо ФК > РК > 0, то СК - ДНА > ДФА >ВОНА > ЗК - ОФУ (1.5) що свідчить про двох можливих напрямах розвитку, про переважання, при інших рівних умовах, основної (поточної) діяльності над інвестиційної та фінансової і навпаки. У більш широкому сенсі мова йде про напрямки вкладення власного капіталу - на поточні або фінансові активи, довгострокові або нефінансові (див. формули 1.6 і 1.7). якщо РК > ФК > 0, то >ФА > ЗК і СК > НФА > ВНА (1.6) якщо ФК > РК > 0, то ФА - ТА > ЗК і СК > ВНА > НФА. (1.7) Можна розглянути й інші комбінації робочого й фінансового капіталу, але найчастіше на практиці зустрічається наступна формула (див. формулу 1.8) РК > 0 > ФК, тобто ТА > ЗК > ФА і НФА > СК > ВНА. (1.8) Облік перерахованих методичних рекомендацій означає, в свою чергу, дотримання ряду найважливіших балансових пропорцій: 1) найбільш ліквідні активи повинні покривати найбільш термінові зобов'язання або перевищувати їх; 2) швидкореалізуемі активи повинні покривати короткострокові пасиви або перевищувати їх; 3) повільнореализуемі активи повинні покривати довгострокові пасиви або перевищувати їх; 4) важкі для реалізації постійні активи повинні бути покриті постійними пасивами і не перевищувати їх. Як слідують з теорій економістів про сутність оцінки фінансової стійкості, існують два підходи до даної категорії: оцінка фінансового стану компанії; певний стан фінансів компанії. Таким чином, фінансова стійкість у вузькому значенні - це характеристика стабільності фінансового стану страхової компанії, пов'язана з наявністю певної частки власного капіталу в загальній сумі фінансових коштів. У широкому розумінні фінансова стійкість страхової компанії - це стан її фінансових ресурсів, ефективність їх розподілу та використання для зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності. Звідси можна зробити висновок, що універсального набору показників для оцінки фінансової стійкості не існує. На практиці при проведенні оцінки фінансової стійкості доцільно вибрати ті з них, які відповідають специфіці даної страхової компанії. Необхідно також визначити фактори і обмеження, що діють на конкретному життєвому циклі підприємства. Таким чином, вирішення проблеми оцінки та забезпечення фінансової стійкості - це розробка методичних положень з аналізу фінансового стану організації з урахуванням специфіки її діяльності та джерел фінансування власного капіталу. Тому забезпечення фінансової стійкості потрібно пов'язувати з розвитком компанії, з можливістю її реалізації позитивних чинників і резервів зростання економічних показників. І тут важливо визначити реальність прийнятих управлінських рішень з точки зору відповідності вкладеного капіталу цілям розвитку та зміцнення фінансової стійкості страхової компанії.

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ "УНІВЕРСАЛЬНА"