20

Нижча і вища нервова діяльність

Поведінка людини як і більшість морфо-функціональних ознак, визначається вза­ємодією організму та чинників оточуючого середовища. До вроджених форм поведінки (нижча нервова діяльність) належать насамперед безумовні рефлекси — видові реакції організму на внутрішні і зовнішні подразники. Нижчою нервовою діяльністю забезпечу­ється реагування організму на дію подразників зовнішнього і внутрішнього середовища, узгоджена діяльність органів і систем, саморегуляція гомеостазу внутрішнього середо­вища. Вища нервова діяльність (ВНД) є індивідуально набутою в процесі життя — це ро­зумова (інтелектуальна) і довільна рухова діяльність. Вона пов'язана з функцією вищих відділів ЦНС — корою великих півкуль і підкірковими утвореннями. В звичайних умовах життя на організм людини діє велика кількість подразників. Подразнюючи рецептори відповідних сенсорних систем, ці подразники викликають збудження, яке у вигляді нервових імпульсів передається у відповідні центри кори го­ловного мозку. Тут вони аналізуються (розрізняються) і синтезуються (з'єднуються, уза­гальнюються). З допомогою аналізу людина активно диференціює окремі подразники, розрізняє форму різних предметів, їх колір, температуру тощо.

Разом з аналізом відбувається синтез — об'єднання окремих властивостей пред­метів (відчуття кольору, температури, смаку тощо) в певні комплекси, в цілісні образи предметів. Так, запах їжі, її колір, смак, форма, синтезуючись корою, узагальнюються щодо оцінки даної їжі. Складна аналітико-синтетична діяльність кори мозку є основою утворення умовних рефлексів, у тому числі рефлексів вищих порядків, обов'язковою пе­редумовою формування інших форм інтелектуальної діяльності людини.

ВНД забезпечує найрізноманітнішу поведінку тварин і людини і їхню взаємодію з довкіллям; вона включає в себе вчення про умовні рефлекси, взаємодію процесів збу­дження і гальмування в корі головного мозку, динамічні стереотипи нервової діяльності, взаємодію першої та другої сигнальних систем, сон і неспання. Знання фізіології ВНД має велике значення для розвитку медицини, для вирішення питань раціоналізації розумової та фізичної праці, науково обґрунтованої організації фі­зичного вдосконалення дітей і дорослих. Велика роль науки про ВНД людини і для роз­витку педагогіки та мовознавства. Аналітико-синтетична діяльність кори забезпечує пе­ребіг процесів сприйняття, переробки, збереження та відновлення інформації, процесів пізнання, навчання та поведінки.

Надзвичайно важливою є здатність людини до створення планів, програм поведін­ки. Програма поведінкового акту — це модель того, що відбудеться з організмом в май­бутньому. Для її побудови необхідні домінуюча мотивація, певний життєвий досвід та оцінка біжучої ситуації.

Домінуюча мотивація виникає на основі найбільш важливої в даний момент потре­би. Саме потреба викликає вибіркову активацію певних мозкових структур, результатом чого і є створення домінуючої мотивації.

Основою для побудови поведінкової програми є набутий досвід, довготривала пам'ять. Домінуюча мотивація «видобуває» з довготривалої пам'яті ті готові елементи, які можуть забезпечити досягнення необхідного результату. Аналіз біжучої ситуації пе­редбачає оцінку структури навколишнього середовища та місця власного тіла в ньому, отримання біологічно корисної інформації з цього середовища і визначення провідної кі­нематичної ділянки для реалізації необхідного рухового акту.

Вплив оточуючого середовища на організм в основному здійснюється комплексом подразнень, діючих у певній послідовності. Багаторазово повторюючись, стереотипні комплекси подразників викликають у корі великих півкуль цілу мозаїку центрів збуджен­ня і гальмування, які включаються в чітко визначеному порядку. Системна ді­яльність кори великих півкуль, при якій на одну й ту ж систему подразників організм від­повідає чітко визначеною і міцно закріпленою роботою, складає суть динамічного сте­реотипу (ДС). Прикладом ДС може служити стереотип рухової діяльності спортсмена при виконанні складних гімнастичних, важкоатлетичних або інших стандартних вправ.

Утворення ДС є наслідком напруженої синтезуючої діяльності кори мозку, але, якщо стереотип встановився, то підтримувати його на досягнутому рівні не вимагає ве­ликих вольових зусиль. Значно важче буває змінити міцно створений стереотип. Воло­діючи різним фондом рухових навичок, учні не однаково швидко засвоюють нові ру­хові дії. Так, кваліфікований працівник завжди швидше опановує новою програмою дій ніж початківець. Якщо ж навичка сформовано неправильно, то на його перебудову ви­трачається значно більше часу, ніж на створення нового стереотипу. Саме за таких умов менш кваліфікований працівник за один і той же проміжок часу може випередити щодо технічної підготовки більш кваліфікованого працівника.

Таким чином, міцність ДС, поряд з позитивним значенням, яке визначається змен­шенням затрат енергії на виконання певної роботи, має і негативне значення. Звичка ді­яти за певним стереотипом утруднює пристосування до нових умов виконання роботи, до нового ритму життя.