67.Міжнародні фінансово-кредитні організації та їх роль у світовій економіці

Міжнародний валютний фонд – це міжнародна наднаціональна валютно-кредитна організація, яка була створена з метою регулювання валютних відносин між країнами – членами ООН. МВФ має стежити за виконанням встановлених правил поведінки у галузі валютно-фінансових відносин, а також надавати ресурси для фінансування дефіцитів платіжних балансів тим країнам, які цього потребують

Система кредитування включає декілька форм:

1) безпосереднє фінансування прямо пов'язане з квотою кожної країни і здійснюється у межах її резервної та кредитної часток;

2) система поетапного фінансування застосовується у випадку суттєвих і тривалих проблем із платіжним балансом і є наступним етапом після безпосереднього фінансування;

3) механізм пільгового фінансування пов'язаний з наданням на пільгових умовах кредитів країнам, що розвиваються, на дуже вигідних умовах – під 0,5 % річних строком до 10 років;

4) система спеціального фінансування використовується в особливих умовах і містить компенсаційне фінансування та фінансування у разі непередбачуваних обставин, яке проводиться для покриття дефіциту платіжного балансу, зумовленого зовнішніми, не залежними від держав факторами: скороченням експортних надходжень, зростанням витрат на імпорт зерна, стихійним лихом;

5) фонд підтримки структурних перетворень створений для країн, які здійснюють перехід від планової до ринкової економіки. Свої перші два кредити Україна отримала саме за цим механізмом.

Фахівцями Міжнародного валютного фонду було визначено низку заходів, які, на їх думку, необхідно вжити уряду на найближчу перспективу. Серед них: проведення заходів, орієнтованих на забезпечення стабільності податково-бюджетної та грошово-кредитної політики, а також поступ на шляху запровадження структурних реформ; проведення більш жорсткої і збалансованої макроекономічної політики з метою забезпечення бездефіцитності бюджету; скорочення темпів зростання мінімальної заробітної плати та номінальних бюджетних трансфертів; підготовка до впровадження більш гнучкого обмінного курсу гривні і з часом – переходу на інфляційне таргетування; фінансовий нагляд за кредитним бумом, що триває.

На довготермінову перспективу економічного зростання експерти місії МВФ рекомендують вжити заходи для забезпечення поліпшення умов здійснення підприємницької діяльності. Відповідно до ключових макроструктурних реформ найближчим часом потрібно здійснити вирішення питання про компенсацію втрачених заощаджень у неінфляційний спосіб, реформування адміністрування ПДВ, енергетичної сфери, вдосконалення податкового кодексу, а також проведення реформ у фінансовому секторі.

68.Міжнародне підприємництво: суть та форми

Міжнародне підприємництво - це сукупність угод, які укладають та виконують через національні кордони і які пов'язані з переміщенням ресурсів, товарів та послуг у міжнародному масштабі.

Умовами появи та розширення міжнародного підприємництва є:

• розвиток у країнах транснаціональних корпорацій;

• поглиблення міжнародного поділу праці;

• створення світового ринку товарів;

• розвиток міжнародного кредитування.

До причин участі суб'єктів господарської діяльності у міжнародному підприємництві належать:

• - пільговий режим інвестування в іншій країні;

• - підвищення престижу компанії за рахунок набуття статусу міжнародної;

• - збільшення обсягів продажу та відповідно отримання додаткових прибутків;

• - можливість знизити витрати за рахунок доступу до дешевших робочої сили і сировини;

• - продовження циклу існування товару за допомогою виходу на закордонні ринки;

• - обмеження антимонопольним законодавством зростання компаній у певній країні;

• - використання досвіду, ділових зв'язків і кооперації партнерів;

• - об'єднання фінансових зусиль з метою здійснення наукових досліджень та впровадження їх результатів у виробництво.

Міжнародне підприємництво функціонує у таких формах:

• - зовнішньоторговельні відносини;

• - науково-технічне співробітництво;

• - торгівля ліцензіями, ноу-хау;

• - спільні підприємства.

Для завоювання сталих ніш на світовому ринку необхідно перевести зовнішньоекономічні зв'язки на довгострокову основу) що потребує докорінної зміни зовнішньоекономічної діяльності. Довгостроковому закріпленню на ринках інших країн сприятиме, поряд із підвищенням конкурентоспроможності товарів і послуг, активізація іноземної підприємницької діяльності. На сучасному етапі перенесення виробництва до інших країн через створення спільних підприємств (СП) є найбільш імовірним шляхом співробітництва. Подає надію перспектива розвитку спільного підприємництва з традиційними партнерами і країнами, що розвиваються, у виробничих та інфраструктурних галузях, на яких вони й Україна спеціалізуються.

Спільне підприємство створюється на принципах спільної власності та управління суб'єктів господарської діяльності різних країн.

Мета та поточні завдання спільних підприємств:

• - розширення виробництва за рахунок залучення нових ресурсів;

• - проникнення на зовнішні ринки;

• - економія капіталу;

• - удосконалення технологій;

• - набуття спільного управлінського досвіду. Розглянемо типові випадки та основні причини створення СП.

• Підприємство не може самостійно вийти на закордонний ринок і недостатньо орієнтується у чужому економічному середовищі.

• Національне законодавство обмежує 100 %-ву іноземну участь в окремих галузях своєї економіки.

• За допомогою створення СП у третіх країнах скорочуються витрати іноземних інвесторів.

Інвесторами СП можуть бути будь-які іноземні суб'єкти господарювання - фізичні та юридичні особи, об'єднання, міжнародні організації. Організаційно-правовою формою СП є акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю та ін.

В Україні спільні підприємства почали створювати у другій половині 80-х років ще у складі Радянського Союзу, а максимальні темпи зростання їх чисельності зафіксовані у 1992 р., коли було забезпечено найсприятливіші умови. Нині більшість українських СП спеціалізуються на експорті продукції - товарів широкого вжитку, машин, устаткування, запасних частин, продуктів харчування, металу, сировини, деяких видів палива. Можливості отримання через них ноу-хау, прогресивних технологій тощо незначні. Виробничою діяльністю вони займаються тільки в окремих випадках. Непоодинокі факти, коли спільні підприємства не збільшують інвестицій, а залишають валюту за кордоном. Тому цей вид міжнародного співробітництва поки що не є ефективним важелем розвитку національної економіки.

102